WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат

Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат

загальновизнаною. У зв'язку з різким падінням у 70-х роках вартості срібла на світовому ринку, що призвело до знецінення австрійських грошей, під час реформи здійснено перехід до золотої крони.
Зміни в умовах господарювання сприяли ефективному застосуванню технічних можливостей промислової революції й забезпечували високі темпи економічного зростання на чеських землях. Державна підтримка акціонерного підприємництва привела до того, що вже в середині 70-х років у Чехії і Моравії налічувалось понад 300 акціонерних товариств.
У ході індустріалізації чеська економіка посіла чільні позиції в Австро-Угорщині. Так, видобуток значної кількості вугілля створив умови для утворення паливно-енергетичної бази в чеських землях. Тут активно розвивалися сталеливарна (Вітковіце, Прага) та машинобудівна (Прага, Пльзень, Брно) промисловість. Прогресивні технолога послідовно запроваджувалися на підприємствах легкої та харчової промисловості. Досить швидко виникла нова транспортна система. Вже у середині 70-х років довжина залізниць у чеських землях збільшилася в 4,5 раза й досягла 5 тис. км. Поширювалася телеграфна мережа.
Концентрація промислового виробництва на чеських землях найсильніше виявилась у важкій промисловості. Так, великі чесько-моравські машинобудівні заводи поглинули багато дрібних підприємств. Серед п'яти найбільших металургійних підприємств Цислейтанії були Вітковіцьке гірничо-металургійне і Празьке металургійне товариства.
Поступово зміцнював свої позиції чеський фінансовий капітал. І хоча кількість банків на початку XX ст. зросла в 3,5 раза, австро-німецьким фінансистам належало 75 % їхніх фондів. Цей період позначався активізацією процесів зрощування банківського і промислового капіталів. Німецький капітал продовжував домінувати на чеських землях, особливо впливовими його позиції були в електротехнічній, моторно-автомобільній, локомотиво-будівній, хімічній та інших галузях промисловості.
На рубежі 80-х років уряд проводив політику "державного інтервенціоналізму " щодо економічної і соціальної сфер. У цей період внесено зміни до митних тарифів, які обмежували розвиток торгівлі. Спрямованість митної політики Австро-Угорщини в наступні роки сприяла економічному зближенню й інтеграції країн Центрально-Східної Європи.
Соціальні наслідки процесів модернізації, що відбувалися в чеських землях на зламі століть, призвели до поділу суспільства на класи, верстви, групи і стани. Цьому сприяли дальший поділ праці, виникнення нових галузей промисловості, поліпшення якості праці в загально-виробничому процесі.
Наприкінці XIX ст. на чеських землях завершується промислова революція, в ході якої вони перетворилися у найбільш розвинений індустріальний регіон Центральної Європи. Саме тут тривало прискорене зростання основних галузей економіки, що характеризувалося переходом від екстенсивних до інтенсивних форм господарювання. У цілому ж на чеських теренах переважало велике й середнє промислове виробництво. Дворянські латифундії і надалі відігравали провідну роль в аграрному секторі: підвищувалася товарність господарства великих землевласників, збільшувалася чисельність малоземельних селян та ін.
Унаслідок загострення внутрішньої кризи в Габсбурзькій монархії після окупації Боснії і Герцеговини в 1878 р., зміни зовнішньополітичного курсу, пов'язаної з підписанням таємного договору між Австро-Угорщиною і Німеччиною в 1879 р., відновлення чинності австро-мадярської угоди, приходу до влади в серпні 1879 р. одного з найвідоміших австрійських політиків свого часу Е. Тааффе (1833-1895), складних переговорів між представниками різних національних фракцій у рейхсраті, переорієнтації політики імператора Франца Йосифа - Цислейтанія, опинилася на порозі перемін, які віщували певні перспективи для чеських політичних сил. У1879 р. після 16років пасивної опозиції представники обох чеських Національних партій повертаються до активної політики: беруть участь у засіданнях рейхсрату і входять до уряду Цислейтанії.
