WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становище чеських земель у 50-60-ті роки XIX ст. - Реферат

Становище чеських земель у 50-60-ті роки XIX ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Становище чеських земель у 50-60-ті роки XIX ст.
Події та наслідки революції 1848-1849рр. у чеських коронних землях (Чехія, Моравія, Сілезія) справили значний прогресивний вплив на суспільство, його перехід до капіталістичних відносин. Зі скасуванням панщини відходив у минуле феодальний спосіб виробництва, а з ним і найвідсталіші традиції суспільного життя. Створення розгалуженого державного апарату й проголошення свободи підприємницької діяльності сприяли глибоким змінам у економічній сфері.
Чеські землі в цей період охопив індустріальний бум. Тут відбувся промисловий переворот, який закріпив їхнє провідне місце в економіці Габсбурзької монархії. Ліквідація митного кордону з Угорщиною в 1850 p., скасування або зниження мита за торговельним договором з Пруссією сприяли розширенню ринку збуту й розвиткові підприємств у цілому, особ-ливо ж засобів зв'язку і транспорту. Активне залучення передових наукових досягнень і нових технологічних можливостей стали переконливим свідченням не тільки перетворення промисловості з мануфактурної на машинну, а й швидкої індустріалізації чеських земель.
Слов'янські землі у складі Австрійської імперії в 1849 р.
1-2 - кордони держав, 3 - кордони провінцій, 4 - столиці держав, 5 - адміністративні центри
Нові форми організації капіталістичного виробництва, прискорення процесу акумуляції капіталу збудили Інтерес німецьких підприємців І фінансистів до чеських земель У 1869 ? створено перший чеський "Живностенський банк", зорієнтований на національний капітал
Майже 50 % населення чеських земель працювало в сільському господарстві Приблизно половина посівної площі перебувала у великому землеволодінні, яке швидко трансформувалося в капіталістичні аграрні підприємства Саме тут широко застосовувалися машини, запроваджувалися передові технологи, здійснювалася спеціалізація виробництва, засновувалися підприємства з переробки аграрної продукції тощо
Понад 50 % посівних площ зосереджувались у господарствах розміром 20-50 га їхні власники широко використовували найману працю й постачали продукцію на ринок Малоземельні господарства тяжіли до кустарного виробництва або шукали додаткових джерел до Існування Саме ці селяни поповнювали лави робітників у містах та емігрували.
Процеси модернізації та урбанізація справляли суттєвий вплив на зміни в соціальній структурі людності чеських земель. Передовсім зростала чисельність національної буржуазії, найманих робітників. Інтенсивність збільшення населення чеських міст (їх налічувалося майже 500) була пов'язана з формуванням нових промислових центрів.
У 50-70-ті роки XIX ст. значно зросла загальна кількість населення чеських земель і ця тенденція зберігалася до кінця століття. У цьому регіоні імперії проживали чехи, німці, євреї, поляки, словаки. Так, за даними перепису 1857 р., чехи становили 61 %, німці - майже 37 %, а євреї - 1,8 % усієї людності. У Моравії німців було - 25 %, а в Сілезії - 50 %.
"Часом живцем похованих" назвав перше післяреволюційне десятиліття великий чеський письменник Ян Неруда (1834-1891). Така оцінка влучно характеризувала сутність тогочасних подій. Радикально-демократичне крило національних сил було повністю розгромлене, для чеських теренів у 1850 р. укладено "Земельну конституцію Чеського королівства". У ній вказувалося, що вони "є невід'ємною частиною Австрійської спадкової монархії та коронною землею цієї імперії", а відносини між Австрією і чеськими землями визначаються загальною конституцією. Однак положення конституції не були реалізовані: в чеських землях дозволялося лише скликання сейму. Встановлювалася система намісників, які безпосередньо підлягали Відню.
На початку 50-х років XIX ст. формується режим неоабсолютизму імператора Франца Йосифа І (1848-1916). Новий режим намагався централізувати державну владу, створити стабільні політичні умови для розвитку в країні процесів модернізації.
Сформована весною 1851 р. Імперська рада (рейхсрат) підготувала "Сильвестрівські укази", в яких закладалися реальні підвалини неоабсолютистського режиму. Перший указ скасовував чинність конституції 1849 р.; другий забезпечував захист основних громадянських прав, підтверджував рівність усіх перед законом, скасування кріпацтва та панщини; третій оприлюднював основний закон - Засади органічного управління коронними землями Австрійської імперії.
Провідником ідей посилення імперської влади виступав міністр внутрішніх справ А. Бах (1813-1893). З його ініціативи земельне управління повністю підпорядковувалося держапарату, запроваджувалося єдине загально-австрійське громадянство, уніфіковувались кримінальний кодекс і судочинство. Організовано нову владну вертикаль: окремі історичні землі, за формального збереження старих кордонів, дістали статус адміністративних районів (провінцій) без жодних ознак політичної самобутності. Управління в історичних землях замінювалися намісництвами, а в "малих" землях - президіями. Водночас скасовано адміністративний союз Моравії та Сілезії, що існував з XVIII ст., а в Моравії (крім Брноського намісництва), в Опаві, засновувалася земельна президія.
Для захисту національно-правових інтересів чеська буржуазія в цей період активно використовувала досить розгалужену мережу громадських організацій, культурно-спортивних спілок, позичкових та ощадних кас, різноманітних товариств і гуртків.
На рубежі 60-х років XIX ст. правлячі кола Австрійської імперії під тиском економічної кризи та національних рухів переходять до конституційних форм правління. Оприлюднений у 1860 р. "Жовтневий диплом " віддзеркалював тенденцію єдності принципів управління імперією з принципами децентралізації. До загальноімперської компетенції належали іноземні та військові справи, фінанси, торгівля і транспорт. Усі інші функції передавалися місцевим ландтагам (сеймам), які наділялися правом обирати депутатів до рейхсрату.
Але незабаром новий голова уряду (державний міністр) А. Шмерлінг посилив позиції централістів у наступному указі - "Лютневому патенті". За рахунок передання частини повноважень ландтагів центрові рейхсрат перетворювався на орган парламентського типу. В Австрійських коронних провінціях, до яких належали й чеські землі, засновувався "вузький" рейхсрат з 203 депутатів.
Відхід у Відні від неоабсолютизму стимулював чеську буржуазію до консолідації на платформі поміркованого лібералізму. В 1860 р. в чеських землях виникла перша загальнонаціональна організація - Національна партія, її очолили ідеологи лібералізму - Ф. Л. Рігер та Ф. Полоцький. Головні програмні засади партії полягали в здобутті національної рівності, громадянських прав і розширенні самоврядування. Для учасників ліберального руху важливого значення набувала проблема подальшого співробітництва з історичним дворянством і ставлення до "державного історичного права".
На початку 60-х років Національна партія фактично розкололася на дві течії. Крило партії, яке репрезентувало інтереси представників поміркованоїчеської національної еліти, дістало назву "старочеського". Радикально налаштовані політичні діячі, які представляли інтереси промислової І торговельної буржуазії, утворили "младочеську" течію. Однак поділ на фракції в Національній партії відбувся тільки на початку 1863 р., у зв'язку з польським повстанням. Один із лідерів старочехів - Ф. Палацький - характеризував повстання як безнадійну та шкідливу для всіх слов'ян подію. Младочехи, навпаки, вбачали у повстанні приклад послідовної боротьби за державну незалежність. Водночас провідні угруповання чеського ліберального руху не висували на перший план соціальні мотиви й не підтримували застосування насильницьких методів.
У 1861 р. уряд у Відні затвердив "земські статути ". Вони передбачали створення однотипних структур для всіх коронних земель, у тому числі для Чехії, Моравії, Сілезії. Вибори до сейму мали проводитися на основі майнового цензу та інших обмежень, зокрема двоступеневих виборів у селянських громадах. У чеському сеймі був 241 депутат, у моравському - 100. У 1864 р. на основі "імперського закону" в Чехії та Моравії прийнято закони про "общинний (муніципальний) устрій".
Коли влітку 1863 р. чеський ліберальний рух перейшов до тактики пасивного опору, а чеські депутати відмовилися від участі в роботі рейхсрату, оскільки, на їхню думку, виборчий закон обмежував чеське представництво, саме органи самоврядування перетворилися на опорні пункти чеського національного руху.
ЛІТЕРАТУРА
1. Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. Москва, 1997.
2. Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. Москва, 1995.
3. Коровицина Н. В. Агония соцмодернизации. Москва, 1993.
4. Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1998.
5. Ненашева З.С. Идейно-политическая борьба в Чехии и Словакии в начале XX в. Чехи, словаки и неославизм, 1848-1914 гг. Москва, 1984.
6. Ненашева З.С. Общественно-политическая мысль в чешских землях в конце XIX - начале XX вв. Москва, 1999.
7. Формирование нации в Центральной и Юго-Восточной Европе. Исторические и историко-культурные аспекты. Москва, 1981.
8. Чешская нация на заключительном этапе формирования. 1850 - начало 70-х гг. XIX в. Москва, 1989.
Loading...

 
 

Цікаве