WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Спроба державних реформ і територіальні поділи Польщі - Реферат

Спроба державних реформ і територіальні поділи Польщі - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Спроба державних реформ і територіальні поділи Польщі
З 40-х років XVIII ст. і особливо в другій його половині в Польщі та Литві спостерігається економічне піднесення. Цьому головним чином сприяло те, що після виходу з Північної війни у 1710 р. Річ Посполита не брала участі в збройних конфліктах. Позитивні економічні перетворення, що розпочалися в країні, зумовило також поліпшення торговельної кон'юнктури і збільшення попиту на продукцію сільського господарства.
Поділи Речі Посполитої (1772-1795 рр.)
1 - кордони до поділів; 2 - перший поділ; 3 - другий поділ; 4 - третій поділ; 5 - розмежування земель, загарбаних унаслідок поділів; 6; І - терени, що відійшли до Росії; II - терени, що відійшли до Прусії; III - терени, що відійшли до Австрії
Окремі магнати і шляхта переводили селян з панщини на чинш, ширше застосовували вільнонайману працю, вирощували нові культури - картоплю, рапс, кормові рослини, використовували вдосконалені знаряддя праці й різноманітні добрива. Але врожайність усе ще залишалася нижчою, ніж у XVI ст. Зростала кількість збіднілих селян, котрі наймалися на поденну працю, тоді як кількість заможних господарів збільшилась не набагато.
У другій половині XVIII ст. пожвавлюються промисловість і торгівля. Відновлюються виробничі підприємства, з'являються мануфактури з виготовлення скла і фаянсу, гобеленів і килимів, сукна й оксамиту, дзеркал і карет, гармат і рушниць (урядові замовлення для війська). Скасування внутрішнього мита, організація роботи монетного двору, запровадження офіційної системи мір і ваги, піклування магнатів і шляхти про шляхи сполучення - все це створювало сприятливі умови для розвитку торгівлі. Для транспортування продуктів сільського господарства зі східних районів країни прокладено два канали: канал Огінського, що з'єднав Буг із Прип'яттю і Дніпром, та Королівський канал, що сполучив Буг із Прип'яттю.
Поступово відроджуються міста, в яких зосереджувалось ремісниче виробництво. Ті з них, що містились у приватних володіннях, діставали нові привілеї, у великих міських центрах відкривалися банки, які фінансували розвиток промисловості й торгівлі. У містах з'явилися нові прошарки городян: купці, підприємці, збідніла шляхта, чиновники, військові, юристи, журналісти. Під впливом ідей Просвітництва вони вимагали поліпшення становища міщан і селян.
Економічному розвою та зміцненню внутрішньополітичного становища країни певною мірою сприяли реформи 60-х років. Ідея реформ як засобу відродження Польщі зародилася в середовищі прогресивних магнатсько-шляхетських кіл. Передові люди того часу розуміли, що Польща дуже відстала від західноєвропейських країн. Це могло призвести до втрати незалежності. Потрібно було вжити заходів для її збереження і створення умов для швидкого економічного й політичного розвитку країни.
Пропозиції та проекти реформ спрямовувалися головним чином на вдосконалення системи державного управління, але декотрі з них передбачали й поліпшення умов існування міського й сільського населення. Однак до самої смерті Августа III ніяких практичних заходів не вживалося. Лише під час безкоролів'я, у 1764 р., група магнатів, очолюваних Чарторийськими, здійснила деякі реформи державного устрою. Було впорядковано процедуру проведення сеймів, обмежено практику "Lіbеrum Vеtо ", реформовано управління військом, фінансами, судами, скасовано місцеві мита й запроваджено обов'язкове для всіх "генеральне мито "на кордонах держави, розширено права міського самоврядування. Незважаючи на обмеженість, реформи мали прогресивний характер, оскільки спрямовувалися на зміцнення центральної влади, сприяли розвиткові нових економічних відносин.
