WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нацистські концтабори Бухенвальд, Треблінка, Дахау, Освенцім, Заксенхаузен - Реферат

Нацистські концтабори Бухенвальд, Треблінка, Дахау, Освенцім, Заксенхаузен - Реферат

кількість смертей усе більше зростала, улітку 1940 року біля табору побудували крематорій. Із травня 1941 року померлих ув'язнених реєстрували в табірному відділі запису. Навесні 1942 року почали будівництво нового великого крематорію й однієї газової камери. З весни 1943 року померлих спалювали вже в новому великому крематорії. Газова камера не була взята у використання для масового знищення. Є одне свідчення того, що доктор Рашер проводив там випробування по отруєнню газом. Відокремлювана частина крематорію використалася насамперед в останні військові роки як місце страти.
Остання фаза існування концтабору Дахау була відзначена як через драматичний підйом чисельності ув'язнених, так і через будівництво приблизно 170 підтаборів і робітничих команд, у яких арештанти насамперед повинні були примусово працювати на німецьку воєнну промисловість. З метою поліпшення життєвої ситуації в'язнів (щоб понизити рівень смертності) інспекція концтаборів в 1942 році була передана в підпорядкування головному економічному керуванню СС. Ці поліпшення, у вигляді додаткового харчування, торкнулося тільки обмеженого числа ув'язнених. Розширення табірного комплексу Дахау почалося в січні 1943 року з утворенням підтаборів. СС давали у використання в'язнів за певну плату фірмам Мессершмідт, Дорнір і БМВ; хворих й ослаблених ув'язнених назад відсилали в головний табір.
До початку 1944 року більше не могло бути сумнівів у тому, що Німеччина програє війну. Для ув'язнених у концтаборі слухи й новини про те, що відбувається на лінії фронту й надія на якнайшвидше закінчення війни були найважливішим стимулом витримати до кінця. Усього до початку 1945 року було зареєстровано більш ніж 700 000 в'язнів.
Протягом 1944 року концентраційна система ще раз ґрунтовно змінилася. До початку 1944 року змінилася ситуація в Дахау. Виконуючий обов'язки коменданта Мартін Вайс, що перейшов з Дахау в Майданек, був змінений у листопаді Едвардом Вайтером. Вайтер - останній комендант Дахау - до своєї смерті 6 травня 1945 року майже не турбувався про ув'язнених. Вони мерзнули й голодували. Вони сподівалися на робоче місце в закритому приміщенні й боялися "транспорту", що ніс смерть. Вони боялися стати жертвами горезвісних медичних досліджень. Вони боялися покарань і хвороб, які в більшості випадків були рівнозначні смерті.
Великі підтабори для воєнної промисловості виникли тільки в 1943 році біля Аусбурга, в Аллаху біля Мюнхена, у Фрідріхсхафені, а також у Кемптені й Коттерні в Алльгое. Ув'язнені працювали там на фірмах Мессершмідт, Дорнір, БМВ. Ряд політичних німецьких й австрійських ув'язнених були послані в 1943 році в підтабори.
Відповідно до таємних записів польського табірного переписчика Яна Домапала в 1944 році в концтабір Дахау надійшло 78 635 ув'язнених. Це становило 38% від загального числа (206 206) в'язнів, які з 22 березня 1933 року по 28 квітня 1945 року провели в Дахау.