Чеські депутати рейхсрату, об'єднавшись у Чеському клубі, в листопаді 1879 р. надіслали імператорові чотири меморандуми: перший вимагав рівності чеської і німецької мов у державних установах та суді; другий - рівноправ'я мов у Празькому університеті; третій - у середніх школах; четвертий - у школах ремісничих. Однак, незважаючи на відповідні урядові укази, що проголошували рівність мов (для Чехії та Моравії у 1880 р., для Сілезії - 1882 р.), насправді єдиною державною мовою залишалася німецька.
Але були й певні позитивні результати наступальних вимог чеських політиків: по-перше, поділ Празького університету (1882) за мовною ознакою; по-друге, реформування виборчої системи до чеського сейму, внаслідок чого чеські депутати становили там більшість. Незважаючи на опір німців, чеська мова запроваджувалася в державних установах. Саме в цей час виникло багато чеських шкіл та гімназій.
ЧЕСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
ЗА НОВИХ
ПОЛІТИЧНИХ
РЕАЛІЙ
______________________________________________________________
Досягнення певних позитивних для чехів зрушень у мовному питанні спричинило негативну реакцію німецьких консервативних політиків. З іншого боку, поміркованість вимог чеських лібералів викликала невдоволення радикально налаштованих політичних сил. Так, ухвалена з'їздом Національної партії вільнодумців програма (1887р.) вимагала надання автономії чеським коронним землям у складі Австро-Угорщини, засуджувала проект поділу Чехії на національні округи, наголошувала на необхідності закріплення прав чеської мови в адміністративних і судових органах, у системі народної освіти.
Зростанню популярності младочехів сприяв їхній рішучий опір урядовій політиці, спрямованій на підтримку німецьких шкіл у Цислейтанії. Младочехи активно пропагували й відстоювали концепцію розвитку нації на ґрунті "чеського державного історичного права" й рішуче вимагали загального виборчого права. Засуджуючи політичну лінію старочехів, демонструючи вкрай націоналістичний радикалізм стосовно німців та відверту опозиційність владі (в 1888 р. створено "Клуб незалежних чеських депутатів" у рейхсраті), Національна партія вільнодумців не тільки підносила власний авторитет в очах виборців, а й спонукала до певних змін у чеському суспільстві.
В міру активізаціїрадикального руху дедалі виразнішою ставала реакційність консерваторів. У 1890 р. старочехи пішли на змову з німецькими панівними колами, проголосувавши за розчленування Чехії на чесько-німецьку й німецьку частини. Тому в 1891 р. під час чергових виборів до рейхсрату старочехи зазнали цілковитої поразки. Депутатом не обрали навіть визнаного їхнього лідера Ф. Рігера. Провід у політичному житті чеських земель остаточно перебрали младочехи. На своєму з'їзді в 1894 р. Національна партія вільнодумців заявила про намір дотримуватися в політичній боротьбі лише законних методів та про бажання перетворитися на "достойну" парламентську опозицію.
Позиції младочехів зміцніли на виборах у листопаді 1895 р., коли вони одержали 89 мандатів проти 3 у старочехів. Від цього часу консерватори остаточно втратили вплив у законодавчих органах країни. Одночасно на початку 90-х років набула популярності соціал-демократія.
З 1893 р. основну увагу чеської громадськості привернула боротьба за загальне виборче право, ініціатором якої виступили соціал-демократи. Під їхнім керівництвом проходили сотні зборів і демонстрацій, у результаті яких вони залучили на свій бік молодіжну організацію "Омладина" та частину селянства. Голова уряду - Е. Тааффе - запропонував проект, що передбачав збереження курій, але в міській і сільській куріях виборче право надавалося усім громадянам, яким виповнилося 24 роки. Однак німецькі ліберали
Loading...

 
 

Цікаве