У 1764 р. під тиском Росії королем Речі Посполитої обрали родича Чарторийських і прибічника імператриці Катерини II, польського посла в Петербурзі Станіслава Понятовського, який коронувався під ім'ям Августа (1764-1795). Російський уряд прагнув одноосібне контролювати Польщу й тому до певного часу погоджувався на обмежені реформи. Та коли сейм нового скликання відмовився виконати вимоги Росії щодо повернення прав дисидентам (православним і протестантам), відібраних за часів Саксонської династії, Петербург використав це, щоб виступити проти будь-яких змін у шляхетській конституції. Зрештою сейм ухвалив постанову про зрівняння дисидентів у правах з католиками. Піклування Росії та Пруссії про свободи іновірців і надалі забезпечувало їм змогу втручатися в польські справи.
Консервативні політики за підтримки російського війська домоглися скасування всіх нововведень і відновлення старих порядків, "кардинальних прав " (вільних виборів короля, практики "Lіbеrum Vеtо", права на відмову королю в покорі, виключне право шляхти обіймати державні посади й володіти земельною власністю). Ці права гарантувала Катерина II. На практиці це означало, що надалі реформи державного управління мали проводитися лише за згоди Росії.
Ухвали сейму 1767-1768 рр. свідчили про поразку реформаторського угруповання на чолі з Чарторийськими, але водночас вони стали й поразкою противників реформ державного устрою, Радомської католицької конфедерації. У1768р., в Барі на Поділлі, представники обох угруповань створили нову конфедерацію "на захист віри і свободи", тобто в ім'я панування римсько-католицької церкви, прав Речі Посполитої та її незалежності від Росії. До стихійно сформованих антиросійських загонів увійшли не тільки представники магнатсько-шляхетських кіл, а й міщани та селяни. На бік конфедератів перейшли корогви коронного війська.
Барські конфедерати сподівалися на допомогу країн, заінтересованих в ослабленні Росії: Франції, Османської імперії, Австрії. Восени 1768 р. Туреччина оголосила Росії війну, й частину російських військ вивели з Польщі. Проте на Правобережній Україні вибухнуло антишляхетське селянське повстання ("коліївщина"), яке змусило коронні війська взаємодіяти з царськими, а частину шляхти - відійти від Барської конфедерації і стати до боротьби з повстанцями.
З 1770 р. деяку допомогу барським конфедератам надавала Франція, надсилаючи гроші, зброю та інструкторів. Конфедерати добилися певних успіхів, зокрема захопили Ченстохову і Вавель. Вони навіть оголосили про позбавлення Станіслава Понятовського престолу. Змагання барських конфедератів часто розглядають як перше повстання на захист незалежності Речі Посполитої, їхня тривала боротьба з російськими військами свідчила, що Росія неспроможна підкорити Польщу і Литву. Разом з тим ця боротьба привернула увагу до Речі Посполитої інших її сусідів, які прагнули задовольнити взаємні територіальні претензії за рахунок Польських і Литовських земель.
У 7772 р. Австрія, Пруссія та Росія уклали в Петербурзі угоду про поділ польських земель. Згідно з угодою Австрія одержала Белзьке і Руське воєводства, а також частину Краківського й Сандомирського, Пруссія - Помор'я (без Гданська і Торуня) й частину Куявії та Великої Польщі, Росія - Східну Білорусь. Три країни, що здійснили поділ,обґрунтовували його "історичними правами" на захоплені області й "розкладом польської держави", керівництво якої власне тоді розпочало реформи. До того ж вони зажадали від Речі Посполитої затвердження поділу її власних земель.
Протягом кількох місяців скликання сейму відкладалося. Лише після погрози Пруссії і Австрії окупувати нові терени, обидві палати польського парламенту зібрались. Під тиском великих держав сейм 1773-1775 рр. погодився з результатами поділу. Він також підтвердив "кардинальні права", але цього разу їх дотримання гарантувалося урядами трьох держав.
Перший поділ польських земель ще не поклав кінець Речі Посполитій. Країна, хоча й втратила третину території і понад 30 % населення, мала всі умови для подальшого самостійного існування. Король знайшов спільну мову з частиною барських конфедератів, завдяки чому боротьба між ними на деякий час припинилася. Скликаний після поділу польських земель сейм продовжував реформування країни. Він створив Постійну раду -
Loading...

 
 

Цікаве