WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нацистські концтабори Бухенвальд, Треблінка, Дахау, Освенцім, Заксенхаузен - Реферат

Нацистські концтабори Бухенвальд, Треблінка, Дахау, Освенцім, Заксенхаузен - Реферат

нові рядки:
"Освенцим, Освенцим, тебя не забыть.
Ты в памяти нашей всегда будешь жить.
Концлагерь фашизма, взращенное зло.
Остаться в живых, скажем так, повезло.
Собрались сегодня мы к стенам твоим.
И в скорбном молчании Бога хвалим.
Мирно течет пока жизни ручей
Сегодня, Освенцим, и наш юбилей".
У нацистському таборі Освенцім, що біля Кракова, Польща, з 14 червня 1940 року до 18 січня 1945 року було знищено більше чотирьох мільйонів ув'язнених. За одну добу потрапляло у газові камери і спалювалось у крематоріях близько шести тисяч чоловік.
Воєнні роки в концентраційному таборі Дахау
Дахау був єдиним концтабором, який проіснував протягом усього дванадцятирічного періоду націонал-соціалістської диктатури. За цей час кількість і склад в'язнів табору змінювалися так само ґрунтовно, як і життєві умови й шанси вижити.
У період часу між відкриттям табору 22 березня 1933 року й аншлюсом Австрії в лютому 1938 року в Дахау утримувалися тільки німецькі громадяни. У першу чергу це були політичні супротивники націонал-соціалістів, однак зазнавали покарання у таборі також свідки Ієгови, які відмовлялися від військової служби, євреї, "ледачі" (що ухиляються від роботи), а також злочинці, засуджені судом на покаранням у каторжній або штрафній в'язниці, цигані, які як і євреї вважалися расово неповноцінними, гомосексуалісти та інші, які з різних причин не підходили до соціал-расистської концепції націонал-соціалістського "народного суспільства".
На початку 1938 року з австрійськими в'язнями в Дахау прибули перші не німецькі в'язні. Серед них, поруч із євреями, було багато відомих політиків різних політичних переконань. Після погрому 9 листопада 1938 року, названого "Кристальна ніч", в Дахау було відправлено більш ніж 11 000 євреїв з Німеччини й Австрії. Більшість із них через кілька тижнів з наказом покинути Німеччину відпустили, після того як їхнє майно було розграбовано. До 1938 року число ув'язнених щорічно коливалось між 2 000 й 2 500. В 1938 році після аншлюсу Австрії їхня кількість збільшилася до 6 000 і після прибуття євреїв "Кристальної ночі" 1 грудня 1938 року - до 14 232. До початку Другої світової війни в Дахау загинуло близько 500 в'язнів.
З кінця вересня 1939 року по лютий 1940 року для навчання фронтової дивізії СС "Мертва голова" табір був очищений від ув'язнених, яких перемістили в табори Маутхаузен, Флоссенбург і Бухенвальд. Цим закінчується передвоєнна історія табору як державного інструмента терору, що спочатку діяв винятково проти німецьких політичних супротивників, а потім і проти всіх "невідповідних". Хоча ув'язнені й піддавалися сваволі охоронців, однак ще не було масових убивств, епідемій, жертвами яких ставали тисячі в'язнів, і не було померлих від голоду. Більшість ув'язнених могли сподіватися на те, що знову покинуть табір живими.
З початком війни виникло питання щодо експлуатації робочої сили в'язнів концтабору. У Дахау виникли особливі економічні підприємства СС, які пізніше були названі "німецькі заводи по озброєнню". На схід від табору була розташована плантація лікарських рослин. Там гинуло під час будівництва особливо багато арештантів. Постачання ув'язнених драматично погіршувалося в 1941/1942 роках, смертність стрімко росла. Почалися перші епідемії, туберкульоз став найпоширенішою хворобою. Одночасно збільшувалося число штрафних санкцій, насамперед по покаранню ударами ціпком і так званий кіл (стовп) або підвішування на дереві. Обидва катування могли завдати шкоди здоров'ю або навіть привести до смерті в'язнів.
