WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Програмні документи Селянської війни в Німеччині - Реферат

Програмні документи Селянської війни в Німеччині - Реферат

основафеодального устрою - васально-ленні відносини та кріпосне право - залишаються, за документом, недорканими. Щоправда, один із пунктів передбачав комутацію відробітної ренти шляхом виплати щорічного внеску у 20-кратному розмірі, але це задовільняло лише невелику частину селянства - його заможну верхівку.
Лейтмотивом усієї "Програми" є ідея загальнодержавної єдності в рамках буржуазної федеративної станово-представницької монархії. Справа в тому, що нікого вже не задовільняло ефемерне, слабке утворення, яке, крім вивіски "Священна Римська імперія", нічого й не мало: ні армії, ні спільних фінансів, ні загальних законів, натомість існувала складна мережа митних кордонів, заплутане законодавство та постійні міжусобні війни, учасниками яких були три основні сили країни: князі, імперські міста та імперські рицарі. Протобуржуазія, що лише зароджується, прагне чогось стійкішого, щоб мати впевненість у завтрішньому дні. Гаранта стабільності вони вбачають у централізованому управлінні та багатоукладності економіки. Ст. 2 зобов'язує усіх ленників служити на благо Священної Римської імперії в особі її правителя - єдиного римського імператора. Йдеться про створення імперського війська - запоруки міцної, сильної держави. Руйнується в документі розгалужена система податків, натомість утверджується єдиний для всієї країни - імперський (сплата один раз у десять років) (ст. 9). Із метою економічного об'єднання країни ліквідовувалися мита і провізні побори (ст. 7, 8), а за ст. 10 уводилась єдина монетна система. Цікаво, що видобуток кольорових металів (золота, срібла, свинцю і міді) пропонується взяти виключно під державний контроль, очевидно з метою уникнення фальсифікації чи знецінення грошей. Логічно, що вводилась єдина система мір та ваги, причому за зразок вагових одиниць було взято труанські (м. Труа - головне місто Шампані) (ст. 11). Підсумковою у цьому контексті стала ст. 14, яка проголосила ліквідацію усіх союзів князів, панів та міст з метою збереження загальноімперського миру. Під загрозою втрати усіх вольностей, ленів та реалій заборонялися прояви будь-яких сеператиських тенденцій. Поняття про законодавчу і виконавчу владу досить розмиті, але, очевидно, їх представляють на місцях князі (проте вже як посадові особи імперії), а на загальнодержавному рівні - імператор та законодавча рада (ст. 4). Судову систему країни мали представляти наступні установи: 64 загальнодержавні суди, 16 - земських, 4 - придворних, 1 - імператорський (камергеріхт). Останній виступає юридичним символом єдності країни, оскільки у ньому забезпечується представництво усіх суспільних станів на виборній основі: із 16 членів 2 представників від князів, 2 - від графів, 2 - від рицарів, 3 - від імперських міст, 3 - від княжих міст, 4 - від усіх комун імперії (ст. 6).
Прагнення до одного з елементів демократії - виборності - простежується не лише на загальному (державному), а й на одиничному (місцевому) рівні. Як і в "12-ти статтях" у "Програмі" ідеалом суспільної організації вважається община, наділена правом вибору пастора. За економічне підґрунтя було визнано податок, що стягувався з членів общини для розподілу у трьох напрямах:
- на утримання священика;
- для допомоги злиденним;
- на загальну користь (ст. 1).
Цілком очевидною є аналогія з великою десятиною "12-ти статей".
Відповідно до того, як община визнається найбільш доцільною формою організації суспільного життя на місцях, так і превалюючі позиції поряд з державною займає колективна (общинна) форма власності (ст. 7, наприклад, проголошує збір мит з мостів, доріг, шляхів "на загальну користь"; ст. 3 висуває вимогу, щоб "на продаж будь-якого товару був встановлений порядок, якого б дотримувались при торгівлі, щоб мала успіх і множилася загальна користь").
Реформаційні вчення вплинули на структурування правових інститутів, серед яких - жодного світського. Зокрема, ст. 4 регламентує заміну людських законів божим писанням, її зміст сповна розкриває ст. 6: "слід, щоб в усій імперії було ліквідовано світське законодавство, що використовувалось досі і затверджено право божественне і природнє". Отже, якщо "12 статей" допускали співіснування норм духовного права і князівського законодавства, то "Програма" істинними вважає лише християнські традиції і закони.
Революційною була пропозиція розмежування церкви і держави ( і це в той час, коли ці структури намагалися диктувати одна одній правила гри! ). Наприклад, ст. 5 забороняє усім духовним особам, незалежно від їх рангу, займати мирські посади, бути на службі в державній раді чи радниками інших общин або князів, а ст. 13 звільняє дворянство від усіх ленних обов'язків будь-якій духовній особі. Отже, те, на чому базувалася класична католицька церква Імперії, було підірвано: вона втрачала землю - економічний потенціал - та вплив у політичній сфері. Таким чином, католицизм зазнав цілковитого краху перед новим реформаційним ученням. Останнє, виступаючи за перебудову державного устрою на засадах раннього християнства, сповідувала ідею взаємодопомоги і братерства. Цим і пояснюються ідеї гуманності та захисту елементарних прав людини, що пропонує документ. Так, ст. 2 передбачає послаблення тиску на незаможні верстви населення за рахунок перебудови світоглядних позицій князів, графів, рицарів, дворян. Тут же обстоюється право рівного, тобто об'єктивного суду для різних соціальних верств. Захист удів і сиріт, охорона незаможних підданих - ось головний обов'язок усіх ленників імперії: "щоб вони кожній людині надавали допомогу, пораду, справедливий суд, щоб ніхто не скаржився на безправ'я". Логічним продовженням попередньої є ст. 3, де йдеться про те, щоб "бідному допомагали так само, як і багатому і щоб підтримували братерське єднання". Ст. 7 виступає на захист прав споживачів на придбання товарів по ринкових, а не спекулятивних, завищених цінах. Ці ж позиції відстоює ст. 12, де пропонується ліквідація компаній Фуггерів, Гохштетерів і Вельзерів, "від свавілля яких багаті і бідні однаково переживають скруту у всіх товарах". Отже, особливість цих вимог зводиться до того, що вони не пропонують традиційні для їх часу ідеї зрівняння у соціальному статусі, а обмежуються лише пропозицією зрівняння правових можливостей та економічного захисту.
Загальноімперська скарбниця пустувала. Вихід з цієї проблеми автори знайшли досить простий, так у 12-му й 13-му пунктах було запропоновано:
- розпуск найбільших торгівельно-лихварських компаній (згаданих вище Фуггерів, Гохштетерів, Вельзерів);
- встановлення планки найвищого підприємницького прибутку на рівні 10 тис. гульденів; якщо ж прибутки вищі, то основний капітал та надлишок - конфіскація;
- створення при міських радах банківських компаній із вкладенням грошей під 4 % та 5 % річних - від позики;
- чітку спеціалізацію міської дрібної торгівлі, що полегшувало державний контроль за цінами;
- заборону під загрозою покарання грошових обмінних операцій, щоб зосередити усі фінансові функції виключно в руках
Loading...

 
 

Цікаве