WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат

Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ
УСТРІЙ
___________________________________________________________
Слов'янські племена здебільшого розселялися в лісовій зоні, їхні поселення переважно розташовувалися поблизу річок, озер, боліт і в інших важкодоступних місцях. Слов'яни споруджували будинки з дерева або інших матеріалів. У них, як правило, мешкала велика родина, що складалася з представників трьох-чотирьох поколінь. По суті це була справжня родова община, членів якої об'єднувала спільність майна, господарства та праці. За свідченням Про-копія Кесарійського, слов'яни "жили в поганих хатах, розкиданих на далекій відстані одна від одної".
Декілька родин, що займали певну територію, складали общину, кілька таких общин утворювали плем'я.
Слов'яни спочатку об'єднувались у родові, а згодом у територіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. Наступний етап об'єднального процесу пов'язаний з виникненням політичних союзів на основі родоплемінних утворень. Давньослов'янські племінні союзи мали "мирний" ("оборонний") характер. Особливістю такого об'єднання, як суспільно-політичної організації, побудованої на кревній спорідненості, була наявність притаманних даному суспільному ладу певних правових ознак: кровної помсти, кругової поруки, колективної опіки, майнової спільності, своєрідного спадкового права тощо. Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру. Як писав Прокопій Кесарійський, "народ цей не управляється однією людиною і здавна живе у народовладді. Тому все, що для них корисно або шкідливо, вони спільно обговорюють". Інакше кажучи, слов'яни ще не знали авторитарних методів і жили за принципами самоврядування, вирішуючи всі проблеми шляхом обговорення їх на загальних зборах, або вічах. У слов'ян, за Маврикієм, "немає загальної влади, вони весь час ворогують один з одним, що ухвалять одні, не наважуються робити інші, і жоден з них не хоче підкорятися іншому".
Родову общину, як правило, очолювала найавторитетніша людина, котра разом з представниками інших сімей, керувала справами роду, здійснювала судочинство, організовувала відсіч ворогу. Називали такого родового лідера по-різному - старостою, старшиною або жупаном.
Родоплемінними союзами керувала рада старшин, які частково розв'язували питання самі або передавали їх на загальні збори. Для протидії зовнішнім ворогам кілька родових союзів об'єднувалися в територіальний. Унаслідок добросусідських стосунків у окремих родів виникали спільні військові, адміністративні, господарські, правничі органи. З метою самооборони вони будували укріплення - "міста", де населення рятувалося від небезпеки й проводились віча військових ватажків. У цих "містах" здійснювалось судочинство, відправлялися релігійні обряди. Території, підконтрольні таким родоплемінним об'єднанням, у західних і південних слов'ян називалися жупами, а їхні визнані лідери - жупанами.
Однак певна демократичність давньослов'янського суспільного устрою не виключала існування рабства. Рабів здебільшого захоплювали під час походів з метою отримання за них викупу або для продажу. Коли це не вдавалося, через деякий період полонених відпускали на волю, оскільки рівень розвитку господарства не давав змоги використовувати їх як робочу силу. По суті, у давніх слов'ян рабство не виходило за межі патріархального.
Проте вже у VI-VII ст. сталися помітні зміни у сфері суспільних відносин давніх слов'ян. Походи й пограбування візантійських міст і провінцій, нескінченні міжплемінні війни в VI ст. перетворилися для слов'ян на звичний промисел з метою захоплення земель, скарбів, худоби і рабів. Усе це разом сприяло швидкому накопиченню багатств, які зосереджувалися переважно в руках племінної верхівки, виникненню приватної власності і станового розшарування суспільства. "Вони стали багатими, - розповідав про слов'ян того часу Іоанн Ефеський, - мають багато золота, срібла, табуни коней та зброю". Такі процеси свідчили про витіснення первіснообщинного ладу слов'ян новим суспільним устроєм - "військовою демократією".
В ході соціального розшарування слов'янського суспільства, стара родова верхівка перетворюється на велику землевласницьку та владну аристократію. Колишній народний обранець - воєвода, владика, жупан, князь - став економічно могутнім володарем-власником. Традиційні форми родових відносин ще певний період існували в суспільному житті, але вони вже були позбавлені колишнього внутрішнього змісту: раду старійшин роду змінила рада родової знаті, а згодом ще вужче коло княжих або жупанських радників, яких вони самі призначали. Так поволі зникало общинне народовладдя.
У зв'язку зі зміцненням у слов'янському середовищі "військової демократії" занепадали й відмирали застарілі родові стосунки, звільняючи місце для феодальних відносин та нового суспільного ладу. В VII-VIII ст. феодалізація суспільства у західних і південних слов'ян посилюється.
Отже, схему розвитку суспільного ладу давніх слов'ян можна викласти так:
1) рід, як союз сімей, що господарювали на певних теренах, ґрунтувався на кревній спорідненості. Він охоплював кілька поселень, які разом утворювали його родову територію - жупу; союз очолював вождь-старійшина, наділений військовими, адміністративними та судочинними функціями;
2) родоплемінний союз, розташований на певній території, утворював жупу, очолювану жупаном; союз мав свій центр - військове укріплення або місто, де проходили віча, здійснювалося судочинство й містилися культові споруди;
3) племінне об'єднання або племінна держава, яка складалася з кількох союзно-родових жуп, що становили князівство; племінною державою керував князь разом із радою власників-аристократів;
4) багатоплемінна держава, очолювана великим жупаном або великим князем.
Виникнення й зміцнення феодальних відносин у різних слов'янських народів характеризувалося наявністю загальних рис.
Слов'яни прийшли до феодалізму через родову, а згодом через територіально-племінну общину. У південних слов'ян процес формування ранньофеодальних держав супроводжувався боротьбою з Візантією, у західних - змаганнями з франками і німцями. У цю добу всі три гілки слов'ян ще зберігали досить тісні політичні, господарські та культурні зв'язки.
РОЗВИТОК
ГОСПОДАРСТВА
ТА ЕКОНОМІКИ
__________________________________________________________
З середини І тис. н. е. відбуваються
Loading...

 
 

Цікаве