Склад ув'язнених постійно змінювався протягом війни. З березня й до кінця 1940 року було привезено 13 377 поляків. До звільнення вони залишалися найбільшою національною групою. Із серпня до середини червня 1942 року в Дахау розстріляли принаймні 4 000 радянських військовополонених. Зі східноєвропейських країн, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, на які напала Німеччина, були спочатку доставлені тільки окремі персони або маленькі групи людей. З 1942 року прибувають югославські партизани, які так само, як й іспанські борці, завдяки своїй солідарності й мужньому виду користувалися серед в'язнів табору великою повагою. Єврейські ув'язнені становили в Дахау - крім масового їхнього припливу після "Кристальної ночі" - чисельно незначну групу. У листопаді 1941 року надійшов наказ всіх єврейських в'язнів, що перебувають у таборах старої частини Німеччини, депортувати в Аушвіц. Тільки військові єврейські ув'язнені знову у великій кількості попадали в Дахау.
З весни 1941 року в концтабір прибували також ув'язнені зі смертельними хворобами, призначені для евтаназії. У вересні 1941 року командою лікарів "Акція 13 f 14" у Дахау були обрані "непрацездатні", яких із січня 1942 року в так званому інвалідному транспорті перевели в замок Хартхайм в Австрії й там відразу ж їх знищили в газовій камері. В 1942 році 2 524 в'язні з Дахау були отруєні газом у Хартхаймі. Крім цього, з весни 1942 року лікарі СС за допомогою отрути вбивали хворих ув'язнених, які протягом 3-х місяців не видужували.
У Дахау із самого початку було зовсім недостатнім медичне обслуговування арештантів. У лікарів СС не було інтересу знову відновлювати здоров'я в'язнів. Хворі уникали санчастини так довго як тільки могли. З 1941 року в них додався страх бути використаними в жахливих медичних експериментах. Лікар військово-повітряних сил Зиґмунд Рашер одержав навесні 1942 року від Гіммлера дозвіл досліджувати на арештантах навантаження, яким піддавалися пілоти військово-повітряних сил при авіападінні або стрибку з парашутом. Із близько 200 ув'язнених, які в одній вакуумній камері піддавалися раптовому штучному перепаду тиску, гинуло в середньому 70-80 чоловік. Із середини серпня до жовтня 1942 року провели, із взаємодією з військово-повітряними силами, досвід по охолодженню людини, метою якого було з'ясувати, як можна допомогти пілотам, які падали в море й одержували у воді обмороження. Доктор Рашер, за підтримкою Гіммлера, один проводив ці експерименти до 1943 року. Після показань свідків знайшли всього 360-400 піддослідних в'язнів, з них 80-90 мертвими. З лютого 1942 до березня 1945 року вчений професор Клаус Шилінг заразив тропічною малярією 1100 ув'язнених. Точне число жертв цього експерименту не може бути встановлено, тому що випробувані люди після його закінчення знову були відправлені в табір. Крім того, були спроби зробити питною морську воду, а також тестувати ефект згортання крові. В ув'язнених це штучно викликало сепсис і флегманію. Досвід проводився з метою тестування дії різних способів лікування.
Медсанчастина, яку СС уникали зі страху небезпеки зараження, перетворилася в плині військових років поруч із робочою командою "Шрабштубе" й "Робітничим підрозділом" у найбільш важливийцентр міжнародної солідарності й таємну службу допомоги для хворих в'язнів. Відкритий опір в умовах концтабору був неможливим. Таємні повідомлення про хід війни могли підсилювати бажання протриматися до кінця так само, як і заняття музикою, літературою або мистецтвом, які, щоправда, були можливі тільки для обмеженого кола арештантів. Коли
Loading...

 
 

Цікаве