WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат

Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Чехія у складі конституційно-дуалістичної монархії. Чеське суспільство за нових політичних реалій.
ЧЕХІЯ У СКЛАДІ
КОНСТИТУЦІЙНО-
ДУАЛІСТИЧНОЇ
МОНАРХІЇ
___________________________________________________________
Австрійська імперія зазнала ряду невдач, пов'язаних з "італійським питанням" та загостренням австро-прусського суперництва, яке незабаром призвело до короткочасної війни. Виступ численної австрійської армії зустріли прусські війська, які перед тим загарбали більшу частину Моравії та Чехії. 26 липня 1866 р. сторони підписали перемир'я в Микулові.
Блискавична війна, що тривала менше двох місяців, змінила не тільки геополітичну ситуацію в Європі, а й поставила Габсбурзьку монархію в нові умови, що вимагали суттєвих реформ. Безпосередньо зініціював цісарське рішення про перетворення імперії на дуалістичну Австро-Угорську державу новий міністр закордонних справ - саксонський граф Ф. Бейст (1809-1886).
Відповідно до побажань і вимог більшості депутатів угорського сейму повністю відновлювалася державна незалежність Угорщини з усіма правовими наслідками. Ця частина держави дістала назву Транслейтанія. Святкова церемонія коронації угорською короною Франца Йосифа І 8 червня 1867 р. в Буді (нині частина Будапешта) стала важливим чинником політичної перебудови Габсбурзької монархії. До складу австрійської частини монархії - Цислейтанії зі столицею у Відні - увійшли 17 королівств і земель, у тому числі й Чеські коронні землі.
У Відні в грудні 1867 р. ухвалено конституцію Цислейтанії, яка проголошувала ряд буржуазно-демократичних свобод: рівність громадян перед законом, рівність їхньої участі в суспільних інститутах, вільне пересування осіб та майна всією територією держави, недоторканність власності, недоторканність особи, свободу слова і віри, право громадських відправ, свободу розвитку науки і освіти, рівність усіх народів у державі, захист національних мов, право навчатися рідною мовою. Австрійський парламент (рейхсрат) складався з двох палат. Депутати верхньої палати призначалися імператором із представників панівної верхівки, депутати нижньої - обиралися. Вибори проходили за становою (куріальною) системою. Існувало чотири курії (поміщиків, торговців і промисловців, сільська і міська), виборці яких нерівно репрезентували різні верстви суспільства. До того ж у виборчій системі відбивалося й національне гноблення. Так, у Чехії один депутат обирався на 40 тис. німців і 90 тис. чехів.
У конституції 1867 р. всі королівства та землі, що належали до Цислейтанії, розглядалися як окремі історико-політичні утворення, об'єднані представництвом у рейхсраті. Конституція визнавала автономію за землями, населеними різними народностями та з власними ландтагами (сеймами). Однак ці установи розв'язували тільки дрібні питання: підготовки земського статуту, виборчих законів, освіти, обробітку землі, будівництва місцевих шляхів сполучення тощо.
У добу змін, що відбувалися в Габсбурзькій монархії, чеські ліберали піднесли "чеське державно-історичне право" до рівня загальнонаціональної ідеї. Вони вимагали відновити автономію та єдність земель Чеської корони, виборчої реформи на засадах національної рівності, згоди імператора на коронування чеською короною.
Навесні 1868 - восени 1871 рр. у чеських землях розгорнувся масовий рух таборів (мітингів), який об'єднав опозиційне налаштованих чехів, які критикували укладення австро-угорської угоди. Младочехи солідаризувалися з вимогами ораторів, старочехи прагнули переговорів з урядом. Напруження політичної боротьби спонукало лідерів Національної партії та дворян-автономістів розпочати перетрактації з Віднем, у результаті яких з'явилися три, пов'язані між собою законопроекти, що закладали підвалини майбутнього чесько-австрійського порозуміння (Фундаментальні статті): закон зрівнювання, закон про охорону нації і закон про зміну системи виборів до сейму. Йшлося тільки про Чехію, а не про всі землі Чеської корони, які не мали спільних представницьких і управлінських органів.
