WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно - політичне життя Польщі на початку XX ст. - Реферат

Суспільно - політичне життя Польщі на початку XX ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Суспільно - політичне життя Польщі на початку XX ст.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. в польських землях активізується суспільно-політичне життя і формуються основні політичні течії в селянському, робітничому й національному русі. У Галичині зусиллями депутата місцевого сейму і рейхсрату ксьондза С. Стояловського, а також його прибічників у 1895р. засновано селянську партію "Стронніцтво людове " (з 1903 р. - Польська селянська партія - ПСЛ, Польське стронніцтво людове). Вона виступила на захист політичних прав селян, за рівність їх перед законом, за право обирати до сейму справжніх представників села, за підвищення рівня освіти на селі. У перспективі ПСЛ вбачала головним завданням здобуття Польщею незалежності. Партія готувалася до боротьби, сприяючи пробудженню національної свідомості поляків, зокрема проводила святкування пам'ятних дат, популяризувала традиції повстання Косцюшка.
У Королівстві Польському поширився робітничий рух. У 1882р. Л. Варинський створив Міжнародну соціал-революційну партію "Пролетаріат ". Невеличка група її членів виступала за повалення капіталізму в усьому світі, усуспільнення землі і знарядь праці. Проте в програмі першої партії польських соціалістів не йшлося про боротьбу за національне визволення. Після арешту керівників власті розгромили "Пролетаріат", діяльність якого тривала менше року.
Через 10 років на з'їзді в Парижі група соціалістів з Королівства Польського заснувала Закордонний союз польських соціалістів, який головним своїм завданням уважав боротьбу за незалежність об'єднаної Польщі, за демократичні права й соціальні гарантії для найманих робітників. Емісари Союзу створили в 1893 р. у Варшаві нелегальну Польську соціалістичну партію (ППС). Водночас виникли легальні ліві партії: Польська соціалістична партія на землях, анексованих Пруссією, та Польська соціал-демократична партія (ППСД) Галичини і Тешинської Сілезії.
Створенням ППС на землях, підвладних Росії, керував Юзеф Пілсудський (1867-1935), який провів 5 років на засланні за звинуваченням у замаху на царя. Одним із лідерів ППСД став талановитий оратор, парламентарій і публіцист. Цашинський. Він активно виступав на захист національних прав поляків, проте вважав за можливе діяти лише відповідно до закону. Прихильником радикальніших методів боротьби був організатор першотравневої демонстрації у Варшаві в 1890р., співзасновник ППС у Великій Польщі М. Каспшак. Пізніше він вийшов зі складу ППС.
У 1893 р. виникла партія Соціал-демократія Королівства Польського (з 1900 р. і Литви - СДКПіЛ), яка ігнорувала боротьбу за незалежність. Своїм найближчим завданням СДКПіЛ убачала повалення царату і завоювання політичних свобод тими верствами населення, які їх не мали. На думку однієї з лідерів партії і водночас німецького робітничого руху - Р. Люксембург - відродження Польщі було вже неможливим, оскільки польські землі економічно залежали від держав-окупантів, а національна культура не могла переважати над економікою. У 1906 р. СДКПіЛ увійшла до Російської соціал-демократичної робітничої партії, й тим самим остаточно визначила своє негативне ставлення до питання національної незалежності. Організацією мережі СДКПіЛ у польських землях керували, зокрема, Ю. Мархлевський і Ф.Дзержинський.
Одним із найвпливовіших у суспільно-політичному житті польських земель залишався національний табір. У 1887 р. у Швейцарії виникла таємна Ліга польська, яка з 1893 р. діяла в Польщі як Ліга народова (Національна ліга). Вона виступала за об'єднання всіх суспільних груп в усіх частинах Польщі в ім'я захисту від асиміляції і чужинницьких впливів. Керівники Ліги народової - Я. Поплавський, 3. Балицький, Р. Дмовсь-кий - вважали, що головним завданням поляків має стати не лише здобуття незалежності, а й постійна робота освічених кіл суспільства з метою пробудження національної свідомості "народних верств ". Задля цього вони заснували кілька організацій, що підлягали Лізі ("Зет, "Пет", Товариство національної просвіти, Товариство захисту уніатів тощо).
Політичну програму Ліги народово і здійснювало Стронніцтво народово-демократичне (націонал-демократична партія, ендеція), що з 1897р. діяло в Галичині, з 1905р. - в Королівстві Польському, з 1909 р. - на землях, підвладних Пруссії. Представники Ліги брали участь в австрійському рейхсраті, прусському ландтазі і німецькому рейхстазі, а також у російській Думі. У 1908 р. один із лідерів Ліги і "Польського кола" в російській Думі - Р. Дмовський - дійшов висновку, що для здобуття незалежності слід піти на тактичні поступки, тобто укласти тимчасовий союз із Росією проти більш серйозної небезпеки, яку, на його думку, являла собою Німеччина.
Польські політичні угруповання особливо активізувалися після початку російсько-японської війни й оголошення мобілізації на території Королівства. Діячі ППС вирішили висловити протест і 13 листопада 1904 р. провели у Варшаві демонстрацію. З ініціативи Ю. Пілсудського виникла Бойова організація. У відповідь на напад царської поліцій військ на демонстрантів її члени також застосували зброю. З моменту придушення Січневого повстання це був перший збройний виступ поляків проти царату. Внаслідок сутичок, з обох сторін були убиті й поранені. У наступні тижні бойовики ППС підірвали кілька мостів, щоб запобігти відправленню військових ешелонів. Представники ендеції в цей час вичікували, сподіваючись, що поразка Росії у війні приведе до суспільних змін і надасть змогу відновити автономію Королівства.
У 1905 р. революційні виступи посилилися. "Кривава неділя" 9 січня в Петербурзі викликала заворушення в усій імперії. У Варшаві ППС оголосила загальний страйк на знак солідарності з розстріляними царатом учасниками мирної процесії. У лютому розпочався шкільний страйк. Припинили заняття студенти царських вузів, а незабаром і учні середніх шкіл. Молодь протестувала стихійно, але невдовзі молодіжний рух очолила Ліга народова, котра з 1904 р. боролася за введення в гмінних школах польської мови. Уряд мусив піти на поступки й дозволив відкриття на території Королівства приватних шкіл з польською мовою викладання. Протягом декількох місяців з'явилося понад 250 таких середніх шкіл. Виникли вчительські організації, у тому числі "Польська Шкільна Матиця", що заснувала близько 800 початкових шкіл, багато дитячих садків і бібліотек. Розгорнули діяльність наукові товариства, передусім Товариство наукових курсів, яке створювалося як зародок майбутнього польського університету.
Кульмінацією революційних заворушень у 1905р. в Королівстві стало повстання робітників у Лодзі. Протягом 22-24 червня 1905 р. внаслідок кривавих сутичок з царськими військами на барикадах міста загинуло близько 300 чоловік і майже тисячу було поранено. Повстання очолювали представники ППС. Націонал-демократи, навпаки, рішуче
Loading...

 
 

Цікаве