WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Спроба державних реформ і територіальні поділи Польщі - Реферат

Спроба державних реформ і територіальні поділи Польщі - Реферат

своєрідний уряд, що в період між сеймами керував державними справами, а також Едукаційну комісію для реформи освіти в Речі Посполитій. Сейм удруге запровадив генеральне мито, що сприяло розвиткові національного ринку й зміцненню внутрішньої єдності країни.
Особливо плідну роботу в напрямі державного й соціального реформування проводив Великий сейм 1788-1792 рр. Він знову став місцем суперництва політичних таборів, що ворогували. Патріотична партія ("родина" Чарторийських) домагалася реформи уряду й незалежності Речі Посполитої від Росії. Прибічники короля намагалися посилити владу монарха та уряду без порушення зв'язків з Росією. У свою чергу старошляхетська партія під проводом великого коронного гетьмана К. Браницького вимагала збереження всіх колишніх привілеїв і скасування Постійної ради, яка розглядалася як засіб російського втручання у польські справи. Депутати домагалися, зокрема, виведення російських військ і визнання недоторканності території Речі Посполитої. Був установлений податок на прибутки духовенства й шляхти з метою збільшити чисельність армії до 100 тис. вояків. Настрої депутатів сейму підігрівала політична публіцистика Г. Коллонтая, С. Сташица, Ф. Єзерського, С. Малаховського, листівки й газети, авторами яких були члени відомого гуртка, так званої "Коллонтаївської кузні".
Навесні 1791 р. сейм прийняв найважливіші постанови. Міщанам у королівських містах надавались основні громадянські права: особистої недоторканності, придбання землі й отримання світських і духовних посад. Депутати ухвалили рішення допустити до участі в сеймі уповноважених від міст, спочатку з дорадчим голосом. Нарешті 3 травня 1791 р. за відсутності більшості депутатів опозиції сейм прийняв урядовий закон ("конституцію "), який докорінно змінював державний устрій Речі Посполитої. Конституція скасовувала вільне обрання короля - престол мав посідати саксонський курфюрст та його нащадки, ліквідовувалося "Lіbеrum Vеtо", заборонялись конфедерації і рокоші. Законодавча влада належала сеймові, який мав ухвалювати постанови більшістю голосів і обирався на дворічний термін. Кожні 25 років передбачалося скликати конституційний сейм, який міг вносити зміни в державний устрій. Виконавча влада передавалася так званій Варті законів, загальній для Польщі та Литви, їй підлягали всі установи, армія і скарбниця. Відповідальність за порушення законів, що до цього часу покладалася на короля, переходила до міністрів, котрих сейм міг звільняти з посад. Конституція 3 травня сформулювала основи сучасної конституційної монархії з парламентом і урядом чіткої дії. Вона свідчила, що в Речі Посполитої ще достатньо сил для подолання кризи.
Відразу після ухвалення конституції магнатсько-шляхетська опозиція, спираючись на підтримку Петербурга, створила в 1792 р. в Україні Торговицьку конфедерацію, її керівники - відомі діячі старошляхетської партії К. Браницький, Щ. Потоцький, С. Жевуський - проголосили завданнями конфедератів ліквідацію конституції, захист католицької релігії та колишніх кордонів Польщі. У відповідь на прохання конфедератів російські війська рушили на Річ Посполиту. Пруссія, на яку орієнтувалися патріоти, порушила угоду з Польщею щодо її підтримки в боротьбі з Росією і поквапилася зайняти проросійську позицію. На бік конфедерації перейшов і Станіслав Понятовський. У нетривалій польсько-російській війні 1792 р. патріоти зазнали поразки, їх змусили відмовитися від урядових посад і виїхати в еміграцію. Вступ царських військ разом з конфедератами до Варшави знаменував скасування конституції 3 травня й водночас зумовив другий поділ Речі Посполитої.
Новий поділ Польщі було оформлено угодою Росії ту Пруссії в січні 1793 р. Росія отримала білоруські землі на схід від Двіни і Правобережну Україну. Пруссія захопила Гданськ, Торунь, частину Великої Польщі, Куявії та Мазовії з містами Гнєзно, Познань, Каліш, Серадз, Плоцьк та ін. Як і за першим поділом, до Пруссії відійшли території з етнічно польським населенням, тоді як Росія захопила території, де поляки становили меншість. Кожна з держав наводила різноманітні аргументи, намагаючись обґрунтувати законність своїх "придбань".
У червні 1793 р. в Гродно відкрився останній польський сейм, який ратифікував другий поділ країни. Армія Речі Посполитої скорочувалася до 15 тис. солдатів. Сейм відновив у країні державний устрій, що існував за часів Постійної ради. Відповідно до нового польсько-російського договору роботу Постійної ради контролював російський посол. Водночас розпускалася Торговицька конфедерація.
Відповіддю на другий поділ Речі Посполитої і ухвали Гродненського сейму стало піднесення польського національно-визвольного руху і, зокрема, повстання під проводом Тадеуша Косцюшка (1746-1817). Він походив з родини дрібного шляхтича, за освітою був військовим інженером. Протягом семи років воював за незалежність Америки, виступав палким поборником ідей Просвітництва і брав участь у польсько-російській війні 1792 р.
Повстання почалося з відмови кавалерійської бригади генерала А. Мадалінського підкоритися наказові Постійної ради про скорочення польського війська. Всупереч наказу бригада покинула казарми під Остроленкою й рушила до Кракова. Коли російська залога залишила місто, Т. Косцюшко вступив до Кракова й 24 березня 1794 р. проголосив акт повстання. Він закликав до повстанських лав близько 2 тис. селян і зробив спробу пробитися до Варшави. 4 квітня 1794 р. у битві під Рацлавицями загони повстанців завдали поразки царській армії. Вирішальну роль у битві відіграли селяни, озброєні косами. У середині квітня за активної участі міських низів на чолі з чоботарем Яном Кілінським повстання перемогло у Варшаві, а через кілька днів - у Вільно, де повстанцями командував полковник Якуб Ясінський.
Адміністративну владу під час повстання здійснював Головний національний комітет, до складу якого входили діячі патріотичної партії Великого сейму. Бони домагались відновлення кордонів 1772р. і конституції 1791 р., виступали за продовження реформ 1788-1792рр. Під впливом здобутих перемог Т. Косцюшко намагався сильніше пов'язати селян з ідеєю повстання. 7 травня, у таборі під Поланцем, він видав універсал, за яким селяни ставали вільними і отримували право на спадкове володіння землею, що належала власникові села, скорочувалася панщина. Однак шляхта саботувала втілення універсалу в життя, через що підняти на боротьбу широкі селянські маси не вдалося.
У червні 1794 р. об'єднані сили Росії та Пруссії за підтримки Австрії перейшли в контрнаступ. Дії російських військ стали особливо успішними після того як їх очолив О. В. Су-воров. 10 жовтня, у битві під Мацеєвичами, російська армія розбила польські загони, а тяжко поранений Т. Косцюшко потрапив у полон. У листопаді царські війська штурмом оволоділи Варшавою й остаточно придушили повстання.
Поразка повстання 1794 р. зробила неминучими третій поділ польських земель і остаточну ліквідацію польської державності. За договорами 1795 р. між Росією, Пруссією і Австрією перша загарбала Західну Волинь і Західну Білорусь, частину Литви і Курляндію; друга - більшу частину Мазовії з Варшавою й частину Литви; третя - Малу Польщу. Третій поділ знищив Річ Посполиту, стерши її з політичної карти Європи. Запроваджений на польських землях жорстокий окупаційний режим, соціально-економічне та національне гноблення на багато десятиліть загальмували розвиток країни.
ЛІТЕРАТУРА
1. Заборовский Л. В. Россия, Речь Посполитая и Швеїгая в середине XVII в.: Из истории международных отношений в Восточной и Юго-Восточной Европе. Москва, 1981.
2. История Европы. В 8 т. Москва, 1994. Т. 4. История Польши: В 3 т. Москва, 1955. Т. 2.
3. Кареев Н. Й. Падение Польши в исторической литературе. Санкт-Петербург, 1888.
4. Краткая история Польши. Москва, 1993.
5. Любавский М. К. История западных славян. Москва, 1917.
6. Островер Л. Й. Тадеуш Костюшко. Москва, 1961.
7. Україна і Польща в період феодалізму: 36. наук, праць. Київ, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве