WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичний рух у Болгарії в 60 -70-ті роки XIX ст. - Реферат

Суспільно-політичний рух у Болгарії в 60 -70-ті роки XIX ст. - Реферат

автокефалію. Під час великодньої літургії в болгарській церкві Константинополя один із лідерів руху за церковну самостійність Іларіон Макаріопольський на вимоги парафіян змінив текст молитвослів'я. Замість того, щоб згадати в ньому патріарха Константинопольського як духовного владику православних Порти, Іларіон вимовив "усяке православне єпископство". Аналогічним чином відтоді стали здійснюватися відправи й на території Болгарії. Священиків, вірних патріархії, віруючі виганяли з храмів. Порта визнала самостійність Болгарського екзархату тільки через 10 років, у 1870р., але навіть після цього патріарх відмовлявся наслідувати приклад султана й на одному з соборів оголосив про відлучення болгар від церкви.
Запровадження автокефалії стало першим великим успіхом болгарського національного руху. Характерною рисою його нового етапу, що розпочався після Кримської війни, було створення й активна діяльність впливових революційних груп, їхучасники вбачали свою кінцеву мету вже не в змаганнях за окремі поліпшення становища болгар, а в їх національному визволенні з-під османського іга. Попри відмінності в поглядах, зумойлені належністю до різних соціальних груп, молоді болгарські революціонери виступали за найрадикальніші форми боротьби й, перш за все, за збройне повстання.
Найрішучіше були налаштовані представники болгарської діаспори в християнських країнах Європи. Сподіваючись на військову допомогу Росії, вони ще під час Кримської війни заснували за кордоном свої організації {Бухарестський комітет, Одеське болгарське настоятельство тощо). У самій Османській імперії діяло законспіроване "Таємне товариство", яке містилося в Константинополі. Ці об'єднання надавали всіляку підтримку російському командуванню, зокрема забезпечували його важливою розвідувальною інформацією. Але поразка російської армії в Кримській війні призвела до втрати цими організаціями колишнього впливу. Після війни бухарестський комітет змінив тактику й перетворився на благодійну спілку "Доброчесна дружина". Програма нової організації ставила за мету, як і раніше, визволення Болгарії. Вважалося, що цього можна досягти шляхом створення єдиної держави сербів і болгар з широкою автономією обох народів.
Особливу роль у болгарському національно-визвольному русі відігравали представники революційно-демократичного напряму. Його започаткував знаний поет і публіцист Георгій Раковський (1821-1867). Виходець із родини торговця, активний учасник руху за автокефалію, Г. Раковський у роки Кримської війни був одним із лідерів "Таємного товариства". Він створив загін, який мав діяти спільно з російськими військами. Результати війни не примусили його відмовитися від активної революційної діяльності. Він брав участь у виданні за кордоном таких друкованих органів, як "Будущност", "Бьлгарска старина", "Бьлгарска дневница" та ін. Публікації Г. Раковського закликали болгар до національного повстання, яке він готував з початку 60-х років. Припускалося, що сигналом до нього стане війна Сербії проти Османської імперії. На сербській території Г. Раковський формує озброєний загін із 600 болгарських добровольців (Перший болгарський легіон) для спільних дій із сербськими військами та повстанцями на теренах Болгарії.
Однак сербсько-турецьку війну відвернули зусилля великих держав. Болгарський легіон розпустили, а закидання окремих чет з Сербії до Болгарії не дало суттєвих результатів. У 1867 р. Г. Раковський заснував нову підпільну організацію з семи осіб, для якої написав програмний документ - "Тимчасовий закон про народні лісові загони (чети) на 1867 р." У цьому документі він знову заявляв про необхідність загальнонаціонального повстання, яке мали підготувати гайдуцькі чети, перекинуті з Сербії. Але в розпалі підготовки до виступу Г. Раковський помер від сухот.
Після смерті Г. Раковського на перше місце в болгарському революційному русі висуваються його послідовники - Любен Каравелов і Васил Левський.
Виходець із родини торговця, Л. Каравелов (1834-1879) став відомим письменником, філософом, громадським діячем, одним із засновників болгарського критичного реалізму. Під час навчання в Московському університеті він активно пропагував у російській пресі ідеї Г. Раковського. Після переїзду з Росії до Белграда Л. Каравелов заснував тут у 1867 р. Болгарський комітет, основним завданням якого стало формування численних чет для перекидання їх до Болгарії. Але четницький рух 1867-1868 рр. завершився невдачею через незадовільну військову організацію та двоїсту позицію сербського уряду. Фактично Л. Каравелов репрезентував ту аполітичну частину болгарської інтелігенції, яка сподівалася домогтися визволення не шляхом повстання, а шляхом перекидання до Болгарії озброєних чет, котрі б діяли спільно з арміями балканських країн.
Інші форми боротьби обстоював відомий представник болгарського національно-визвольного руху В. Левський (1837- 1873). Він народився у сім'ї ремісника, в юнацькому віці пішов у монастир, але покинув його, щоб вступити до Першого болгарського легіону Г. Раковського. Розпуск легіону та невдачі четницького руху 1867-1868 рр. змусили В. Левського відмовитися від практики перекидання до Болгарії чет, що не мали міцних зв'язків з автохтонним населенням. Він розгорнув енергійну роботу на місцях і в 1869 р. створив у Болгарії мережу законспірованих революційних комітетів. Таким чином, В. Левський пов'язував надії на визволення країни з революційними виступами широких народних мас. У цьому й полягала головна відмінність його поглядів від поглядів Л. Каравелова.
Незважаючи на ідейні розбіжності, обидва лідери національно-визвольного руху заснували в Бухаресті нову революційну організацію ^- Болгарський революційний центральний комітет (БРЦК). Його програма побачила світ у 1870 р. на сторінках женевської газети російських народників "Народное дело". її написав Л. Каравелов, хоча в опрацюванні тексту брали участь В. Левський та інші члени комітету":' В програмі відбилася гостра ідейна боротьба керівників БРЦК, які репрезентували різні суспільні групи й

 
 

Цікаве

Загрузка...