WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → "Словацьке питання" в роки першої світової війни. Розвиток словацької культури (друга половина XIX-початок XX ст.) - Реферат

"Словацьке питання" в роки першої світової війни. Розвиток словацької культури (друга половина XIX-початок XX ст.) - Реферат


Реферат
На тему:
"Словацьке питання" в роки першої світової війни.
Розвиток словацької культури
(друга половина XIX-початок XX ст.)
Початок війни викликав в Угорщині хвилю шовінізму й псевдопатріотичного піднесення. Мало хто зі словацьких громадян та військових, котрі мусили взяти до рук зброю, піддавалися урапатріотичним настроям. Почалися репресії проти учасників словацького руху. Більшість словацьких газет закрили, власті запровадили жорстку цензуру. Війна проти Сербії та Росії не була популярною серед словаків. Почуття словацького люду добре розумів Орсаг-Гвєздослав, котрий уже в серпні взявся до написання своїх "Кривавих сонетів", в яких засуджував війну. Після оголошення в Австро-Угорщині воєнного стану та введення цензури чільні словацькі політичні сили заявили про перехід до "політики пасивності".
Словацька національна партія, яка представляла один із політичних напрямів словацького суспільства, орієнтувалася на збереження Габсбурзької монархії. Майже до весни 1918р. керівництво СНП вичікувало й не робило жодних політичних кроків. Лідери словацького соціал-демократичного та селянського рухів також дотримувалися прогабсбурзької орієнтації. Лише католицька Словацька народна партія займала більш активну політичну позицію. Однак навіть найрадикальніші проекти її проводу не йшли далі вимог надання автономії Словаччині в межах Угорщини.
Розвиток визвольного руху в словацьких землях зумовлювався передусім перебігом воєнних подій, міжнародним становищем і загальним станом справ у Габсбурзькій монархії. Так, словацьке політичне життя значно активізувалося після наступу російських військ у Карпатах. Під час успішних позиційних боїв восени 1914 та взимку 1915 рр. на Карпатському фронті словацькі політики сподівалися, що російська армія захопить всю територію Словаччини. За цих умов у словацькому політичному середовищі почали розглядати різноманітні варіанти розвитку подій у цьому регіоні Європи. Поразка Центральних держав відкривала можливість для створення польсько-чесько-словацької або польсько-словацької конфедерації. Не відкидалася певна форма приєднання словацьких земель до Росії. З ініціативи гласистів, очолюваних В. Шробарем, та активістів організації "Чехословацька єдність" виник проект устрою Чехо-Словацької держави, до якого навіть додавалася мапа майбутньої країни.
До концепції створення спільного чехословацького об'єднання схилялася все більша частина словацьких національних сил як удома, так і в емігрантських осередках. Вже у вересні 1914 р. Словацька ліга США оприлюднила меморандум, у якому містилася вимога надати словакам право на самовизначення й цілковите самоврядування. А в жовтні 1915 р. у Клівленді (США) між Словацькою лігою і Чеським національним об'єднанням була підписана угода, в якій закріплювалося прагнення чехів та словаків до створення федерації.
Реалізація ідеї утворення спільної держави вимагала від її прихильників послідовної координації дій чеських і словацьких політичних сил, особливо після заснування в листопаді 1915 р. в Парижі Чеського закордонного комітету. Тісні контакти й консультації між одним із керівників чеських емігрантських сил Е. Бенешем та словацьким діячем М. Штефаником (1880-1919) завершилися утворенням у лютому 1916 р. в Парижі об'єднаної Чехословацької національної ради.
У самій Словаччині життя підпорядковувалося потребам війни. Зростала кількість словаків, котрих відправляли на фронт. Ґрунти не оброблялися, занепало культурне життя, дедалі частіше з фронтів надходили похоронні повідомлення. Словаки намагалися використати всі можливі засоби, аби уникнути армійської служби. На фронті зі слухняних солдатів на початковому етапі війни словаки перетворилися на колаборантів.
Через відсутність у словацьких землях загальновизнаного центру словацькі політичні сили були розпорошені. Так, у Турчанському Св. Мартіні знаходився провід СНП, у Ліптові перебував лідер гласистів В. Шробар, у Будапешті працювали Е. Стодола та депутат Державних зборів Ф. Юріга, в Братиславі - керівництво соціал-демократів на чолі з Е. Легоцьким, у Відні виник "Словацький політичний центр", який очолив керівник австрійського цензурного комітету К. Стодола. До словацького відділення цензури у Відні він призначив І. Дерера та Я. Кабліка, а до сербського - М. Годжу.
"Словацький політичний центр" у Відні підтримував контакти з чеськими політичними силами. До того ж і К. Стодола, і М. Годжа до війни були прихильниками прогабсбурзької та федералістської політики. Але після початку війни та смерті імператора Франца Йосифа І (листопад 1916 р.) ця політика втратила свою доцільність. За нових умов прихильники утворення т. зв. "Середньоєвропейської федерації" переорієнтувалися на країни Антанти й усіма засобами сприяли чеському закордонному рухові на чолі з Т. Масариком.
Варто зазначити, що словацький національний рух відставав за масштабністю від чеського. Це пояснюється передусім нечисленністю словацької інтелігенції та частковою її мадяризованістю. В Угорщині власті жорстокіше утискували діячів національного руху. До того ж умови війни перешкоджали налагодженню тісніших зв'язків не тільки між внутрішнім та закордонним словацьким національним рухом, а й між чеськими і словацькими політичними силами.
Діяльність словацьких політичних сил активізувалася наприкінці війни. У вересні 1918р. засновано Словацьку національну раду. 30 жовтня в Турчанському Св. Мартіні Словацька національна рада ухвалила декларацію, в якій підкреслювалося, що словацька нація в культурному і мовному відношеннях є частиною єдиного чехословацького народу. "Марийська декларація" вимагала для чесько-словацького народу права на необмежене самовизначення на основі цілковитої незалежності, засвідчувала прагнення словаків жити в самостійній чесько-словацькій державі та оголошувала про рішення словаків вийти зі складу Угорщини й розпочати новий етап свого розвитку.
РОЗВИТОК СЛОВАЦЬКОЇ
КУЛЬТУРИ (ДРУГА
Loading...

 
 

Цікаве