WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Кришталева ніч” у 1936 році в Німеччині - Реферат

Кришталева ніч” у 1936 році в Німеччині - Реферат


Реферат на тему:
Кришталева ніч" у 1936 році в Німеччині.
ТАЄМНИЦЯ ФАТАЛЬНОЇ НОЧІ
XX століття - століття страхів і трагедій. Воно ними пронизано. Століття найкривавіших війн, оголошених і неоголошених. Саме XX вік породив жахливі слова-символи, що таять у собі незбагненні страждання, незчисленні людські жертви. Червоний терор, голодомор, Кришталева ніч, голокост... Перелік нескінченний. І кожне таке слово-символ - осередок полюсу нелюдськості. І всі вони - рани нашої пам'яті, що кровоточать.
НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА
Ще в 20-і роки нацисти у своїй партійній програмі "вирішення єврейського питання" зробили наріжним каменем своєї політики. Тоді, поки ще теоретизуючи, Адольф Гітлер у "Майн Кампф", нічтоже сумняшеся, одним розчерком пера поділив людство на три категорії: творців цивілізації, носіїв цивілізації й останню, найнижчу, руйнівників цивілізації. До цієї найнижчої категорії він відніс, у першу чергу, євреїв. І ледь нацисти допалися до влади, як антисемітизм, звичайно, став однією з основних складових державної політики.
Заради справедливості слід зазначити, світову громадськість, навіть її інтелектуальну еліту, спочатку це не дуже стривожило. Так сталось, що антисемітизм сприймався людьми як данність. Тим більше, сам Адольф Гітлер, ставши канцлером Німеччини, спочатку злегка приборкав своїх нетерплячих погромних камарадів. При тому, що зовсім не збирався відмовитися від проведення послідовної й методичної політики державного антисемітизму. У крайніх формах. Але поки ще не наважувався розпочати реалізацію програми "остаточного вирішення єврейського питання". Вичікував. І не просто пасивно чекав, але й готувався. Адже для цього, принаймні, потрібно було вирішити дві найскладніші проблеми.
По-перше, знайти підходи до нейтралізації світової громадської думки. Змусити світ упокоритися, звикнутися з нацистським державним антисемі-тизмом. Адже спочатку - суто кон'юнктурно - він, всупереч своїй епатажності, був до нього не байдужний. Не випадково, прийшовши до влади, жорстко поклав край стихійним єврейським погромам. Не тільки заради респектабельності у світі - на це надії були слабкі. Просто не хотів покладати надію на стихію з її відливами і припливами. Необхідна була система. Система, забезпечена законодавчими нормами. Тоді будь-які протести можна було б пояснити як чергову змову світового єврейства, втручання у внутрішні справи, зазіхання на державний суверенітет. І по-друге. Мабуть, найскладніше, найважливіше. Потрібно було не тільки морально підготувати народ Німеччини до участі в реалізації цієї кривавої програми, але й зробити співучасником тієї бойні усіх. Кожного німця. Пов'язати народ назавжди круговою порукою. Зробити народ колективним злочинцем. І таким чином консолідувати товариство. В ім'я не лише реалізації цього параноїдального задуму, але - і це головне - утвердження в масах ідеї расової винятковості, расової переваги. А значить, і права на світове панування. Адже євреї, по суті, були тільки початком. За ними, безумовно, така доля спіткала б інші народи.
Прийшовши до влади, нацисти з перших кроків почали розробку законодавчого забезпечення своєї антисемітської політики. Один за одним стали з'являтися закони, які виключали євреїв із усіх сфер життя.
Але все це було лише прелюдією. Для всенародного "стихійного вибуху" масового обурення потрібно було щось вкрай вражаюче, екстраординарне. Таке, що підвищило б напругу пристрастей до вулканічного виверження. Тоді, звичайно, вміло маніпулюючи масовою свідомістю, усе можна направити в потрібне річище. І не просто легітимізувати "всенародне обурення", але зобразити євреїв у найогиднішому вигляді. Виплодками пекла. Осередком усіх мислимих і немислимих пороків. Коротше кажучи, руйнівниками цивілізації.
МОМЕНТ ІСТИНИ?
І фатальний момент настав. Про нього потім, через багато років згадувалося в 1961 році, у Єрусалимі, на судовому процесі над "бухгалтером смерті" Адольфом Ейхманом. Державний обвинувач Гідеон Хаузер в обвинувальній промові говорив: "Наприкінці жовтня 1938 року німецький уряд ухвалив виселити всіх євреїв, які були польськими громадянами й мешкали на території рейху. Польська влада анулювала їхні паспорти. Нацисти ж вирішили скористатися цим і позбутися їх. Їх було заарештовано за наказом Рейнгарта Гейдріха, тодішнього начальника Поліції безпеки і СД. Так відбулося перше масове виселення євреїв. Їм дозволили взяти з собою лише те, що вони могли донести. Інше майно наказали лишити. Їх заштовхнули в переповнені товарні вагони і доставили на кордон.
Серед цих нещасних вигнанців був єврейський швець Мендель Гріншпан з дружиною та дітьми. У розпачі сім'я послала листівку синові Гершлю Гріншпану, 17-річний юнак вирішив, що він не мовчатиме. Якщо весь світ готовий примиритися із злодіянням, вчиненим серед білого дня, то, принаймні,він, Гершль Гріншпан, сам помститься за батьків й родину. 7 листопада вранці він купив револьвер і того ж дня явився в німецьке посольство в Парижі. Він вирішив убити посла, але його направили до радника Ернста фон Рата, той поцікавився, чого хоче юнак. Двічі прогримів постріл, і фон Рат упав тяжко поранений. У паризькій поліції Гершль Гріншпан заявив: "Я вирішив убити одного із співробітників німецького посольства на знак протесту, щоб звернути увагу світу на те, що відбувається в Німеччині".
Відчайдушний вчинок єврейського юнака не приголомшив світ. Його кинули до паризької в'язниці. Після захоплення Парижа, два роки потому, він потрапив до рук німців і був відправлений у Берлін на допит - у секцію Эйхмана. Відтоді сліди його загубилися.
Цікаво, що той постріл не приголомшив не лише світ, але й Німеччину. Принаймні, у день замаху. Рейх, що ревно піклувався не тільки про своїх офіційних представників по всьому світі, але навіть про побратимів у будь-якій країні, не залишаючи без наслідків навіть найменші зазіхання на їхні права, цього разу немов у рот води набрав. Всупереч загальновизнаній світовій дипломатичній практиці, навіть не вважали за потрібне негайно послати Франції ноту протесту з цього приводу, зробити відповідну заяву, яка відповідає протокольній міжнародній практиці.
... 8 листопада в будинку колишньої мюнхенської ратуші відзначався "День старих борців" - чергова річниця мюнхенського "пивного путчу". Було присутнє все нацистське керівництво рейху на чолі з Адольфом Гітлером. У розпал урочистого обіду до фюрера підійшов його ад'ютант і пошепки доповів, що надійшло повідомлення з Парижа. Там тільки що, від отриманих
Loading...

 
 

Цікаве