WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становище польських земель наприкінці XVIII – в 60-х роках XIX ст. - Реферат

Становище польських земель наприкінці XVIII – в 60-х роках XIX ст. - Реферат

ставала Адміністративна рада, а управління Королівством здійснював призначений імператором намісник. Територія Королівства поділялася на вісім воєводств і за своїми розмірами й кількістю населення посідала перше місце серед інших польських земель. Конституція давала дозвіл на створення польського війська. Адміністративні й судові справи мали провадитись польською мовою. Жителі Королівства отримували право на недоторканність особи, свободу слова і друку. Таким чином своїм польським підданим Олександр І фактично надавав набагато більше прав, ніж їх мали інші піддані Росії.
Першим намісником у Королівстві Польському російський імператор призначив генерала Ю. Зайончека, в минулому депутата Великого сейму, учасника повстання 1794 р., а на останньому його етапі - навіть заступника Т. Косцюшка. Генерал Ю. Зайончек улаштовував і Варшаву, і Петербург, оскільки був польським патріотом і водночас не виявляв особливої ворожості до Росії і всього російського. Щоб запобігти можливим сепаратистським діям генерала, головнокомандувачем польської армії призначили великого князя Костянтина Павловича, а сенатора М. Новосильцева Олександр І призначив своїм комісаром в Адміністративній раді Королівства.
Хоча Конституція і гарантувала полякам громадянські свободи, однак царська бюрократія уже в ході роботи перших сеймів продемонструвала своє прагнення обмежити ці свободи. Під час чергових виборів до сейму 1825 р. опозиційне налаштовані польські політики не мали змоги висунути свої кандидатури. У Конституції Королівства з'явилася "додаткова стаття", що скасовувала гласність сеймових засідань. За відсутності змоги відкрито виступити із засудженням існуючих порядків поляки, передусім студенти і військові, почали створювати спочатку просвітницькі, а пізніше й таємні революційні організації.
Познанське велике князівство недовго залишалося на особливому становищі у складі Пруссії. Невдовзі на нього поширилася політика онімечення, що проводилася прусською владою на інших, "старих" польських землях. Познанський сейм, позбавлений автономних прав, не став органом національного самоврядування для польської людності Пруссії. Більшість його учасників складали лояльні до прусської влади депутати, меншість перебувала на становищі ліберальної опозиції. Поза сеймом, як і в Королівстві Польському, існували нелегальні студентсько-офіцерські організації.
Становище "Королівства Галичини і Лодомерії" у складі австрійської монархії протягом 1815-1830 рр. не зазнало суттєвих змін. Незначні поступки на користь "польськості" австрійська влада зробила для того, щоб зменшити притягальну силу конституційного ладу Королівства Польського. Краківська республіка формально вважалася незалежною, але фактично нею керувала створена в 1816р. "Організаційна комісія", що складалася з резидентів Австрії, Пруссії та Росії. Проте навіть невеличкий ступінь свободи, наданий "Вільному місту" цією комісією, давав йому змогу відігравати роль важливого центру національного й культурного життя польського народу в цю добу.
Віденський конгрес, що забезпечив тривалий мирний період в історії Європи, сприяв певним чином і позитивним зрушенням в економіці польських земель. Це насамперед стосувалося Королівства Польського. У 1815 р. площа Королівства становила 127 тис. км2 з населенням близько 2,7 млн. чоловік. Переважна більшість людності жила за рахунок селянської праці. Тим часом зруйновані війнами й обтяжені боргами дворянські маєтки занепадали. В такій ситуації уряд заснував Кредитне земське товариство, яке надавало землевласникам позики на вигідних для них умовах. Завдяки урядовій підтримці поміщики ліквідували заборгованість і стали запроваджувати сучасні методи господарювання, передусім вирощувати більш рентабельні культури (картоплю, цукрові буряки, льон і коноплі), розводити худобу, зокрема овець.
