WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Кришталева ніч” у 1936 році в Німеччині - Реферат

Кришталева ніч” у 1936 році в Німеччині - Реферат

жовтня Гейдріх розпорядився в одну ніч зібрати і заштовхати всіх польських євреїв у товарні вагони. Доставити їх до польського кордону. Вивантажити і погнати під загрозою знищення в Польщу. Польська сторона, яка сповідала, як відомо, не менш жорстокий антисемітизм, зустріла своїх громадян кулеметною "загорожею". Начальник польського прикордонного переходу прокричав, що "перша ж жидівська морда, яка підійде до кордону ближче 10 метрів, буде негайно разстріляна". Люди, що потрапили в пастку, кинулися назад. Але їх зустріли німецькі кулемети і цілком ідентичне попередження. Дві доби, знемагаючи від холоду і голоду, перелякані люди металися по "нічийній землі", поки польська влада не змилостивилася і не впустила їх на батьківщину.
Серед цих бідолах був і висланий з Гонновера Мендель Гріншпан з дружиною та дітьми. Його син, до речі, народжений у тому ж Гонновері, 17-річний Гершль, за два роки до цього в пошуках кращої долі переїхав доФранції й влаштувався в Парижі. Вже з Польщі батько написав йому: "Дорогий Гершль! Ми тут на мілині, без копійки грошей. Чи не зміг би ти на-діслати хоч трохи? Заздалегідь вдячний. Батько".
Здавалося б, Гершль мав терміново допомогти сім'ї. Але замість цього купує револьвер і поспішає до німецького посольства. При цьому наперед готує лист батькові. Але не відправляє його поштою, а чомусь кладе в кишеню. Ось текст того листа: "Дорогі мої! Я не міг вчинити інакше - моє серце обливається кров'ю з того моменту, як я дізнався про страждання 12 тисяч моїх одновірців. Хай пробачить мені Господь, і я сподіваюся, що ви мені пробачите. Гершль".
Але і це ще не все. Система охорони німецьких посольств була дуже ретельно продумана й організована. Цих норм суворо дотримувалися. Так що й миша не могла б проскочити. Територія посольства була обнесена надійнішою огорожею. Біля воріт з зовнішньої сторони постійно чергувала французька поліція. З внутрішньої сторони ворота й огорожа патрулювалися посольською охороною - кремезними есесівцями. Та й процедура відвідання посольства сторонніми особами була відпрацьована до дрібниць. Якщо відвідувач не мав попередньої домовленості про зустріч з потрібним йому співробітником, то можливість такої зустрічі була дуже мала. Хіба що тільки з черговим дипломатом.
Відвідувач перед входом, біля воріт, називав своє ім'я, пред'являв документи. Повідомляв причину свого приходу. Охорона по телефону зв'язувалася з черговим співробітником служби безпеки всередині посольства. Отримавши дозвіл, супроводжувала відвідувача в будинок посольства. Біля зовнішніх дверей, що відчиняються автоматично за командою внутрішньої охорони, знову перевірялися документи. Тільки після цього давався дозвіл увійти всередину. Але і на цьому запобіжні заходи не закінчувалися.
У головному вестибулі, біля входу, стояв стіл, за яким постійно сидів черговий офіцер служби безпеки. Відразу, поруч із ним, як правило, розташовувалася чергова зміна охорони. Черговий офіцер неодмінно, відповідно до інструкції, розпитував відвідувача про причину його візиту. З ким той бажає зустрітися. Потім відвідувача обшукували, щоб переконатися, що той не озброєний. І тільки після цього передоручали охоронцю, який супроводжував його в спеціальне помешкання, де могла відбутися зустріч із співробітником посольства...
Гершль Гріншпан не міг пройти в посольство зі зброєю. Тим більше вільно потрапити в кабінет високопос-тавленого дипломата фон Рата.
Ні, не міг він, як нас у цьому запевняють, вимагати негайної зустрічі з послом без попередньої домовленості. Як і не міг без цієї неодмінної умови одержати аудієнцію в другої по значимості особи дипломатичного представництва. У кращому випадку, його міг прийняти черговий аташе. І не більше. Він же, не маючи попередньої домовленості, запросто потрапляє саме до того, хто занесений у "чорні списки" гестапо.
ЗАГУБЛЕНІ СЛІДИ
Та й наступні події, пов'язані з ім'ям Гершля Гріншпана, не можуть не породити здивування. Його подальша доля виявилася не менш загадковою. За логікою гестапо, якби він виявився у руках того лиховісного відомства, його неминуче б розстріляли. Адже для рейха він був державним злочинцем. А з ними, як відомо, там розправлялися без зайвих церемоній. Життя могли зберегти тільки в тому випадку, якщо він ще був потрібний для не менш серйозних доручень. Але це так, гіпотеза. Не більше.
Ну, а як же склалася насправді його доля? І знову суцільні загадки.
Пам'ятаєте, про це уже йшлося. Ізраїльський прокурор на процесі Ейхмана в 1961 році говорив, що "після захоплення Парижа, через два роки, він потрапив до рук німців і був відправлений у Берлін на допит - у секцію Ейхмана. З того часу його сліди загубилися". "Єврейська енциклопедія", видана в 1972 році, у довідці про Гершле Гріншпана вказує дату його смерті більш точно - близько 1942 року. "Єврейська енциклопедія", видана 1982 року, ставить дати його життя вже інакше: "1919-?". Але при цьому повідомляє, що "коли Франція капітулювала, він втік на не окуповану зону, але пізніше повернувся на окуповану територію, де був заарештований поліцією Віші, виданий німцям і безвісти зник". У документальному ж фільмі "Кристалнахт", який вийщов на екрани в 1988 році, його доля подана не менш загадково. Там демонструють документи, які свідчать про те, що коли вермахт окупував Париж, його спочатку з паризької в'язниці перевели до концтабору Заксенхаузен. Потім звідти до берлінської в'язниці Моабіт. Нарешті, 26 вересня 1942 року його переводять в Магдебург. І знову "сакраментальне": "сліди губляться". Створюється враження, що чиясь невідома, але тур-ботлива рука робила все можливе, щоб Гершль Гріншпан зник, розчинився.
І, нарешті, останнє. Виявилося, всупереч усьому, Гершль Гріншпан все-таки вижив. Після війни, як свідчила французька поліція і паризька преса, він, живий та здоровий, об'явився в Парижі. Звісно ж, тільки-но про це стало відомо, до нього кинувся натовп журналістів. Усім хотілося пролити світло на чудо його воскресіння. Воскресіння державного злочинця третього рейху, який побував у безжалісних лапах гестапо. Але на всіх очікувало гірке розчарування. Він категорично відмовився спілкуватися з пресою. Певно, ані образ героя, ані мученика його не приваблював. Незабаром стало відомо, що він змінив ім'я та прізвище. Але відірватися від преси не вдавалося. Вона переслідувала його на кожному кроці. Уникати запитань журналістів ставало все складніше. І настав день, коли йому вдалося "розчинитися в безвісті". Зникнути назавжди.
Loading...

 
 

Цікаве