WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Юзеф Пілсудський - Реферат

Юзеф Пілсудський - Реферат

роки Пілсудського було засуджено за підготовку замаху на російського царя Олександра III - саме за цей злочин було страчено старшого брата Леніна - Олександра. У випадку Пілсудського суд не мав практично ніяких доказів, відтак він, на відміну від Ульянова-старшого, "відбувся" порівняно легко - його "лише" вислали на п'ять років до Сибіру, до Кіренська та Тунки. На відміну від Леніна, який відправився цим же маршрутом за кілька років, Пілсудський не отримував практично ніякої матеріальної підтримки з дому, отож заробляв собі на хліб, навчаючи місцевих дітей іноземних мов та математики. Свого войовничого норову "останній" шляхтич" не зрадив і в Сибіру - з трьох років заслання півроку він відсидів у в'язниці за організацію кампанії непокори засланців царській адміністрації.
Після повернення із заслання 1890 року Пілсудський став одним з найактивніших діячів польського соціалістичного руху, а через кілька років одним з батьків-засновників Польської соціалістичної партії - ППС. Сталося це за рік перед тим, як молодий Ленін - тоді ще Ульянов - заснував перший зародок марксистської партії у Росії - Союз за визволення робітничого класу. Незабаром колишній си-бірський засланець створив і став головним редактором підпільної соціалістичної газети "Роботнік", яка стала центральним органом ППС, "колективним агітатором та організатором". Протягом двох десятиріч Пілсудський був одним з лідерів польських соціалістів. Його біографи ще й досі ламають списи навколо питання - чи справді він у молоді роки щиро перейнявся вченням Маркса і завданнями звільнення працюючого люду від капіталістичної експлуатації, а чи тільки розглядав соціалістичний рух, як своєрідного "коня", який міг вивезти його до досягнення головної мети - здобуття Польщею незалежності і знищення Російської імперії. Адже в ті десятиріччя практично всі несоціалістичні партії у російській Польщі та Литві стояли на угодовських позиціях і співробітничали з царським урядом, сподіваючися лише за сприятливого збігу обставин виторгувати у росіян якусь обмежену автономію в рамках імперії. Найпотужніша і найвпливовіша з цих партій - народові демократи, ендеки - підтримувала ідею "об'єднання всіх польських земель під скіпетром Романових" і обстоювала приєднання до Ро-сійської імперії австрійської Галичини та німецької Познані. Отож, силою, що була готова не просто боротися проти Росії, а й боротися із зброєю в руках, були тільки соціалісти.
На відміну від Леніна Пілсудський не цурався індивідуального терору (втім і більшовицький лідер відкидав цей метод "революційної боротьби" не з якихось етичних міркувань, а вважаючи його неефективним). Ще у найперші роки сторіччя пепеесівці здійснили низку терористичних актів проти представників царської адміністрації. У цьому їхні методи боротьби цілком співпадали з методами російських соціалістів-революціонерів, есерів. Бойовики ППС грабували банки та поштові потяги, передаючи здобуті кошти на "цілі революційної боротьби". Юзеф Пілсудський зажив слави чудового організатора таких акцій, так само, як трохи згодом його грузинський тезко - Іосіф Джугашвілі.
Після вибуху російсько-японської війни 1904 року Пілсудський терміново вирушив до... Токіо. Виходячи зі старої мудрості ірландських незалежників: "Труднощі для Англії - шанс для Ірландії" він відправився до Острівної імперії з тим, щоб запропонувати японцям розгорнути скоординовану терористично-диверсійну кампанію у тилу російських військ силами польських соціалістів. Японський генеральний штаб відкинув план Пілсудського як фантастичний. Проте історія ця стала відомою через деякий час і змусила з огидою відвернутися від Пілсудського деяких його прибічників (так само, як не пішло на користь репутації Леніна співробітництво з німецьким генштабом у роки Першої світової).
Проте через рік в Російській імперії почалася революція. Польща стала одним з районів найактивніших революційних боїв. Тут Пілсудський почувався, як риба у воді. Він створював бойові організації, закликав до загального повстання. А, проте, координувати свої дії із російськими соціалістами - есдеками, есерами, більшовиками, меншовиками, відмовлявся навідріз. Нова, революційна Росія була для Пілсудського таким самим ворогом, як і Росія царська.
Саме така його непримиренна позиція стала чи не головною причиною розколу його партії. За Пілсудським пішла тільки меншість, яка утворила ППС - правицю, або ж офіційно - ППС-фракцію революційну.
Проте, як би там не було, революція зазнала поразки, і мета - створення незалежної Польщі, здається, відсунулася ще далі.
У когось іншого опустилися б руки. Але не в Пілсудського. Вже в 1907 році він приступає до створення в австрійській Галичині військово-спортивних орга-нізацій "Стшелєц" (Стрілець).
Починаючи з 1908 року польський соціаліст налагодив співпрацю з австрійським ген-штабом. Австрійці сподівалися, що Пілсудський напередодні великої війни з Росією нейтралізує пропаганду народних демократів з російської Польщі, які прагнули "об'єднатися" з Галичиною у складі Росії, а після вибуху війни допоможе перетворити запальних польських патріотів на гарматне м'ясо, яке покірно вмиратиме за інтереси Габсбургів. Пілсудський же розраховував, що австрійці не заважатимуть йому ідейно, тех-нічно та фізично школити кадри для майбутнього польського війська, яке у великій європейській війні дійсно буде відважно битися з росіянами, але не за інтереси струхлявілої Дунайської імперії, а за власну державу.
Цей альянс викликав тоді і викликає досі чимало застережень морального характеру. Як міг такий патріот, як Пілсудський, співпрацювати з історичними ворогами своєї країни, "піти на службу" до тих, хто разом з росіянами та прусаками за століття перед тим знищив і розділив Річ Посполиту? Та й імператору Францу-Йосипу якось непристойно зв'язуватися з соціалістом-терористом. Але політика - брудна річ. І кожна з двох сторін цинічно намагалася використовувати іншу в своїх цілях. Кому ж це вдалося краще? Відповідь відома: Австро-Угорська імперія безславно і безповоротно розпалася у листопаді 1918-го. А Пілсудському вдалося на руїнах трьох імперій відновити Польщу.
Велика війна, якої так очікував Пілсудський, вибухнула у липні 1914 року. І відразу ж він розвинув суперенергійну діяльність. Як результат незабаром Відень дозволив сформувати у складі австрійської армії добровільні польські легіони (і українські, до речі, теж). Військозобов'язані за власним вибором могли вступати до цих легіонів добровольцями, або іти служити до звичайних "загальноавстрійських" частин. Цісар зовсім не відкрив "зелену вулицю" полякам та українцям у їхніх прагненнях створювати масові національні формування. Згідно з таємними розпорядженнями Відня місцева влада мала чинити все можливе, аби до Польського ле-гіону та до Легіону Українських січових стрільців не йшли представники "нижчих" верств населення -робітнича та селянська молодь, які мали б служити в австрійських частинах. Легіони розглядали як "забавку" для національно свідомих молодих українців та поляків, перш за все студентів та гімназистів, які б просто так помирати за цісаря не пішли, а могли б
Loading...

 
 

Цікаве