WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Утворення i розвиток польського князівства - Реферат

Утворення i розвиток польського князівства - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Утворення i розвиток польського князівства
До IX ст. на польських землях проживали численні слов'янські племена - лендяни, слензяни, мазовшани, вісляни та ін. (на думку деяких дослідників, їх було близько тридцяти), які з часом почали утворювати племінні об'єднання, очолювані князями (вождями). Хоча вони проживали відособлено, їх зближували вірування, звичаї, мова, способи землекористування й характер торгівлі. Усе це сприяло поступовому об'єднанню цих племен під владою правителів племінного союзу полян, що став головним осередком становлення польської державності.
"Землею полян" вважається басейн середньої течії річки Варти, а основним адміністративним центром - "грод" Гнєзно. Приблизно з середини IX ст. полянами керували спадкові князі з роду Пястів, які згодом започаткували першу польську династію. Найдавніша польська хроніка Галла Аноніма (початок XII ст.) зберегла легенду про те, як поляни за лиходійство, скоєне князем Попелем, вигнали з племені його самого та всіх його нащадків і за взаємною згодою проголосили вождем сина хлібороба Пяста - Земовіта. Земовіт об'єднав усі землі полян, які пізніше дістали назву Велика Польща. Його наступники - Лестек і син Лестека князь Земомисл - намагалися підкорити сусідні племена й зміцнити свою владу на завойованих територіях. Однак простежити перші етапи процесу територіального зростання держави полян дуже складно. Більш-менш точні відомості про її розміри з'являються лише за часів правління сина Земомисла - Мешка І (бл. 960-992) - першого історично достовірного польського князя, про якого згадується в літописі.
БАЛТІЙСЬКЕ МОРЕ
Польська ранньофеодальна держава на початку XI ст.
1 - кордони Польської держави бл. 1000 р.; 2 - кордони тимчасових володінь Болеслава Хороброго; 3 - кордони між іншими державами
Важливу роль у створенні давньої Польської держави відіграло також племінне об'єднання віслян, яке жило на півдні польських земель у так званій Малій Польщі (верхів'я Вісли). Його центром був "грод" Краків, про виникнення якого розповідає Великопольська хроніка (XIII ст.). Вона повідомляє, що плем'я ляхітів (поляків) обрало князем людину на ім'я Крак. Князь збудував на Вавельському пагорбі укріплений "грод" і назвав його Краків. Уперше це місто згадується в Записах купця з Кордови Ібрагіма ібн Якуба в 965 р. В останній чверті IX ст. землі віслян захопило Великоморавське князівство, а після його занепаду вони ввійшли до Чеської держави. Така сама доля спіткала польські племена за течією Одри - в Сілезії.
За часів правління Мешка І до держави полян увійшли землі Серадзька (верхів'я Варти) й Ленчицька (територія між поселеннями полян і мазовшан), Куявія і Мазовія, розташовані за середньою течією Вісли, землі сандомирських лендян разом із Червенськими містами (Червень, Перемишль та ін.), а також, мабуть, пониззя Вісли - Східне Помор'я. На черзі стояло питання про завоювання Західного Помор'я й розширення кордонів країни на заході. Характерно, що вперше Мешка І згадує хроніка сакса Відукінда (X ст.) саме у зв'язку з його зіткненням із західнопоморським племенем волинян у 963 р.
Однак намагання Мешка І захопити гирло Одри й розширити західні кордони своєї держави суперечили інтересам великих німецьких феодалів і незадовго перед тим (962 р.) проголошеної Священної Римської імперії германської нації, яка сама зазіхала на західнослов'янські землі. До того ж поляки були поганами, а німецькі феодали вважали своєю історичною місією навернення язичників у християнство за будь-яку ціну (поширення християнства вони використовували як привід для агресії). Тому новостворена імперія становила для молодої держави серйозну зовнішню загрозу.
Шукаючи підтримки у своїх прагненнях завоювати Західне Помор'я, Мешко І зблизився з чеським князем Болеславом І і в 965 р. скріпив союз із ним одруженням на його дочці Дубраві. Рік по тому, за посередництва чеських священиків, він прийняв від Риму християнство. Хрещення польського князя та його оточення відбулося в Гнєзно на Великдень 966 р. Ще через два роки духовна особа на ім'я Йордан заснувала в Познані перше на польських землях єпископство, яке підпорядковувалося безпосередньо папі Римському. Розпочалася християнізація жителів держави полян римськими ченцями.
Запровадження християнства сприяло зміцненню Польського князівства. Важливе значення мало встановлення культурних і політичних зв'язків з Візантією і Римом, з країнами Західної Європи. Оскільки християнство поляки прийняли у формі католицизму, на території майбутньої Польщі поширювалася латинська писемність, а папство справляло великий політичний вплив.
Завдяки підтримці Чехії під час збройного зіткнення з німецькими феодалами польський князь захопив Любуську землю, розташовану між Одрою і Лабою, а в 967 р. таки приєднав до своїх володінь Західне Помор'я з "Іродами" Щецин, Колобжег і Волин. У 972 р. на Польське князівство напав маркграф Східної марки Одон, проте у битві під Цедином він зазнав поразки. Після цього у польські справи втрутився імператор Оттон І. Він викликав Мешка до себе і змусив його залишити заручником при дворі імператора свого семирічного сина Болеслава. Крім того, Польське князівство мало сплачувати імперії данину за Західне Помор'я. Проте перемога поляків у 972 р. і повстання полабських слов'ян у 983 р. призупинили німецьку експансію на два десятиліття і прискорили становлення Польської держави.
Участю Мешка І в боротьбі за західні землі скористався київський князь Володимир Великий. Як повідомляє руський літописець Нестор, у 981 р. він рушив на ляхів і захопив Червенські міста.
У результаті війни з Чеським князівством, що спалахнула після смерті Дубрави, Мешко І у 990 р. захопив Сілезію. В руках польського князя опинилася й значна частина Малої Польщі, одначе Краків, імовірно, все ще залишався у складі Чехії. Отже, під кінець свого правління Мєшко І об'єднав всі землі між Одрою і Віслою, на яких проживали польські племена, за винятком Краківської землі.
Внутрішнє і зовнішнє становище Польського князівства зміцніло за сина Мешка - Болеслава І Хороброго (992-1025), який на початку князювання витримав боротьбу за престол проти мачухи і зведених братів. У 999р., згідно з повідомленням чеського хроніста Козьми Празького, Болеслав приєднав до своїх володінь Краківську землю з Краковом. Цим фактично завершився процес об'єднання польських територій у складі єдиної держави.
У 1000 р., в Гнєзно, у зв'язку з паломництвом імператора Оттона III до могили святого Войцеха, відбувся урочистий з'їзд. На ньому ухвалили створити тут архієпископство, а також три нові єпископства: в Кракові - для Малої Польщі, в Колобжезі - для Західного Помор'я і у Вроцлаві - для Сілезії. До того ж Болеслав І дістав від імператора право призначати церковних ієрархів, що дало
Loading...

 
 

Цікаве