WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чеські землі під владою габсбургів. Повстання станів 1620 р. - Реферат

Чеські землі під владою габсбургів. Повстання станів 1620 р. - Реферат

рівноправних земель зі спільним володарем і слабкою центральною владою.
26 серпня 1619 р. на чеський престол зійшов Фрідріх Пфальцський. Проте вже 27 серпня імператором Німеччини обрано Фердінанда Штірійського (1619-1637), що різко погіршило міжнародне становище повстанців. Чеські стани з часом потрапили майже в повну ізоляцію.
Фрідріх Пфальцський оголосив, що передає значну частину свого майна на ведення боротьби з Габсбургами. Ватажків повстання він призначив на найвищі державні посади. Моравські стани обіцяли спорядити для короля невелике військо. Сілезькі стани взагалі нічого не дали.
Улітку 1620 р. війська імператора розпочали наступ з Німеччини, на допомогу їм вирушили загони Католицької ліги, з півночі наступала армія саксонського курфюрста. Військові загони повстанців швидко відступили з Південної Моравії до Чехії. Найманці, під командуванням Мансфельда, зрадили чеського короля і уклали перемир'я з імператором.
На початку листопада 1620 р. війська імператора підійшли до Праги. Здеморалізована армія станів протягом двох годин 8 листопада намагалася чинити опір імперським силам на схилах Білої Гори. Фрідріх Пфальцський утік до Сілезії. Поразка на Білій Горі остаточно засвідчила марність визвольних прагнень повстанців.
Невдача виступу 1618-1620 рр. призвела до втрати Чехією політичної незалежності. Габсбурги встановили порядки, які негативно позначилися на економічному, політичному, культурному й релігійному розвитку чехів.
За рахунок земельчеського рицарства збагатилися великі німецькі феодали та католицьке духовенство. Онімечення Чехії тривало з новою силою.
Утиски протестантів ("Чеських братів", лютеран, кальвіністів) католицькою реакцією призвели до еміграції 30 тис. сімей ремісників, багатьох шляхтичів. Чехію покинули відомі вчені й письменники, зокрема Ян Амос Коменський.
У 1627 р. перемогу реакції закріпив "Основний земський статут". Чеські землі оголошувались спадковим володінням Габсбургів, які зосередили у своїх руках законодавчу і судову владу, дістали право призначати чиновників. Німецька мова набула статусу державної.
Перемога в битві поблизу Білої Гори посилила позиції Габсбургів у Центральній Європі. Антигабсбурзьке повстання чеських протестантських станів започаткувало Тридцятилітню війну (1618-1648), у якій брала участь більшість європейських країн. Вони виступали проти агресивних прагнень австрійських та іспанських Габсбургів.
У ході війни на початку 30-х років Габсбурги майже втратили контроль над чеськими землями, які захопив саксонський курфюрст. У 1631 р. саксонці навіть оволоділи Прагою. По всій Чехії прокотилася хвиля антигабсбурзьких виступів. У Празі був скликаний Синод протестантської церкви. Шляхта й міщани, які поверталися на батьківщину, повертали своє майно, конфісковане після поразки повстання. Євангелічні священики займали храми й відновлювали відправи. Проте згодом в антигабсбурзькій коаліції запанував розлад, що сприяло об'єднанню католицького табору. Навесні 1632 р. в ході воєнних дій саксонці зазнали поразки, а чеські землі знову були окуповані.
Вступ шведських військ на територію Чехії в 1639 р. сприяв поширенню антигабсбурзького руху протестантів. Шведське керівництво звернулося до чеського населення з маніфестом, закликавши його повстати проти Габсбургів. Проте самі шведи поводили себе в Чехії як загарбники: руйнували міста, палили села, грабували та вбивали мирних жителів, вивозили до Швеції чеські культурні цінності.
Фердінанд III (1637-1657), який посів чеський престол після смерті свого батька Фердінанда II, зумів у середині 40-х років вигнати шведів з Чехії та Моравії. Проте влітку 1648 р. вони знову вторгайся на чеську територію, захопивши Прагу (Празький Град і Малу Страну). Та невдовзі шведські війська були змушені залишити місто. Наприкінці вересня вони знову підступили до стін Праги, але цього разу взяти її не змогли. Це була остання битва війни.
Вестфальський мир 1648 р., який завершив Тридцятилітню війну і був укладений без участі чехів, закріпив позиції Габсбургів у цьому регіоні Європи й узаконив феодально-католицькі порядки. Саме в цей період відбулося тик зване повторне закріпачення селян. До середини XVII ст. кріпаки вже значною мірою втратили власні землі, а панщина зросла до 120-150 днів на рік. Збільшилися розміри як грошової, так і натуральної ренти. Феодали контролювали майже всю торгівлю, їхньому свавіллю не було меж: селян карали смертю за збирання хмизу і меду диких бджіл у лісі, осліплювали за рибальство у панських ставках тощо.
Процес закріпачення та посилення експлуатації викликав законний спротив селян. Про це свідчать численні селянські бунти й організація сил самооборони проти маркграфів. Однак найчастіше підданець мусив пасивно спостерігати й зносити кривду від різних можновладців. У країні, де протягом двох століть можна було вільно мислити й спілкуватися, тепер залишалося лише слухати й говорити пошепки.
ЛІТЕРАТУРА
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
Средние века и новое время.
Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1988.
Лаптева Л. П. Гуситское движение в Чехии. XV век: Учебно-методическое пособие. Москва, 1990.
Лаптева Л. П. Гуситское движение в освещении современников: Источники и материалы для практических занятий. Москва, 1992.
Лаптева Л. П. История Чехии периода феодализма (XV век - 1648 г.): Учебное пособие. Москва, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве