WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Словаччина у складі дуалістичної монархії (друга половина XIX-початок XX ст.) - Реферат

Словаччина у складі дуалістичної монархії (друга половина XIX-початок XX ст.) - Реферат

працювали службовцями, оскільки мадяризація сприяла їхній особистій кар'єрі.
Осередками мадяризації мали стати школи, а її жертвами передовсім молодь. З'явилися нові закони, засновувалися спілки, які здійснювали мадяризацію. Так, Спілка господарського навчання, що виникла в 1883 р. в Нітрі, орієнтувалася саме на роботу серед юнацтва, навіть вивозячи словацьких дітей до угорських областей.
Але головною опорою угорських урядовців у словацьких землях залишалася мадяризована словацька шляхта.
Головний осередок словацького національного руху містився у Турчанському Св. Мартіні, де перебувало правління СНП. очолюване з 1877 р. адвокатом П. Мудронем (1835-1914). На чергових виборах до Державних зборіввід словаків не було обрано жодного депутата. На знак протесту проти виборчих махінацій і терору, в 1884 р. СНП оголосила бойкот виборів до Державних зборів. Але словацький протест нічим не зашкодив мадярській політиці. За умов, що складалися, словацькі політики просто не бажали витрачати сили й кошти на передвиборчу боротьбу, їхні погляди зверталися на закордон. Так, письменник С, Гурбан (Ваянський) (1847-1916) виступав як публіцист, проводячи ідеологію національного руху, зорієнтованого на Росію. Надія на поліпшення становища словаків після змін у Європі та на допомогу Росії залишалася елементом словацького політичного мислення аж до Першої світової війни.
Певні сподівання покладалися словацьким суспільством на співпрацю з чехами, котрі жили в Цислейтанії в набагато кращих умовах. Про становище словаків в Угорщині багато розповідалося в чеській пресі. У 1882 р. в Празі виникла словацька спілка "Дєтван ", завдання якої полягало в підвищенні освіченості своїх членів у царині словацької культури та історії, ознайомленні чеської громадськості з життям словаків і словацькою культурою, її заснували словацькі студенти, що навчалися в Празькому університеті. У 1896 р. створено організацію "Чехословацька єдність ", яка виступила головним організатором чеської допомоги та чесько-словацької співпраці.
Наприкінці XIX ст. у словацькому визвольному русі відбулася диференціація, що віддзеркалювала різні соціальні та вікові складники місцевого політичного спектру. Проте принципового програмного поділу в словацькій політиці не сталося. Лідерів СНП критикувала передусім молода генерація. Вона не погоджувалася з орієнтацією на Росію і звинувачувала керівництво партії в пасивності, ігноруванні роз'яснювальної роботи серед словаків. З критикою СНП виступала й ліберальне налаштована інтелігенція.
Керівництво СНП усвідомлювало, що пасивність стосовно виборів породжувала стагнацію національного руху. Під тиском молодої інтелігенції партія ухвалила рішення про участь у виборах до мадярського парламенту 1901 р. Передвиборна програма СНП містила вимогу загального виборчого права та інших демократичних свобод. У національному питанні увага приділялася мовним аспектам. Депутатами сейму стали четверо словаків.
Значний вплив на активізацію політичного життя в словацьких землях справила російська революція 1905-1907 рр. Посилився робітничий та соціал-демократичний рух. З 1904 р. за підтримки чеських соціал-демократів видається "Словацька робітнича газета". Довкола неї згуртувалася група національне свідомих робітників. У червні 1905 р. вони заснували самостійну Словацьку соціал-демократичну партію, котра через рік організаційно приєдналася до Угорської соціал-демократичної партії, але в національному питанні зберегла автономію й продовжувала видавати власну газету.
Найактуальнішою політичною вимогою початку XX ст. в Угорщині залишалася вимога загального виборчого права. У 1907 р. цю вимогу реалізовано в Цислейтанії, але не в Угорщині, де мадяри становили меншість населення.
Прийняття закону про загальне виборче право загрожувало їм втратою домінантного становища.
Розпочалася нова хвиля мадяризації, яка зачепила й народні (початкові) школи, незабаром словацьку мову було заборонено й там.
Перед Першою світовою війною тривала диференціація політичних сил словаків. Поряд із консерваторами, очолюваними С. Гурбаном (Ваянським), виникло католицьке (людове) крило під проводом священика А. Глинки (1864-1938), котре в 1913 р. заснувало Словацьку людову (народну) партію. Опозиційну політику щодо центру проводила молода ліберально-демократична інтелігенція, керована лікарем В. Шробарем (1867-1950). Самостійно діяли словацькі соціал-демократи. Молодий журналіст М. Годжа (1878-1944) почав формувати ідейну основу словацького аграрного руху.
Проте тяжкі умови національного гноблення диктували необхідність згуртування національних сил. Прибічники різних політичних напрямів розуміли, що полеміка в періодиці ослаблює словацькі позиції в Угорщині. У зв'язку з цим дедалі більше усвідомлювалася необхідність об'єднання словацького визвольного руху на основі національних вимог. Імпульсом до об'єднання стала смерть голови СНП П. Мудроня в березні 1914 р. На його похороні зустрілися представники всіх політичних течій. Новий голова СНП М. Дула (1876- 1936) закликав словаків до створення загальнонаціонального представницького органу. 26 травня 1914 р. в Будапешті зібралися представники всіх словацьких організацій для вироблення спільної програми. Вони ухвалили рішення, що на урочистому зібранні в серпні 1914 р., присвяченому заснуванню "Матиці Словацької", буде проголошено створення "Словацької національної ради " як найвищого представницького органу словаків.
ЛІТЕРАТУРА
1. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 2.
2. История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1959. Т. 2.
3. Історія світової культури. Київ, 1997.
4. Краткая история Венгрии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1991.
5. Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1988.
6. Погодин А. Л. Славянский мир. Политическое и экономическое положение славянских народов перед войной 1914 г. Москва, 1915.
7. Словацкая литература от истоков до конца XIX в. Москва, 1997. 4.1
8. Славянские съезди. XIX - XX вв. Москва, 1994.
9. Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций ХУШ-ХІХ вв. Москва, 1978.
10. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1989. Т. 2.
Loading...

 
 

Цікаве