WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чеські землі під владою габсбургів. Повстання станів 1620 р. - Реферат

Чеські землі під владою габсбургів. Повстання станів 1620 р. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Чеські землі під владою габсбургів. Повстання станів 1620 р.
У результаті перемоги турків-османів у битві при Мохачі (1526) значну частину Угорщини було приєднано до Османської імперії. Трансільванія (Сомиграддя) потрапила у васальну залежність від Порти, а словацькі землі опинилися перед безпосередньою загрозою завоювання. Небезпека турецької окупації зросла також для Австрії та Чехії.
В австрійських землях у цей період відбулася централізація державного управління, тоді як у Чехії, Угорщині та Польщі спроби централізувати державу наприкінці XV ст. зазнали невдачі. Габсбурги виступали як захисники народів Південно-Східної та Центральної Європи від османської загрози. Зростанню їхнього авторитету сприяла також участь у придушенні Селянської війни в Німеччині. Вмілою дипломатією та вдалими династичними шлюбами Габсбурги забезпечили необхідні умови для остаточного загарбання Чеської та Угорської держав. З урахуванням усіх цих та інших обставин чеська знать у 1526 р. погодилася передати чеську корону австрійському королю Фердінанду Габсбургу (1526-1564). Своєю чергою, новий монарх зобов'язався дотримувати усі права чеського сейму. Приєднання чеських земель до Австрійської монархії започаткувало творення багатонаціональної імперії Габсбургів.
З моменту включення чеських земель до Австрії розпочався процес поступового обмеження законодавчих прав і різних привілеїв, які належали чеському сейму. Так, вищі посади в адміністрації та суді надавались німцям, з'їзди феодалів і збори міських громад було заборонено, адміністративні й судові права королівських міст та їхні торгові привілеї обмежувались, зростає імміграція німців та ін.
Погіршення політичного й економічного становища чеських земель спонукало "Чеських братів" до активізації діяльності на захист національних інтересів. До цього визвольного руху вже з 30-х років XVI ст. приєднуються представники бюргерства, рицарства й шляхти. Діяльність "Чеських братів", зокрема, спрямована на розширення мережі народних шкіл, зростання рівня національної освіти, сприяла формуванню чеської національно-культурної еліти.
Початок Реформації в Німеччині вплинув на поширення реформаторських ідей серед різних прошарків чеського суспільства. Частина бюргерів і рицарів продовжували дотримуватися вчення чашників, відомого під назвою новоутраквізм. Цьому певною мірою сприяла угода про віротерпимість, укладена 1485 р. (чашники зрівнювалися в правах з католиками). В 20-х роках XVI ст. серед чеського населення поширилося лютеранство. З контр-реформаційною хвилею в чеських землях з'являються єзуїти. Центрами їхньої діяльності стали Празьке (відновлене 1561 р.) та Оломоуцьке архієпископства. В Оломоуці було відкрито представництво Ватикану. Діяльність католицької церкви сприяла зміцненню влади Габсбургів у чеських землях.
Контр-реформаторська діяльність єзуїтів сприяла процесу понімечення Чехії, що викликало в другій половині XVI ст. появу активної протестантської опозиції, яка діяла разом з "Чеськими братами". Католицька реакція значно посилилася в період правління імператора Рудольфа II (1576-1612), який переніс свою резиденцію до Праги.
За умов, що склалися, чеські феодали взялися до активної боротьби за збереження своїх прав на землю й поновлення привілеїв. Підтримані бюргерством, вони домоглися прийняття в 1575р. "Чеського сповідування віри", згідно з яким визнавалися права лютеран і "Чеських братів ".
На чеському сеймі в січні 1609 р. спалахнув конфлікт з приводу затвердження чеської конфесії 1575 р., однак питання залишилося нерозв'язаним. 1 травня того ж року представники станів без дозволу імператора зібралися в Новомєстській ратуші. З огляду на непоступливість католицької партії вони створили власний уряд з 30 директорів, уклали союз зі станами Сілезії і взялися готуватись до збройної боротьби. 9 липня Рудольф II мусив видати чеським станам грамоту на свободу віросповідання, а 20 серпня аналогічний дозвіл отримали стани Сілезії.
У 1610-1611 рр. боротьба між протестантами і католиками загострилася. В ході конфлікту було зруйновано кілька католицьких монастирів. Активна підтримка чеським населенням протестантів змусила Рудольфа II зректися престолу. Його наступник хоча й підтвердив "Грамоту величності", але не дотримувався її. Це спричинило нову хвилю антигабсбурзьких виступів і зрештою привело до вибуху.
Повстання розпочалося в Празі у травні 1618 р. й охопило Чехію і Моравію. Повстанці створили тимчасовий уряд з 30 директорів, який позбавив Габсбургів влади над Чехією, вигнав з країни єзуїтів та ієрархів католицького духовенства, маєтки яких підлягали конфіскації.
У повстанні брали участь великі феодали й бюргерство королівських міст. Однак серед чеських станів не було єдності. Станова директорія переживала гостру фінансову кризу. Панство не бажало втрачати свої прибутки. Кризу вдалося подолати шляхом конфіскації майна відкритих ворогів повстання і розпродажу церковних маєтностей.
У березні 1619 р. помер імператор Маттіас. Престол мав посісти Фердінанд Штірійський, що багатьох не влаштовувало. Це сприяло приєднанню до повстання Моравії. Таким чином, усі землі Чеської корони об'єдналися проти Габсбургів.
У Верхній Австрії опозиція також здійснила переворот і виступила в підтримку чеських повстанців, вирядивши військо проти імператорської армії. 31 липня 1619 р. Генеральний сейм земель Чеської корони ухвалив нову конституцію. Королівство ставало конфедерацією п'яти
Loading...

 
 

Цікаве