У Декларації від імені 81 депутата чеського сейму (серпень 1868 р.) чеська політична еліта, оголошуючи бойкот роботи земського сейму, заявляла про не сприйняття дуалістичного устрою імперії, в якому відбивався пріоритет австрійських німців і угорців над слов'янами. У документі підкреслювалося, що дуалізація не тільки відкидала "історико-політичну індивідуальність" теренів чеської корони, а й ставила їх на рівень звичайних адміністративних провінцій Цислейтанії. Депутати виступали на захист державно-правової самобутності чеських земель, за справедливе представництво всіх чехів у рейхсраті, за підписання угоди з імператором.
У вересні 1871 р. Франц Йосиф пообіцяв коронуватися у Празі чеською короною, а в жовтні Фундаментальні статті ухвалив (за підтримки німецьких депутатів-лібералів) чеський сейм. Це означало визнання дуалізму та відмову від реорганізації імперії на основі триалізму (Австро-Угорсько-Чеське королівство). Загально-австрійськими справами проголошувалися військові та закордонні, фінанси, торгівля, комунікації, законодавство та громадянство. Ці питання передавалися в компетенцію сенату (замість верхньої палати рейхсрату), а уряд Цислейстанії мав складатися з придворних канцлерів окремих земель.
Під тиском угорських політичних сил, що дістали підтримку Німецької імперії, Франц Йосиф відмовився підписати угоду з чехами. Це свідчило про остаточну поразку курсу на федералізацію двоєдиної монархії і призвело до зміни концептуальних настанов усередині чеського ліберального руху. На зміну австрославізму, що ґрунтувався на етнічних принципах, прийшов австрофедералізм, що спирався на державне-історичне право.
Процес перетворення Габсбурзької монархії з абсолютистської держави на конституційну завершився навесні 1873 р. прийняттям "Квітневої конституції", що була нічим іншим, як оновленим законом про вибори до рейхсрату. Вона однозначно змінювала систему виборів: імперська рада обиралася прямим голосуванням, а не за посередництва земських сеймів, збільшувалася кількість курій. Чисельність депутатів зросла до 253.
Провал австро-чеської угоди призвів до поглиблення кризи в чеському ліберальному русі. Чеські ліберали чинили пасивний опір тискові правлячих кіл Цислейтанії, уряд якої в 1871- 1879 рр. очолювали німецькі ліберали. За цих умов старочехи відмовлялися брати участь у засіданнях рейхсрату та Чеського сейму, а младочехи виступали за припинення пасивного опору. Останні, дотримуючись послідовних позитивістських і реалістичних переконань, гостро критикували "духовні лінощі" чеського суспільства, котре не бажало сприймати нові ідеї. Загострення протистояння ліберального і радикального крил Національної партії завершилося її розколом.
Младочехи, зібравшись наприкінці 1874р. на свій з 1'зд, заснували Національну партію вільнодумців. В її програмі проголошувалася необхідність використання трибуни сейму та рейхсрату для обґрунтування й захисту вимог щододемократизації суспільства, запровадження рівності, вдосконалення парламентського устрою, розширення самоврядування, поліпшення системи освіти, стимулювання діяльності чеських підприємців тощо. Головна мета младочехів полягала у визнанні самостійності чеських земель на основі "чеського державного історичного права", національної рівності та запровадження загального виборчого права.
Трансформацію державно-політичного устрою Габсбурзької монархії в третій чверті XIX ст. супроводжували зміни в економіці. Певною мірою цьому сприяла уніфікація системи мір та ваги. У липні 1877 р. з'явився закон про запровадження метричної системи довжини, площини, об'єму, ваги, яка з 1 січня 1878 р. стала єдиною
Loading...

 
 

Цікаве