WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становище польських земель в другій половині XIX - на початку XX ст. - Реферат

Становище польських земель в другій половині XIX - на початку XX ст. - Реферат

національно-культурних вимог. Лоялісти існували в усіх трьох частинах Польщі, однак їхня програма реально втілювалася лише в Галичині, де влада погодилася на участь поляків у роботі уряду. Серед галицьких лоялістів найбільший вплив мала група консервативних політиків, які об'єдналися навколо газети "Час " ("станчики"). Серед керівників цієї групи були відомі історики, зокрема Ю. Шуйський і М. Бобжинський. Вони критикували традиції шляхетської демократії і вважали, що поляки самі винні у розчленуванні країни, оскільки Річ Посполита занепала, на їхню думку, внаслідок ослаблення суспільної дисципліни. Така оцінкаминулого справляла вплив і на політичну діяльність лоялістів. Консерватори вважали необхідним припинити збройні змагання і конспірацію, зберегти наявні суспільні й політичні відносини, у політиці прагнули дотримуватися тільки здорового глузду.
В останній третині XIX- на початку XX ст. в Королівстві Польському прискореними темпами розвивалася промисловість. Постійними ринками збуту для промислової продукції Королівства були східні, а також аграрні райони Великої Польщі й Помор'я, де існувала потреба в промислових товарах. Водночас село забезпечувало приплив робочої сили, оскільки царський декрет 1864 р. про надання селянам землі не поширювався на безземельних. Це сприяло швидкому і значному зростанню чисельності зайнятих у промисловості: в 1870 р. на фабриках і заводах працювало 80 тис. чоловік, а в 1900 р. - вже понад 300 тис.
Промисловість Королівства зосереджувалася в кількох районах: у Домбровському басейні й Старопольському окрузі переважала важка індустрія - металургійна, металообробна, гірнича галузі; в Лодзькому - текстильна (бавовняна); у Варшаві - металургія, машинобудування і харчова промисловість.
Найрозвиненішою економічно в цей період залишалася Верхня Сілезія, яка належала Пруссії. У регіоні виплавлялася третина сталі, видобувалася третина вугілля Німеччини, а за виробництвом цинку завдяки Сілезії Пруссія посідала до початку XX ст. перше місце у світі. Продукція сілезької промисловості мала попит передусім у Великій Польщі, Помор'ї, Галичині та Королівстві. Познанське князівство перетворилося в другій половині XIX ст. на житницю Німеччини, а конкуренція між польськими і німецькими селянами позитивно вплинула не тільки на продуктивність землеробства і тваринництва, а й на розвиток харчової та переробної промисловості. Вигідна кон'юнктура на аграрну продукцію позитивно позначилася й на розвитку сільського господарства Королівства, оскільки на власному ринку воно не витримувало конкуренції з дешевим зерном з Росії і України.
На землях, анексованих Австрією, промисловість обмежувалася в основному - крім вовнопрядіння в околицях Бельсько Бяла - видобутком сировини: в Тешинській Сілезії - вугілля, у Величці та Бохні - солі, в Бориславі - нафти. Понад 70 % нафти, що видобувалася в Галичині, вивозилося на переробку до Німеччини. Сільськогосподарське виробництво задовольняло місцеві потреби й переживало застій - не вистачало нових машин, не розвивалася агрокультура.
Розвиток промисловості викликав зростання міської людності в Королівстві Польському: з 8,6% у 1870 р. до 17,5% у 1897 р. і 32% у 1913р. Чисельність жителів Варшави зросла з 200 тис. в 1864р. до 900 тис. в 1914р., а Лодзі- майже до 460 тис. (1910р.). Водночас у польських землях зберігався високий природний приріст населення. Так, у Королівстві воно збільшилося з 6 млн. у 1870 р. до 12,5 млн. у 1910 р., у Галичині - з 2 млн. до 8 млн.; у Познанському князівстві - з 1,5 млн. до 2,1 млн.
Умови життя різних суспільних верств мали певні відмінності. Так, серед нижчих верств, особливо в Галичині та Королівстві Польському, неписьменність стала однією з найгостріших проблем. До 1914 р. в Галичині на 1000 жителів припадало більше всього учнів - 193, однак тих, хто не вмів читати і писати, налічувалось до 56 %. На землях під владою Пруссії на 1000 жителів припадало 129 учнів, а в Королівстві - всього ЗО. Неписьменність широких верств населення була докором для польського суспільства, тому її ліквідація вважалася одним із основних завдань прихильників "органічної праці".
Після поразки повстання 1863-1864 рр. значних розмірів набула політична еміграція. В її середовищі переважали люди демократичних переконань. Частина старої еміграції продовжувала виступати за підготовку нового повстання під гаслами 1863р. Інші все тісніше зближувалися з "Готелем Лямбер", прибічники, якого все ще сподівалися на підтримку західних країн у відновленні польської державності. Якщо в першій половині XIX ст. центром польської політичної еміграції вважалася Франція, то в 70-ті роки, після поразки Паризької комуни, польська колонія у Франції розпорошилася: значна частина емігрантів повернулася на батьківщину (в Галичину), інші переселилися до Швейцарії або виїхали за океан. У цей період політичні емігранти з Королівства Польського жили у Франції, Швейцарії, Бельгії та Англії, однак своє перебування у країнах Західної Європи вони вважали явищем тимчасовим.
Великого розмаху набула в цю добу трудова еміграція. Злиденне польське, особливо галицьке, село не забезпечувало роботою всіх, і тому найактивніші покидали рідні терени. Основна хвиля еміграції спрямовувалася до СПІА і Бразилії, багато хто виїздив до Західної Німеччини, Рейнланду і Вестфалії. На початку XX ст. з польських земель до США емігрувало понад 2 млн. чоловік, у тому числі 500-600 тис. із районів, анексованих Пруссією, 800-900 тис. із областей, захоплених Росією, і 600-700 тис. з Галичини. Водночас понад 100 тис. польських переселенців потрапило до Бразилії, по кілька десятків тисяч - до Канади і Аргентини тощо. Вважається, що в 1870 -1914рр. польські землі залишило близько 3,5млн чоловік. Це призвело в окремих регіонах до нестачі робочих рук на селі та сезонної міграції з Галичини до Тешинської Сілезії і Помор'я, з Королівства - до Великої Польщі та Помор'я.
ЛІТЕРАТУРА
1. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
2. Общественное движение на польских землях. Основные идейные течения и политические партии в 1864-1914 гг. Москва, 1988.
3. Погодин А.Л. Главные течения польской политической мысли. Санкт-Петербург, 1907. Погодин А.Л. История польского народа в XIX веке. Москва, 1915.
4. Пухлов Н.Н. Польское рабочее движение (1890-1904 гг.). Москва, 1977.
Loading...

 
 

Цікаве