WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Утворення i розвиток польського князівства - Реферат

Утворення i розвиток польського князівства - Реферат

змогу польській церковній організації захистити себе від намагань німецького єпископату підпорядкувати собі місцеве духовенство. Гнєзненське архієпископствопідлягало лише папі Римському. Першим архієпископом став християнський місіонер, брат святого Войцеха - Гаудентій (Радим). Нова церковна структура охоплювала всі завойовані Пястами землі, що сприяло прискоренню консолідації країни.
Після смерті Оттона III новообраний імператором Генріх II поновив політику експансії на слов'янські землі. Протягом 1003-1018 рр. тривали кровопролитні польсько-німецькі війни. Вони завершилися підписанням миру в Будишині. Згідно з умовами цього договору Болеслав І залишав за собою захоплені в ході війни марки Лужиці й Мільско, створені німцями на колишніх слов'янських землях. Польський князь зберіг незалежність своєї країни й продемонстрував, що є гідним суперником могутньої Священної Римської імперії.
Після укладення миру з імперією Болеслав І звернув погляди на схід. У 1018 р. він здійснив похід на Київську Русь з метою підтримати свого зятя Святополка в боротьбі за київський престол. З участю печенігів, угорців і німецьких рицарів він розгромив на річці Буг військо київського князя Ярослава Мудрого й захопив Київ. Проте Святополк недовго втішався з перемоги. Незабаром Ярослав повернув собі владу, й Болеславові довелося відступити. На зворотному шляху він захопив Червенські міста й знову приєднав їх до своєї держави.
У1025р. Болеслав Хоробрий прийняв королівський титул, не узгоджуючи свого вчинку з німецьким імператором. Однак церемонія коронації в Гнєзно не тільки демонструвала реальну міць монархії, а й мала засвідчити передусім зверхність власника корони над іншими членами династії Пястів.
Наприкінці X - на початку XI ст. в Польщі завершився процес формування державного апарату. Всі землі вважалися власністю (вотчиною) правлячої династії. Владу в них цілком зосередив у своїх руках князь. Йому допомагали радники, яких обирали з-поміж князівських дружинників. Пізніше з них склалася окрема група знаті, її представники обіймали найвищі посади в Польській державі і при дворі - воєвод, підкоморія, канцлера, стольника та ін. "Гродами" керували комеси (пізніше їх стали називати каштелянами), котрих призначав князь. Усі представники органів центрального й місцевого управління цілковито залежали від глави держави й утримувалися з державної скарбниці. Згодом за служіння вони стали отримувати від князя в тимчасове користування або навіть у спадщину окремі земельні володіння, перетворюючись на феодалів.
Навколо "гродів" почали зростати торговельні й ремісницькі посади, закладалися так звані службові села, в яких мешкало залежне місцеве населення. Воно сплачувало данину, виконувало різноманітні повинності, за рахунок яких існувала держава. Проте переважну більшість населення давньої Польської держави становили вільні люди, об'єднані в територіальні громади ("ополє") - первинні адміністративні одиниці, які також сплачували князеві відповідні податки або виконували на його користь певні роботи. Обидві категорії людності жили з хліборобства й вели здебільшого натуральне господарство.
Незважаючи на створену першими представниками династії Пястів основу для подальшого розвитку країни, їхнім наступникам довелося ще долати чимало труднощів. Централізована держава з твердою князівською (короткий час навіть королівською) владою сприяла оформленню великого світського й церковного землеволодіння та зміцненню позицій окремих феодалів. Місцева знать поступово втрачала заінтересованість у підтримці державної єдності. З'явились перші ознаки феодальної роздробленості Польщі.
Уже в останні роки правління Болеслава І його боротьба з великими феодалами й вищим духовенством дуже ослабила країну. З цього негайно скористалися сусіди. За часів сина Болеслава - Мешка II (1025-1034) - Священна Римська імперія захопила Лужицю й Мільско, Київська Русь - Червенські міста, Чехія - Сілезію, відокремилися князі Помор'я і Мазовії. Центральна влада настільки занепала, що Мешко II втратив королівський титул.
Відродив центральну владу й повернув утрачені землі в середині XI ст. Казимир І Відбудовник (1034-1058). Цьому певною мірою сприяло й народне повстання 1037-1038 рр., що охопило Велику Польщу та Сілезію, спонукавши місцеву знать на деякий час знову об'єднатися навколо Пястів. За допомогою Ярослава Мудрого Казимир І приєднав Мазовію, а незабаром його зверхність визнали князі Східного (Гданського) Помор'я. Відновлення держави Пястів він завершив, відвоювавши Сілезію, але втримати її зміг тільки за умови сплати Чехії щорічної данини.
Наступник Казимира - Болеслав II Сміливий (1058-1079) - припинив сплачувати Чехії данину за Сілезію і повернув Польщі Червенські міста. Щоб продемонструвати свій суверенітет від Священної Римської імперії, він, за згоди папи Римського, вдруге за історію Пястів прийняв у 1076 р. королівський титул.
Проте місцева знать не бажала нового посилення центральної влади. Світські й духовні феодали, підтримані німцями, організували заколот проти Болеслава II, й він мусив утікати до Угорщини. Після втечі Болеслава престол обійняв його молодший брат - Владислав І Герман (1079-1102).
На відміну від свого попередника, Владислав І підкорився диктатові великих феодалів і задовольнився князівським титулом. Виконуючи їхню вимогу, він у 1097 р. поділив країну між двома своїми синами.
В умовах наростання феодальної роздробленості молодший син Влади слава Германа - Болеслав ІІІ Кривоустий (1102- 1138) - востаннє об'єднав польські землі. Однак повернути країні могутність, яку та мала за перших Пястів, він не спромігся. Перед смертю Болеслав ПІ проголосив принципи успадкування верховної влади (пізніше вони дістали назву статуту), згідно з якими Польська держава остаточно поділялася між його синами на уділи. Верховна влада передавалася старшому синові, який ставав великим князем. Цей акт започаткував у польській історії період феодальної роздробленості.
ЛІТЕРАТУРА
Галл Аноним. Хроника и деяния князей и правителей польских. Москва, 1961.
"Великая хроника" о Польше, Руси и их соседях ХІ - ХШ вв. Москва, 1987.
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X - первой трети ХІІІ в. Киев, 1988.
История Европы: В 8 т. Москва, 1992. Т. 2. История Польши: В 3 т. Москва, 1954. Т. 1.
Королюк В. Д. Древнепольское государство. Москва, 1957.
Королюк В.Д. Славяне и восточные Романцы в эпоху раннего средневековья. Москва, 1985.
Краткая история Польши. Москва, 1993.
Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. Москва, 1982.
Разумовская Л. В. Очерки по истории польских крестьян. Москва; Ленинград, 1958.
Рутковский Я. Экономическая история Польши. Москва, 1953.
Loading...

 
 

Цікаве