WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Рух "братиків" і боротьба за мадярську корону в XV ст. - Реферат

Рух "братиків" і боротьба за мадярську корону в XV ст. - Реферат


Реферат
На тему:
РУХ "БРАТИКІВ"
І БОРОТЬБА ЗА МАДЯРСЬКУ
КОРОНУ В XV ст.
Відомості про розгортання гуситського руху в сусідній Чехії швидко досягай Словаччини. Поширенню гусизму сприяли словацькі студенти, що навчалися в Празі, а також мовна близькість і різноманітні культурно-господарські контакти між населенням обох земель. Ще один канал поширення інформації про чеську революцію був пов'язаний із зовнішньополітичною діяльністю угорського короля Сигізмунда (Жигмонда) Люксембурзького (1387-1437), який на початку століття намагався повторити досягнення свого батька - імператора Карла IV в західному напрямі. В 1411 р. Сигізмунд був обраний німецьким королем, а в 1420 р. - чеським; у 1433 р. він коронувався в Римі й став імператором.
Угорщині це не принесло користі, оскільки Сигізмунд витрачав кошти з королівської скарбниці для здійснення своєї імперської політики, і насамперед на боротьбу з гуситами. Так, під його проводом були здійснені кілька воєнних походів з метою боротьби з гуситськими "єретиками". Всі вони завершилися поразками, а таборити, переслідуючи залишки військ Сигізмунда, неодноразово (1422, 1423, 1428, 1432) вторгалися до словацьких володінь угорського короля. У 1432 р. загони таборитів оволоділи Трнавою та іншими фортецями й замками на західнословацьких землях, а в 1433 р. під їхнім контролем опинилися всі міста центральної Словаччини. Слід зазначити, що прийшле чеське воїнство не завжди було лише носієм прогресивного гусизму. Нерідко воно влаштовувало в населених пунктах галасливі бешкети, здійснювало пограбування, що обурювало місцеве населення. В цілому ж зміцнені чеськими таборитами громади відігравали роль опорних пунктів антифеодальних рухів словацького населення.
В 20-30-х роках XV ст. у словацьких землях під впливом гуситських ідей посилився рух міського населення проти засилля німецького патриціату в органах самоврядування. Після поразки в битві при Ліпанах (1434) у східних регіонах словацьких земель оселилися чеські таборити. Саме вплив переселенців з Чехії започаткував у середині 40-х років поширення табориту, ідеї якого наслідував словацький рух "братиків ", серед учасників якого переважали вихідці з незаможних прошарків сільського та міського населення. Ситуація ускладнилася настільки, що угорські Державні збори були змушені (1449) звернутися до папи Римського з проханням надати Угорщині допомогу в боротьбі з чехами, які сприяють поширенню гусизму серед словаків. Рух "братиків" був спрямований проти угорських феодалів, яким належала більшість земель у Словаччині, проти католицького духовенства та німецького патриціату міст. Форми цієї боротьби були різноманітними: селянські повстання в ряді волостей, виступи гірників, вигнання німецького патриціату з деяких міст, захоплення католицьких монастирів та ін.
Розгортання руху "братиків " у Словаччині збіглося в часі з династичними змаганнями за угорську корону, викликаними смертю Сигізмунда, між австрійськими Габсбургами, польськими Ягеллонами та угорськими магнатами. Вдова короля Альбрехта II Габсбурга (1437-1439) Єлизавета, захищаючи інтереси малолітнього сина Ладислава (Ласла), звернулася за підтримкою до моравського шляхтича Яна Іскри з Брандеса. Разом з ним до словацьких земель прибуло кілька тисяч колишніх гуситських воїнів, які досить швидко взяли під контроль значну частину території країни. В цей час Я. Іскра спирався на патриціат заможних гірських міст і вміло використовувавантифеодальні настрої словацького руху "братиків ". Коли позиції Іскри значно зміцнилися, лідер мадярських магнатів Янош Хуньяді призначив його в 1440 р. жупаном словацьких міст Бардієв, Кошице, Левоча та Кремниця. Протягом усього періоду правління обраного на угорський престол Владислава (Упасло І) Ягеллона (1440-1444), Іскра стояв на сторожі інтересів Єлизавети та її сина Ласла. Після загибелі Владислава в бою з османами (це сталося під Варною) Державні збори призначили королем Угорщини немовля Ласла (Ладислава) V (1444-1457), який перебував на той час у полоні в імператора Священної Римської імперії Фрідріха III. До звільнення Ласла V правителем було обрано магната Я. Хуньяді, оточення якого в 1452 р. домоглося усунення Я. Іскри з усіх посад, позбавивши його маєтностей. Але після повернення короля Ласла V з полону Я. Іскру було покликано на службу, йому повернули конфісковане майно. У 1453 р. Я. Іскра під тиском мадярських магнатів змушений був залишити Угорське королівство, проте його військо, побудоване за таборитським зразком (20 тис. вояків) на чолі з капітаном П. Аксамитом з Кошева, перейшло на бік "братиків ", а укріплені табори "іскрівців" перетворилися на центри антифеодального руху словацьких селян. У період піднесення руху (1453-1458), який охопив практично всю Словаччину, "братики" контролювали понад 30 міст і замків, у тому числі Бардійов, Бороч, Кежмарок, Кошице та ін. Повстання набуло такого загрозливого характеру, що феодальна верхівка змушена була звернутися за допомогою до Я. Іскри, який у 1460 р. знову повернувся до Словаччини. У 1458 р. об'єднані сили короля та угорських магнатів у битві, що відбулася поблизу Шарошського Потоку, завдали повсталим нищівної поразки, після чого розпочався загальний занепад руху. Останні загони "братиків" були ліквідовані в 1467 р. в західнословацьких фортецях Костелянах та Святого Петра, а на початку 70-х років рух було остаточно придушено.
Зміцнення центральної влади в Угорському королівстві відбулося за правління короля Матіяша Хуньяді І Корвіна (1458- 1490), який зміцнив апарат управління (насамперед канцелярію та казначейство), провів судову реформу й створив постійне наймане королівське військо. Завдяки цим та іншим заходам Корвін зміг проводити незалежну від магнатів політику. Вдало завершилися й переговори з Я. Іскрою, який після повернення до Словаччини (1460) об'єднав розрізнені загони "братиків". Згідно з досягнутою домовленістю воїнство братиків мало отримати грошову винагороду й залишити словацькі землі або ж перейти на службу до короля Матіяша. Сам Я. Іскра дістав титул барона у Трансільванії та грошову винагороду в 400 тис. форинтів.
ЛІТЕРАТУРА
Великая Моравия, ее историческое и культурное значение. Москва, 1991.
История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1956. Т. 1.
Краткая история Венгрии: с древнейших времен до наших дней. Москва, 1991.
Краткая история Чехословакии: с древнейших времен до наших дней. Москва, 1988.
Королюк В. Д. Славяне и восточнее Романцы в эпоху раннего Средневековья. Москва, 1985.
Озолин А. Й. Из истории гуситского революционного движения. Саратов, 1962.
Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья: В 2 т. Москва, 1987. Т. 1.
Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1987. Т. 1.
Loading...

 
 

Цікаве