WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат

Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат

джерел сировини. Тому на територіях, населених слов'янами, розпочався видобуток руд та інших корисних копалин. Експлуатувалися переважно рудні жили на поверхні, однак видобуток певних видів сировини проводили також з-під землі. Особлива увага приділялася видобутку різноманітних мінералів, насамперед солі, яка в давніх слов'ян вважалася стратегічною сировиною. Слов'яни виплавляли мідь, олово, свинець, срібло, золото.
Видобуток руд стимулював металургію, передусім чорну. Залізо виплавляли редукційним способом зі збагачених руд у великих печах. Давньослов'янські металурги вміли обробляти й тугоплавкі руди (магнезій, гематит), винайшли устрій для вдування повітря до плавильної .печі, яку обмащували вогнестійкимиглинами. Устрій печей і досконалість технологічних процесів давали змогу отримувати високоякісне залізо.
З металургією безпосередньо було пов'язане ковальство. Ковалі, залежно від спеціалізації, поділялися на зброярів, ножівників, інструментальників, слюсарів та ін. Ковалі забезпечували населення всім необхідним: мотиками, сошниками, плугами, косами, серпами, ножами, ножицями, молотками, сокирами, оковками для відер, кінською упряжжю тощо. Виготовлялися також мечі, шоломи, бойові сокири, списи, луки, обладунки та ін. Вироби з дорогоцінних кольорових металів вирізнялися різноманітністю і вишуканістю. Це, передусім, жіночі прикраси, оздоблення чоловічого одягу та спорядження.
Найпоширенішою галуззю ремісництва у слов'ян було гончарство. Як більш рання, так і пізніша гончарна термінологія, що з'явилася після появи гончарного круга, включала головним чином назви, запозичені в інших ремесел: круг, колесо, свердло тощо. Генеза гончарної технології певною мірою пов'язана з плетінням: виробництво ліпного глиняного посуду виникло з обмазування сирою глиною виробів типу кошиків, з наступним випалюванням основи. Необхідна міцність надавалася глині шляхом випалу. Слов'янські гончарі виготовляли посуд різних форм, прикрашений простим і складним, хвилястим і лінійним візерунком. Цей досить простий орнамент тривалий час залишався типовим для слов'янського світу і став своєрідним символом колишньої єдності слов'янської матеріальної культури. В окремих слов'янських племен з VIII ст. розвиваються спеціалізовані гончарні майстерні, в яких виготовляли багато посуду із застосуванням швидкісного гончарного круга та віджимання в редукційних печах. Виробляли не тільки горщики, миски, тарілки, фляги тощо, а й прясла, різноманітні фігурки, іграшки, предмети культу, кахель та ін. Гончарні вироби обов'язково таврувалися.
Високого рівня в давніх слов'ян сягнула обробка дерева. Вони використовували досить різноманітний деревообробний інструментарій: долото, свердло, ніж, дворучну скребачку, клин, пилку тощо. З дерева виробляли ложки, ступи, жолоби, корита та ін. Теслярі споруджували складні укріплення, мости, князівські садиби, культові будівлі. Будинки прикрашалися складним різьбленням по дереву із зображенням тваринних і рослинних мотивів.
У слов'ян існували також токарне, столярне, колісне, бондарське ремесла. Бондарі виготовляли діжки, відра тощо. Досить широко слов'яни використовували плетіння. Зі спеціальної деревини виробляли кошики, плоти, решета та ін.
Особливе місце серед ремесел посідало ткацтво. Мабуть, жодна з ділянок матеріальної культури слов'ян не була так насичена культово-обрядовою символікою, як ткацтво й прядіння. Тривалий час вони вважалися суто жіночим і домашнім промислом.
Природне продовження ткацтва - пошиття одягу з різних тканин і шкір. Вичинка шкір зі шкур тварин тривалий час залишалася у слов'ян в межах традиційної сиром'ятної технології; виготовляли паски, взуття, одяг та ін. Різноманітність одягу зумовлювалася відмінностями кліматичних умов з характерними сезонними перепадами температур. Слов'яни носили верхній одяг та білизну, кожухи, сорочки, штани, різні головні убори, паски, рукавиці тощо.
Транспортні засоби, які використовували давні слов'яни, здебільшого були простими й архаїчними. На далекі відстані пересувалися головним чином водними мережами за допомогою плотів або різних суден. Судна оснащували веслами, вітрилами, якорями, баграми тощо. На певних ділянках водних маршрутів судна перетягували суходолом за допомогою волока. Взимку користувалися саньми та лижами. Слов'яни активно застосовували й колісний транспорт, використовуючи як тяглову силу волів або коней. Для далеких подорожей на візки ставили колеса зі спицями. З їздою верхи пов'язані давньослов'янські слова сідло та стремена.
В міру розвитку ремесел і транспортних засобів зростало значення торгівлі. Міжнародний обмін товарами сприяв формуванню міських ринків, створенню промислових і торговельних центрів. Торговельні відносини налагоджувалися не тільки всередині слов'янського світу, а й з центрами тогочасної цивілізації. Так, існував "Янтарний шлях" від Балтики до Середземного моря; "шлях уздовж Дунаю", який з'єднував Пів-денно-Східну і Західну Європу; шлях уздовж Двіни та Дніпра з Балтики до Чорного моря, "шлях Волгою" тощо.
Торжища (ярмарки) виникали навколо фортець. Розвивалася спеціальна торгівля, коли купці віддавали перевагу обміну певними товарами. Так, чільне місце в Центрально-Східній Європі посідала торгівля сіллю. На ярмарках продавали різні продукти землеробства, свійських тварин, шкіри, хутра, мед, віск, ремісницькі вироби, рибу тощо.
Слов'яни торгували за усталеними традиціями: продавали рабів-полонених, купували зброю, прикраси та інші коштовності. Для розрахунків переважно використовували монети іноземного походження.
ЛІТЕРАТУРА
Артамонов Й. Й. Происхождение славян. Ленинград, 1950.
Державин Н. С. Славяне в древности. Москва, 1946.
Йордан. О происхождении и деянии готов. Москва, 1960.
Константан Багрянородний. Об управлений империей. Москва, 1989.
Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956.
Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история. Москва, 1993.
Русаков М. П.. Славянские древности VI- VII вв. Москва, 1976.
Рыбаков Б. А. Язьмество древних славян. Москва, 1981.
Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1979.
Седов В. В. Славяне в древности. Москва, 1994.
Свод древнейших письменных известий о славянах: В 2 т. Москва, 1991-1995. Т. 1, 2.
Фаминицт А. С. Божества древних славян. Санкт-Петербург, 1995.
Этногенез, ранняя этническая история и культура славян. Москва, 1965.
Этноязыковая и этнокультурная история Восточной Европы. Москва, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве