WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат

Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат

перейшли в опозицію до канцлера, змусивши його у листопаді 1893 р. піти у відставку.
Наступний уряд, очолюваний К. Бадені, за активної підтримки младочехів розробив реформу виборчого права, запроваджену в липні 1896 р. Згідно з нею до попередніх чотирьох станових виборчих курій додавалася наукова курія загального виборчого права, для запису в котру не вимагався майновий ценз.
На чеських землях від середини 80-х років розвивається новий громадсько-політичний рух, ініціаторами й ідеологами якого стали професори Празького університету Т. Масарик (1850-1937), Й. Кайзл (1854-1901) та К. Крамарж (1866-1937).
Група молодих талановитих інтелігентів рішуче виступила за оновлення чеської громадської думки, що мало сприяти формуванню нової політичної еліти та модерної політичної культури народу. Одним із головних засобів досягнення поставленої мети мало стати критичне ставлення до наявної реальності. Рух, який згодом дістав назву "реалістичного", було започатковано на сторінках часопису "Атенеум", де молоді інтелектуали розгорнули боротьбу за визнання фальсифікованими найдавніших чеських хронік (Краледворської та Зелено-гірської), котрі в очах старшого покоління становили недоторканну національну святиню, їх фальсифікація ганьбила не тільки чеську науку, а й вимагала, на думку молодих позитивістів, первинного знання та права на критику в усіх сферах суспільного життя.
Поступово реалісти розробили власну концепцію державної (в межах автономії) самостійності, яка гарантувала б не тільки національну самобутність, а й подальший розвиток нації взагалі. Наприкінці 80-х років головний акцент у своїй діяльності реалісти перенесли до сфери практичної політики й заходилися розширювати контакти з Національною партією, яка, незважаючи на значні втрати на виборах до Чеського сейму в 1889 р., все ще залишалася досить впливовою силою.
У січні 1890 р., після переговорів між представниками Національної партії, історичної шляхти та німецькими лібералами, підписано чесько-німецьку угоду "пунктації". Однак її прийняття стало кроком назад від указів 1880 р., в яких мовна рівність чехів і німців не обумовлювалася територіальними межами. "Пунктації" передбачали своєрідну сегрегацію на чеських землях: поділ за національними ознаками секцій земської шкільної освіти, промислової і торговельної палат та інших органів; при Чеському сеймі створювалися національні курії.
Лідери німецьких лібералів на чеських землях святкували перемогу, вважаючи, що чеський "мовний федералізм" поховано. Однак прийняття "пунктацій" здійняло хвилю обурення у чехів, котрі розцінили угоду як поступку лідерів старочехів. Все це призвело до того, що Національна партія втратила в очах реалістів свою цінність як партнер, і стало причиною нищівної поразки старочехів на виборах до рейхсрату в 1891 р.
Усупереч відмові чеського сейму затвердити "пунктації" уряд поділив адміністративні й судові округи та органи освіти за національними ознаками, що викликало у чеського населення бурхливі протести. Невдовзі ці протести переросли в демонстрації й сутички між чехами і німцями, що змусило владу у вересні 1893 р. запровадити стан облоги. Е. Тааффе не зміг уладнати ситуацію і це стало однією з причин його відставки.
Спроби досягти примирення між чехами і німцями здійснював і наступний уряд К. Бадені, який у квітні 1897р. видав укази про рівність чеської та німецької мов у судових і адміністративних органах Чехії та Моравії. Ці розпорядження вимагали від установ, підпорядкованих міністерствам фінансів, торгівлі та землеробства, а також судів у своєму листуванні користуватися мовою, якою подавалося клопотання або виголошувалася усна заява. Чиновники мали через чотири роки (з 1901 р.) знати обидві мови.
Урядові розпорядження викликали бурхливу реакцію австро-німецьких політиків. У Відні та в місцях компактного проживання німців на чеських землях відбулися масові мітинги та демонстрації протесту. Уряд К. Бадені пішов у відставку, що призвело до масових заворушень, у ході яких сталися погроми німецьких крамниць і будівель. Голова нового уряду - П. Гауч - у грудні 1897 р. оголосив воєнний стан.
Уже в березні 1898 р. підготовлено проект закону про впровадження на чеських землях місцевих мов, згідно з яким офіційною мовою на певній території мала стати мова національної більшості, а в округах зі змішаним населенням громадяни могли користуватися обома мовами. Чехи висунули зустрічні вимоги про створення Міністерства чеських земель, про відкриття в Брно політехнічного інституту з чеською мовою викладання та ін. Напруження в чесько-німецьких відносинах, що зростало, спричинило відставку чергового уряду. Розгул національних пристрастей на чеських землях сягнув небезпечної межі, а протистояння охопило практично всі сфери життя.
Поглиблення етнічних та соціальних конфліктів на чеських землях сприяло подальшій диференціації національно-політичних сил. На рубежі століть відбулося розмежування всередині визвольного руху, течії якого відтепер репрезентували інтереси різних верств і станів чеської людності: буржуазії, інтелігенції, робітників, селян, службовців та ін.
Завдяки індустріалізації на чеських землях швидко поширюється робітничий рух, який від самого початку розвивався під впливом австрійської соціал-демократії. Так, уже в 1878 р. засновано Чехослов'янську соціал-демократичну робітничу партію. Ідейно-політичні суперечки в середині 80-х років призвели до розпуску цієї партії. Однак уже в 1889 р. чеські соціалісти зініціювали об'єднавчий з'їзд соціалістичних організацій Цислейтанії. Основноюметою нової інтернаціональної партії проголошувалося встановлення соціалістичного ладу. Серед найважливіших політичних вимог були: демократизація країни, запровадження загального виборчого права, прийняття законодавства про працю та ін.,
Чеські соціалісти послідовно домагалися реформування соціал-демократичного руху на національній основі і вважали за необхідне поєднати боротьбу за національні права й рівність народів з інтернаціоналізмом. На V загально-австрійському з'їзді (1896) відбулася федералізація соціал-демократичного руху Цислейтанії, а серед шести створених за національними ознаками соціал-демократичних партій була й чеська. Вже на виборах до рейхстагу в 1897 р. соціал-демократи Цислейтанії здобули 87 депутатських мандатів (на чеських землях 24 мандати дістали чехи, а 21 - німці). У 1910 р. еволюція відносин у робітничому русі спричинила поділ профспілок на чеські і німецькі.
На початку 90-х років XIX ст. на чеських землях поширюється прогресистський рух, який заснували брати Гайни, А. Ращин, В. Клофач та ін. Його соціальну базу складали інтелігенція, студентство та молоді робітники. Чітка демократична орієнтація, неприхований республіканізм прогресистів поєднувалися з радикальним націоналізмом, спрямованим проти німців (на чеських землях) та на інтеграцію Чехії, Моравії та Сілезії. Слідом за соціал-демократами, котрих підтримали реалісти, прогресисти в 1893 р. висунули вимогу про впровадження загального виборчого права. У 1897 р. на базі лівиці цього руху організаційно оформилася Радикально-прогресистська партія під керівництвом А. Гайна (1868-1949). Правиця прогресистів утворила Радикально-правову партію.
У 1898 р. конституйовано Чеську національно-соціальну партію, котру очолив В. Клофач (1868-1942). Партія, спираючись на національне свідомих робітників, виступала за національний соціалізм, що протиставлявся інтернаціоналізмові соціал-демократії, й обстоювала "чеське державне історичне право".
Тривалий процес становлення аграрного руху на чеських землях урешті-решт завершився заснуванням у 1899 р. Чеської аграрної партії на чолі з А. Швеглою (1873-1933). Головне
Loading...

 
 

Цікаве