WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат

Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат

поступові зміни в життєвому укладі слов'ян, пов'язані з переходом від кочування до осілості. Цей перехід зумовлював певні зміни в їхній господарській діяльності. Слов'янські племена жили в різних природних умовах, що також впливало на вибір різних видів хазяйнування. І хоча основу господарства західних і південних слов'ян становило землеробство, залежновід природних умов вони займалися не тільки екстенсивним вирубно-вогняним рільництвом, а й відгінно-випасним скотарством. Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності населення відігравали тваринництво, ремесла й торгівля. Слов'яни вміло використовували для задоволення власних потреб "привласнювальні" види господарської діяльності. У лісових районах було поширене полювання, збирання диких плодів і меду, в річкових і озерних - рибальство, у гірських районах Південної Європи особлива увага приділялася вирощуванню худоби.
Наприкінці VI ст. землеробство у слов'ян досягло значних успіхів. У джерелах того періоду трапляються свідчення про здобутки слов'янського сільського господарства (особливо стосовно зернових злаків і худоби). Для обробітку землі застосовувалися копачки, мотики. Вирубне рільництво вимагало використання борони, рала та сохи. Перехід до інтенсивніших способів землеробства сприяв упровадженню колісного плуга із залізним наконечником. Подальший розвиток рільництва прискорився після появи у господарстві слов'ян тяглової сили - волів і коней.
Зернові культури збирали за допомогою серпів. Урожай зберігали в спеціальних приміщеннях або ямах. Використання ярини та озимини, проведення сільгоспробіт у відповідні терміни свідчили, що слов'яни здавна знали технології досягнення високих стабільних урожаїв. Для розмелення зерна широко застосовувалися зернотерки та ручні млини.
Важливою галуззю осілого господарства слов'ян було тваринництво. Вирощувані ними велика рогата худоба, коні, вівці, свині, кози передусім використовувалися для власного споживання (м'ясо, молочні продукти, жири тощо), а також Ішли на переробку або вживалися в інших сферах господарської діяльності як сировина (вовна, роги, кістки, щетина, кінський волос та ін.).
Особливе місце в житті слов'ян належало молочному тваринництву. Слов'янські племена порівняно пізно його освоїли, однак процес доїння та переробки молока перетворився на насичену багатьма ритуальними символами й ознаками сферу життя. Незначну роль у слов'янському господарстві відігравало птахівництво, хоча слов'яни здавна вирощували курей, гусей, качок.
Важливе значення в житті слов'ян і надалі мали "привласнювальні" види господарювання, насамперед мисливство. Навіть давньослов'янське слово "полювання" вказувало на діяльність на певній, ще не освоєній території або дикому полі. Слов'яни на полюванні використовували різноманітні палиці, рогатки, кидальні пристрої та лучну зброю. Однак основним мисливським знаряддям залишалися пастки, сильці й тенета. Головним способом полювання була організація пасток і засідок; звірів спочатку вистежували, заманювали, а потім переслідували. Слов'яни на полюванні використовували й собак.
Рибальство, як добування засобів до існування, відігравало другорядну роль і характеризувалося відносно невисоким рівнем розвитку.
Серед архаїчних рис господарства давніх слов'ян залишалося збиральництво, об'єктом якого були різні дикі плоди, ягоди, гриби, горіхи, жолуді, коріння, кора, береста, хмиз, деревинна смола, березовий та кленовий сік, різноманітні трави - як лікарські засоби, так і для господарських потреб. Наприклад, деревинний гриб використовувався як трут при здобуванні та зберіганні вогню.
Аналіз назв грибів свідчить, що їх споживання в їжу суттєво вирізняло слов'ян серед сусідів. Так, германці, фіни та кавказькі народи грибів не споживали узагалі, а балти - зовсім інші види. Ця відмінність виявилася досить пізно - в ході самостійної еволюції слов'ян після остаточного розмежування у давнині індоєвропейських етносів.
Особливе місце в господарській діяльності давніх слов'ян посідало збирання меду. Лісове бортництво згодом трансформувалося в присадибне, пасічне бджільництво.
Призначені для їжі продукти землеробства, тваринництва, мисливства, збиральництва слов'яни споживали як у сирому, так і в приготовленому вигляді, їжу здебільшого готували способом термічної обробки: варили, випікали, смажили; також сушили, в'ялили, квасили, засолювали тощо. Для більшості слов'янських страв бралися продукти рослинного походження, з яких варили юшку, рибні супи та різні каші. На відміну від сусідів слов'яни споживали багато хліба - у вигляді караваю, коржів та ін. Розмаїття видів і назв хліба було пов'язане не тільки з його місцем у харчовому раціоні, а й з різноманітними культурно-господарськими функціями: одні різновиди споживали повсякденно, інші - лише під час свят, урочистостей, ритуалів і церемоній.
Осілий спосіб життя передбачав спорудження надійніших будинків, певна кількість яких утворювала постійні поселення. Досить суворі кліматичні умови потребували від слов'ян створення систем опалення і використання теплозберігальних будівельних матеріалів.
Варто зазначити, що давньослов'янська матеріальна культура мала яскраво виражений деревинний характер. Роль дерева та деревини в господарській діяльності слов'янина зумовлювалася осілістю, кліматом і лісовим багатством. Вплив лісів був настільки значним, що врешті-решт перетворився на визначальний чинник розвитку як певних фізичних ознак, так і багатьох сторін духовного життя слов'янської людності.
На різних територіях, де розселялися слов'яни, існували досить істотні локальні відмінності в господарській діяльності й особливо у вирощуванні злаків. Так, на Балканах слов'яни засвоювали й наслідували місцеві традиції та навички. У західнослов'янських племен землеробство і техніка обробітку землі також пристосовувалися до тамтешніх умов. У лісостеповій зоні Східної Європи, де залишалося багато вільних земель, слов'янська людність успішно розводила велику рогату худобу та коней, тут інтенсивно розвивалося зернове виробництво.
У давніх слов'ян рано розвинулося ремесло, яке здебільшого ґрунтувалося на домашньому виробництві й було тісно пов'язане із землеробством. Спочатку від землеробства відокремилися ті спеціалізовані галузі, від яких залежав подальший процес виробництва, тоді як інші залишалися в межах домашнього ремесла. Розвиток феодальних відносин, соціальне розшарування слов'янського населення стимулювали розвій і подальшу спеціалізацію вироблення різноманітних знарядь праці, зброї, посуду, прикрас та інших виробів.
Розвиток ремесел зосереджувався поблизу
Loading...

 
 

Цікаве