WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Соціально-економічний розвиток. Хорватська культура - Реферат

Соціально-економічний розвиток. Хорватська культура - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Соціально-економічний розвиток.
Хорватська культура
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
РОЗВИТОК
______________________________________________________________
На Балкани слов'яни принесли досить розвинену матеріальну та духовну культуру, основні риси якої зберігались і на їхній новій Батьківщині. Хорватські дослідники одностайно стверджують, що давні слов'яни, які прийшли на Балканський півострів у VII ст., мали плуг власної конструкції, що перевершував аналогічні знаряддя обробки землі у римлян, а також інший сільськогосподарський реманент, ткацький верстат тощо, котрі без особливих змін використовувалися упродовж наступних століть.
Матеріальна культура та соціально-економічна організація материкової Хорватії і розташованої на узбережжі Адріатичного моря Далмації мали свою специфіку, що зростала під впливом інонаціональних чинників. Разом з тим спільна слов'янська основа забезпечувала їхню спорідненість і близькість.
Важливим кроком уперед у соціально-економічному розвитку стало для хорватів, як і для інших народів Європи, будівництво міст як центрів торговельно-господарського життя. Зміцнення і розквіт далматинських міст і Дубровника відбувається раніше, аніж становлення міських центрів у "Вузькій" Хорватії та Славонії, що зумовлювалося конкретно-історичними особливостями різних хорватських земель та навколишніх районів, зокрема активним розвитком морської торгівлі й ремесел, продукція яких вивозилася за межі країни.
У загальному річищі розвитку міст і збільшення їхнього значення в житті областей і територій протягом XII-XIII ст. зростає й посилюється місто Загреб. Перші згадки про нього датуються кінцем XI ст., коли тут було засновано єпископство. Після приєднання до Угорщини Загреб став адміністративним осередком - тут розташовувався центр однієї з трьох хорватських жупаній. У 1217 р. в Загребі завершено будівництво кафедрального собору в романському стилі, на церемонії урочистого відкриття якого був присутній угорський король Андрей II. У 1243 р. в Загребі знайшов порятунок від переслідувань татаро-монголів угорський монарх Бела IV. Для Загреба ці відвідини закінчилися трагічно: татари захопили місто й спалили його. Разом з іншими будівлями нападники зруйнували й кафедральний собор.
Завдяки своєму надзвичайно вдалому розташуванню на найвигіднішому шляху з Центральної Європи до Італії та Далмації, Загреб традиційно привертав до себе особливу увагу. Тому місто швидко відбудували, й воно знову перетворилося на один з провідних центрів ремісництва й торгівлі. Цьому значною мірою сприяло надання Загребу статусу вільного міста, підпорядкованого безпосередньо королю, що відкривало в ті часи додаткові перспективи в організації як самого виробничого процесу, так і реалізації створених матеріальних цінностей.
Ремісництвом і торгівлею у "Вузькій" Хорватії на перших порах займалися переважно іноземці. У Загребі в XIII ст. діяли спілки, в які ремісники об'єднувалися не за фаховим, а за мовно-етнічним принципом. Таких об'єднань існувало чотири: слов'янське, угорське, латинське (італійське) та німецьке. Згодом, унаслідок асиміляції та кроатизації, виникли національні кадри, що відіграли важливу роль як в економічному, так і в культурному розвитку нації.
У сільському господарстві в хорватських, землях, того періоду домінували феодальні відносини, причому як феодали виступали і світські можновладці, й церква. Рівень та умови життя населення були вкрай низькими, що спричинювалопостійне соціальне напруження й нерідко призводило до антифеодальних повстань. Одним із найпотужніших вважається повстання в Загребській єпархії в XIV ст., спрямоване проти церковних поборів (десятини).
ХОРВАТСЬКА
КУЛЬТУРА
___________________________________________________________
Духовна культура хорватів розвивалася на протослов'янській основі з VІІ-ІХ ст. Відомості про неї вкрай обмежені й часто суперечливі. Новий поштовх подальшому розвиткові культури дало прийняття християнства, а також виникнення слов'янської писемності. На тривалий період культурне життя хорватів розпадається на дві складові: латиномовну, релігійну за змістом і формою культуру панівної верхівки і релігійну культуру соціальних "низів", створювану в межах діяльності "глаголяшів ".
Протягом Х-ХІ ст. хорватською глаголичною абеткою створювалися літературні твори практично всіх видів і форм, відомих у той час в інших європейських країнах, у тому числі апокрифічні та агіографічні, які переважно перекладалися з різних західноєвропейських мов, тексти легендарного характеру, релігійні пісні та ін.
Найдавнішою з пам'яток хорватської писемності є "Башчанська плита "з острова Крк, яка датується приблизно 1100р. і являє собою короткий запис глаголицею, в якому йдеться про те, що король Звонимир подарував монастирю Св. Люції місцевість під назвою Ледина. Глаголицею написано й "Винодольський законник" (1288) - один із перших правових документів у Європі.
Паралельно з глаголицею на хорватських землях поширювався інший варіант слов'янської абетки - кирилиця, а з XIV ст. - латиниця. Саме латиниця виконала місію, що виявилася непосильною для глаголиці, яка протягом усього періоду свого існування (до кінця XIII ст.) використовувалася виключно сільським населенням, латиниця ж стала загальновизнаним письмом.
Широкого розмаху набуває у хорватів церковна архітектура, яка в різних областях мала свою специфіку, пов'язану з орієнтацією на ті чи інші інонаціональні зразки та з місцевим колоритом. Характерним елементом цієї архітектури вважається "плетена орнаменталістика" - осібна форма кам'яної скульптури, виконана в необ'ємному (плоскому) рельєфі.
Характерним прикладом народної культури є оригінальні за формою могильні пам'ятники - "мрамори", - які вирізнялися високим художнім рівнем, а також особливою якістю обробки каменю. Ці пам'ятники також відігравали роль засобу стихійного народного протесту проти насаджування католицтва: замість хреста на них вирізьблювали сонце та півмісяць.
Хорватська культура Х-ХV ст. досягла високого рівня розвитку й мало чим поступалася іншим західноєвропейським культурам, які були для неї невичерпним джерелом нових художніх ідей і форм. Співіснування, з одного боку, народної, а з іншого - латиномовної, культури в межах єдиної національної культури сприяло гармонійності й багаторівневості її розвитку, забезпечувало хорватам можливість швидкого подолання розриву, що існував між ними та іншими народами Європи в галузі культурного розвитку, не загрожуючи денаціоналізацією.
ЛІТЕРАТУРА
Дринов М. Заселение Балканского полуострова славянами. Москва, 1873.
История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
Смирнов Й. Очерк истории хорватского государства до подчинения его угорской короне. Казань, 1879.
Loading...

 
 

Цікаве