У 20-ті роки XIX ст. в Королівстві зростало велике мануфактурне виробництво, передусім суконне (Каліське й Мазовецьке воєводства), гірничодобувна промисловість і металургія (околиці Кельце і Домбровський басейн), помітно розширилося текстильне виробництво (передмістя Варшави, Лодзь), яке фінансувалося приватними підприємцями.
Значний внесок у модернізацію й розвиток економіки і промисловості в Королівстві Польському зробили князь К. Друцький-Любецький і ксьондз Станіслав Сташиць. Друцький-Любецький, перебуваючи на посаді міністра державної скарбниці, уклав вигідні для Королівства митні угоди з Росією, збирав кошти на будівництво й реконструкцію Домбровського басейну тощо. Станіслав Сташиць (1755-1826), автор наукових праць про природні багатства польських земель, основні зусилля спрямовував на розвиток і модернізацію промислових підприємств у Старопольському басейні. У Кельце він заснував Гірничу школу.
Особливе піклування про розвиток початкових і середніх шкіл у цей період виявляла Урядова комісія народної освіти, очолювана членом патріотичної партії Великого сейму, великим знавцем мистецтва і меценатом Станіславом Косткою Потоцьким. Завдяки йому в 1820 р. в Королівстві створено понад 1200 початкових шкіл. 1816р. у Варшаві було засновано університет, ще через кілька років відкрились консерваторія, Політехнічний і Агрономічний інститути. Усі охочі мали доступ до великих книжкових зібрань варшавського Товариства друзів науки, Плоцького наукового товариства.
Економічне піднесення сприяло розвиткові міст і будівництва. У Варшаві споруджувалися великі будівлі громадського користування: Польський банк, Великий театр, будинок Товариства друзів науки тощо. До найбільших досягнень Королівства варто віднести прокладання мережі брукованих шляхів сполучення між найзначнішими містами, а також будівництво Августовського каналу, який поєднав басейни Вісли і Немана.
Певні позитивні зміни в економіці відбувалися й на польських землях,захоплених Пруссією. У1823 р. в Познанському великому князівстві проведено реформу, внаслідок якої селяни отримали права на землю, якою користувались, за умови її викупу в землевласника. Ця реформа зробила самостійними значну частину селян і водночас дала колишнім землевласникам кошти на модернізацію господарства. Проте місцева промисловість розвивалася повільно. Причиною такого становища було засилля німецьких товарів, а також дискримінаційна політика прусського уряду, який намагався перетворити польські землі на сировинний додаток німецької промисловості. Виняток становила лише Сілезія, яка стала важливим індустріальним районом. Це зумовлювалося тим, що онімечену Сілезію правлячі кола Пруссії вважали не польською, а німецькою територією.
Найповільніше розвивалася економіка Галичини. Указ імператора Йосифа II про ліквідацію особистої залежності селян (1781), а також підготовлені ним податкову та урбаріальну реформи (1789), що нормували селянські повинності й дещо обмежували права поміщиків, під тиском консервативних політиків було невдовзі скасовано. Тому аж до революції 1848 р. економічні відносини в Галичині зберігались у майже недоторканому вигляді. Через жорстоку експлуатацію селян землевласниками і державою внутрішній ринок був надзвичайно вузьким. Розвиток місцевої промисловості гальмувала також конкуренція австрійських і чеських промислових товарів, що вільно проникали до Галичини.
?
ЛІТЕРАТУРА
1. История Польши: В 3 т. Москва, 1955. Т. 2.
2. Костюшко Й. Й. Крестьянская реформа 1864г. в Царстве Польском. Москва, 1962.
3. Краткая история Польши. Москва, 1993.
4. Марахов Г. Й. Польское восстание 1863 г. на Правобережной Украине. Киев, 1967.
5. Миско М. В. Польское восстание 1863 г. Москва, 1962.
6. Обущенкова Л. А. Королевство Польское в 1815-1830 гг. Экономическое и социальное развитие. Москва, 1979.
7. Польша на путях развития и утверждения капитализма, конец XVIII - 60-е гг. XIX в. Москва, 1984.
8. Ревуненков В. Г. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. Ленинград, 1967.
9. Смирнов А. Ф. Восстание 1863 г. в Литве и Белоруссии. Москва, 1963. Фальковт С. М. Идейно-политическая борьба в польском освободительном движении 50-60-х годов XIX в. Москва, 1966.
10. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1989. Т. 2.
Loading...

 
 

Цікаве