WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Слов'яни східні, західні та південні - Реферат

Слов'яни східні, західні та південні - Реферат

населення. Так, згідно з історичними джерелами, з другої половини II ст. до н. е. на чеських землях перебували племена бойїв, яких уже в І ст. н. е. змінили кельти. Проте це зовсім не означає, що цю територію заселяли виключно кельти. Поряд із "кельтами-бойями" тут, імовірно, жили інші племена. Проте кельтське плем'я бойїв у цей період відігравало провідну, об'єднавчу роль у племінному союзі, який воно очолювало. На сході (за річкою Тисою) паннонські бойї сусідили з даками. Водночас на чеські землі безперервно нападали германські племена: маркомани, квади, лангобарди.
У перші століття нової ери тривали міграційні процеси, в яких брали участь і слов'яни. Певна їх частина, ймовірно, рухаючись з Привіселля у напрямі верхів їв Одри, потрапила до чеських і моравських земель, а інша - на захід від Карпат - опинилася на території сучасних Угорщини й Словаччини. Переселення слов'ян на ці терени тривало до VI ст. Все це справляло вплив на формування нової етнокультурної спільноти, утворення якої відбувалося шляхом міжплемінного змішування та асиміляції місцевого населення.
Достовірні відомості про етнічний склад людності на чеських і моравських землях трапляються в історичних джерелах IX-X ст. Серед великих племінних об'єднань у них згадуються такі: лучани - на північному заході та в районі річки Одри; чеки - в центрі; зличани - на схід від чехів; хорвати - у північно-східному куті чеських земель. Називались також племена седличан - у районі сучасних Кардових Вар; литомерійців - у гирлі Одри, там, де вона впадає до Лаби (Ельби); дечан - на півночі чеських земель, на Лабі; лемузів - на Лівобережжі Лаби поблизу дечан; пшованів - на Правобережжі Лаби; дулібів - на півдні. Провідну роль серед чеських моравських і сілезьких племен відігравали чехи, які взяли на себе ініціативу консолідації та згуртування всіх цих етнічних угруповань.
Об'єднання племен навколо чехів завершилося в X ст., але вже з кінця VIII ст. латинські джерела згадують ці землі під назвою Богемія. Імовірно, йшлося про союз певних споріднених племен, хоча самі вони так себе не називали. Незважаючи на розбіжності в тлумаченні терміна "чех", більшість фахівців схильна перекладати його як "людина", "люди", "народ".
У моравських землях у той період жили племена ганаків і словаків. В етнічному відношенні ганаки, попри те, що їхня мова зазнала полонізації, стали ядром моравського етнічного угруповання. Об'єднання різноманітних моравських племен і створення союзу мораван відбулося в басейні річки Морави.
Межі розселення словаків у VI-IX ст. простягалися далеко на схід і південь, до Паннонської рівнини, де вони сусідили з іншими слов'янськими племенами. Північними кордонами розселення словацьких племен стали Карпатські (на сході) та Судетські (на заході) гори. Однак наприкінці IX ст. значні території, де вже мешкали словацькі та інші слов'янські племена, підкорили нові загарбники - мадяри. У етнонімі "словак", який, імовірно, означав назву союзу племен, що утворився на землях на схід від Морави, за думкою фахівців, збереглася давня племінна назва - "словени ".
Прихід до Центральної Європи мадярів змінив етнополітичну ситуацію в цьому регіоні і сприяв розвиткові самобутніх ознак у слов'ян, що жили на південь від контрольованих мадярами теренів. З кінця IX ст. н. е. формується південна група слов'ян. У північно-західному куті Балкан одними з перших відокремились племена словенів (словенців). У глибоку давнину вони займали значно більшу територію ніж тепер: на заході їхні землі майже досягали центру Альпійських гір, на півдні - Адріатичного узбережжя, а на сході - Паннонського закруту Дунаю, де він, різко змінюючи напрям, повертає униз - на південь, саме там до нього із заходу впадає Драва. На північному сході словенці межували безпосередньо з чеськими, моравськими та словацькими племенами, а на півдні - з хорватськими.
Словенці сформувались як особливий етнокультурний тип на землях, які історично населяли, взаємодіючи між собою, племена різного етнічного походження. Цей процес відбувався в результаті змішування та асиміляції лігурів, іллірів, ретів, галлів, слов'ян, минув доіндоєвропейську яфетичну стадію й досяг зрештою свого кінцевого оформлення в утворенні своєрідного слов'янського індоєвропейського типу. Вперше словенці згадуються в 568 р., коли лангобарди змусили їх залишити словенські землі й відступити до Італії. Західні кордони земель словенців проходили далеко в Альпах, у верхів'ях річок Драви та Мури. Серед інших словенських племен на цих територіях джерела називають дубів, дулібів, стодоран, суслів, поляків. У VI ст. словенські племена підкорили авари, а у VIII ст. на зміну їм прийшли баварці. У 788 р. землі словенців увійшли до франкської держави Карла Великого.
Південнослов'янські племена хорватів уперше згадуються у 852р. в грамоті князя Терпимира. До їхнього приходу на території, де вони згодом розселилися, існувала певна культурна єдність, що ґрунтувалася на лібурнійських і далматинських традиціях з сильним греко-римським впливом. Слов'янські мігранти
3 VI ст. утворили зовсім інший культурно-етнічний елемент, який невдовзі поширився у різних напрямах: від Далматинського загір'я до Динарського хребта та Паннонського басейну. Саме цей етнолінгвіністичний прошарок став ключовим в утвердженні хорватського етносу.
Появу хорватських племен на Балканах (в Іллірії) зафіксував Константин Багрянородний у 637 р., після перемоги візантійців над аварами. Він зазначав, що "хорватські землі заселені слов'янами від річки Цетине (Зетнини), вздовж Далматинського узбережжя до Істрії. На схід від Цетине хорвати межували з сербськими племенами". Північний кордон хорватських земель проходив від Адріатичного узбережжя до верхів'їв річки Уни - правої притоки Сави; на сході їхні території обмежували гори між Уною та Врбасом. Багато поселень хорватів було в Штирії та Курутанії, між річками Врбас і Дрина (сучасна Боснія), а також у Посавській Паннонії, яка містилася між Савою та Дунаєм (сучасна Славонія).
Водночас слід зазначити, що перші хорвати, імовірно, не були слов'янами. Думки з цього приводу надзвичайно різно-полярні, але найбільш вірогідним є твердження, за яким хорватська верхівка походить від іранського (сарматського або гданського) етнічного угруповання, що в перші століття нової ери мігрувало з Дону на Закарпаття, де воно згодом ослов'янилося.
Просування аварів (прямих наступників гунів) змусило хорватські племена мігрувати до Балкан і Альп. Більшість із них оселились на Далматинському загір'ї, яке стало центром розвитку хорватського етносу. В цей час або ще раніше хорвати цілком ослов'янились. До сьогодні триває дискусія серед фахівців, коли саме хорватські племена потрапили на Балкани-в VII, VIII чи навіть у IX століттях. Так чи інакше, після занепаду Аварського каганату хорвати увібрали в себе рештки аварів і асимілювали романізованих тубільців Далматинського узбережжя. Саме під франкським і частково візантійським впливом
Loading...

 
 

Цікаве