Ґрунтовні зміни, які привели до дійсної інтернаціоналізації табору, почалися тільки на початку літа 1944 року із прибуттям величезного транспортного складу з тисячами ув'язнених як зі Східної так і із Західної Європи. Із січня 1940 року, коли в Дахау надійшло близько 13 000 поляків, польські ув'язнені склали саму велику національну групу. З 1942 року німці (до яких зараховані також австрійці) стали посідати третє місце по чисельності після радянських в'язнів, за ними йшли чехи, голландці й бельгійці. Із завойованих з 1940 року Німеччиною країн Західної Європи в Дахау були спрямовані окремі персони або маленькі групи людей. В 1943 році почалось прибуття югославів й італійців, більше, ніж по 2000 ув'язнених щораз. Тільки після висадження союзників у Північній Франції в червні 1944 року й зв'язку з боротьбою, що підсилилася, французького руху Опору, надійшло більше 11000 французьких ув'язнених у концтабір Дахау та його підтабори. Вони стали самою впливовою групою ув'язнених у Дахау й у таборі Аллах. Християнсько-соціальний представник руху Опору Едмонд Міхелет повернувся у вересні 1943 року після перебування в Дахау. У своїх спогадах він пише про початковий період: "Усього нас було 12 політичних французів серед 150 в'язнів інших національностей й 6 000 ув'язнених, які наприкінці 1943 року жили в Дахау. Коли закінчувалася зима (1943/1944), вони були ще живі, вони протрималися до кінця", відзначав він далі, - "Хто ставав слабким, хоча б тільки на одну мить, були відметені убік. Хід подій завжди був однаковим: при надходженні, при поверненні в арбайтскоммандо. Один ослаблений пояснював мені голосом, що втратив силу, що він більше не може. І пізніше, наступного дня, його більше не було там. Разюча сила волі не дивлячись на фізичний стан! Серед французів з нашої кімнати було четверо, які реально нас показували. Вони були дійсно живими кістяками. Не дивлячись на це вони трималися прямо, вони просто вирішили, не дивлячись ні на що, протриматися до кінця. І вони повернулися".
6 липня 1944 у Дахау зустріли найжахливіший транспортний склад, що став відомий у Франції як "поїзд смерті". З 2521 ув'язнених, які були відправлені 2 липня 1944 із французького табору Компьєнж, до мети живими добралися 1630 арештантів. Більше, ніж 900 чоловік загинуло в жахливих умовах у закритих вагонах без достатньої кількості повітря й без води. Едмонд Міхелет писав про тих, хто витримав це транспортування: "Протягом вечора, коли перші з них потрапили в камеру, нічого не могли чути про померлих, вони були спантеличені, очі ще витріщалися від світла, що вони бачили й пережили... Тільки наступного дня ми змогли довідатися від них про те, що трапилось".
Після невдалого замаху офіцера 20 липня 1944 року, ув'язнені довідалися про захований радіоапарат. Едгар Купфер-Кобервітц писав 20 липня 1944 року у своєму щоденнику: "Зараз особливе повідомлення: замах на Гітлера. Три генерали загинуло, семеро поранено, сам Гітлер одержав легкий опік і продовжив роботу й приймає Муссоліні. - Це звучить трохи казково".
7000 чоловік було заарештовано після закінчення проведеної по всій Німеччині операції "Гроза", серед них багато опозиціонерів, які в передвоєнні роки вже сиділи в концентраційному таборі. У вересні 1944 року на Заході почалося очищення концентраційного табору, що перебував біля Страсбурга, Нацвайлер-Штрутхоф і розташованого в Голландії табору Вестерборк. З Нацвайлера в Дахау було переправлено більше 5000 ув'язнених, насамперед голландців, бельгійців і французів. Серед них було більше 2000 ув'язнених, арештованих по операції "Ніч і туман", які були запідозрені в опорі. Їхнє місцезнаходження за наказом Гітлера голові відступаючого розташування Верховногоголовнокомандування Вермахту, Вільгельму Кейтелю, від 7.12.1941 року було заборонено оголошувати.
З весни 1944 року в Дахау транспортні склади, які прибували зі Сходу, витримали, поруч із тими, хто залишився в живих з учасників "Варшавського повстання", насамперед єврейські робітники з описаних як "вільні від євреїв" райони Третього Райха (з 1942 року). Поруч із угорськими євреями, чия депортація почалася тільки навесні 1944 року після німецької окупації Угорщини, були транспортовані в Дахау також
Loading...

 
 

Цікаве