WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Хорватські та Словенські землі на зламі ХІХ-ХХ ст. Хорватська та словенська культура - Реферат

Хорватські та Словенські землі на зламі ХІХ-ХХ ст. Хорватська та словенська культура - Реферат

способу життя й домінантного становища церкви в усіх сферах суспільного та родинного буття.
Суперечки між "молодословенцями" та "старословенцями" інколи загострювалися. При цьому останні нерідко йшли на компроміси з владними структурами та німецькими політичними партіями, чим і забезпечували собі перевагу. Ця перевага ще більше зросла після того, як усередині молодо-словенського руху стався розкол.
На зламі століть зміст суспільно-політичного життя у Словенії все ще визначався боротьбою між ліберальними молодословенцями і консервативними старословенцями, проте ініціативу, на відміну від попереднього періоду, поступово перебирали перші. Щоправда, ідеологія молодословенців у цей час зазнала певних змін: під впливом об'єктивних обставин вони замість виразно національне забарвлених гасел почали висувати на перший план захист інтересів соціальних груп, які репрезентували.
2. Центральним явищем хорватської культури першої половини XIX ст. був ілліризм, який являв собою хорватське національне культурне відродження. Своєї мети - створення єдиного культурного й мовного простору для всіх південних слов'ян - ілліризм не досяг, але навколо нього об'єднались письменницькі сили хорватських теренів і сформувався єдиний літературний процес.
Розвиваючись на загальному тлі гострих суспільно-політичних суперечностей, література ілліризму мала виразний наступально-войовничий характер. Вона постала специфічним утіленням ідей та прагнень нових політичних сил. Література ілліризму була представлена головним чином поезією; провідними жанрами стали патріотична та інтимна лірика; домінантним художнім методом - романтизм.
Протягом п'ятнадцяти років представники ілліризму започаткували видання низки друкованих органів ("Даниця ", "Коло", "Іскра"), організували літературно-наукове товариство "Матиця Іллірійська " (1842), налагодили регулярну діяльність хорватського театру, працювали над створенням окремих видів культурної діяльності, яких раніше у хорватів не було (літературна критика, драматургія, оперне мистецтво та ін.), взялися за друкування національної літературної спадщини тощо.
Найвизначнішими діячами в царині власне літератури серед представників ілліризму були Іван Мажуранич (1814-1890), Станка Враз (1810-1851), Петар Прерадович (1818-1872). Крім них, заслуговують на увагу такі постаті, як Димитріє Деметер, Антун Немчич, Павло Штоос, Людевит Вукотинович, Іван Кукулевич та ін. З ілліризмом пов'язана діяльність першого хорватського національного художника Вєкослава Караса (1821-1858).
Від 1838 р. виходили друком книжки представників літератури ілліризму. До 1849 р., здебільшого коштом самих авторів, побачили світ "Пісні та оповідання" Вукотиновича, "Юран та Софія" Кукулевича, "Райські яблука" Враза, "Теута" Деметера, "Хорвати - мадярам" Мажуранича та ін.
У 50-ті роки в хорватській культурі з'являються ознаки глибокого застою, зумовленого головним чином позалітературними обставинами. Література та мистецтво періоду абсолютизму не дали нових цікавих митців чи творів. Більшість діячів культури намагалися продовжувати в нових умовах справу своїх попередників - представників ілліризму, але зробити це було практично неможливо.
Хорватське культурне життя пожвавлюється після падіння абсолютизму. З 1861 р. в Загребі видається новий літературний журнал "Наше горе лист", навколо якого поступово згуртовується нова генерація письменників. З'явилися й інші друковані органи - "Славонац" (Пожега), "Драголюб", "Вієнац" (Загреб). У 1867 р. засновано ще дві важливі інституції - Югославську академію наук та мистецтв, а також Галерею іноземних майстрів живопису. Від 1874 р. в Загребі діє перший на Балканах університет.
Період 1861-1881 рр. у хорватській літературі дістав назву "епохи Шеноа ". Август Шеноа (1838-1881) вважається не лише найпліднішим і найвидатнішим хорватським письменником свого часу, а й одним із найвизначніших митців за всю історію хорватської літератури. Крім іншого, він став ідеологом нової генерації письменників, сформулювавши основні завдання літератури, а також накресливши шляхи їх розв'язання.
Шеноа поставив на порядок денний питання максимального наближення красного письменства до життя народу, що обов'язково мало супроводжуватися підвищенням естетичного рівня літератури. Автор історичного роману "Селянське повстання" та багатьох інших творів визначив магістральний шлях розвитку хорватської літератури другої половини XIX ст., обстоюючи в ній новий художній метод - реалізм. Своєю творчістю письменник всіляко сприяв утвердженню цього методу.
Шляхом, накресленим Шеноа, пішли в 70-80-ті роки Є. Кумичич, А. Ковачич, В. Новак, Я. Лесковар, Й. Козарац, К. Ш. Джальський, А. Харамбашич, О. С. Краньчевич та ін.
Період 1895-1914рр. вважається в історії хорватської культури добою "хорватського модерну ". Це час прориву в літературу й мистецтво модерністських течій і напрямів. Цей процес відбувається у хорватів під впливом західноєвропейських зразків. Докорінно змінився загальний клімат існування культури. Все старе апріорно заперечується, розрив з національною традицією проголошується першою передумовою для витворення "нового" мистецтва. Основним критерієм оцінки літературно-мистецьких явищ виступає їхній естетичний рівень, зв'язок з національним самоутвердженням і політичною боротьбою проголошується вторинним.
У цей час в літературу приходить нова генерація митців, очолювана А. Г. Матошем (1873-1914) та. Войновичем (1857- 1929). Разом з ними плідно працювали В. Назор, М. Бегович, Д. Шимунович, Я. Поліч-Камов, В. Відрич, М. Мар'янович та ін.
У живописі академічний реалізм, що домінував майже всю другу половину XIX ст. (Н. Машич, В. Буковац, Ф. Кикерец та ін.), змінюють нові течії, серед яких для хорватів особливої актуальності набуває Імпресіонізм (Й. Рачич, М. Кралєвич).
На зламі століть у хорватській культурі з'явилася творча особистість, яка й сьогодні залишається провідною постаттю в галузі скульптури. Це - Іван Мештрович, ім'я якого увійшло в історію не тільки хорватського, а й європейського мистецтва.
На початку XX ст. в хорватській культурі існувало багато угруповань, течій, шкіл, напрямів, які пропонували власні програми й способи їхньої реалізації. У літературі та мистецтві рівноправно співіснували імпресіонізм, експресіонізм, символізм, реалізм тощо.
У другій половині XIX ст. стає очевидним прогрес у словенській культурі. Почали виходити журнали "Люблянський дзвін" (1881), "Дім та світ" (1888). З'явилися нові імена в літературі й мистецтві (Я. Керсник, А. Ашкерц, І. Тавчар та ін.). Розширилося коло читацькоїпубліки, як двомовної, так і власне словенської.
ЛІТЕРАТУРА
1. Австро-Венгрия. Опит многонационального государства. Москва, 1955.
2. Балканы в конце XIX - начале XX века. Очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. Москва, 1991.
3. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
4. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
5. Лещиловская Й. Й. Иллиризм. К истории хорватского национального возрождения. Москва, 1968.
6. Лещиловская Й. Й. Общественно-политическая борьба в Хорватии, 1848-1849. Москва, 1977.
7. На путях к Югославии. Москва, 1997.
8. Фрейдзон В. Й. Борьба хорватского народа за национальную свободу. Москва, 1970.
Loading...

 
 

Цікаве