WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Проблеми етногенезу давніх слов'ян - Реферат

Проблеми етногенезу давніх слов'ян - Реферат

слов'ян) з'явилися у римлян тільки після того, як вони внаслідок своєї експансії досягли Паннонії, Середнього Дунаю та Норику (сучасні Австрія та Угорщина). До того ж ці свідчення були вкрай розпливчастими й неточними.
Паннонію в І-II ст. н. е. населяли різні германські та сарматські (іраномовні) племена. Територія Богемії (Чехія) дістала свою назву від кельтського племені "бойїв", поруч з якими невдовзі оселилися германці, за якими, мабуть, і перебували венеди, що про них згадують античні автори. Назва західної частини сучасної України - Галичина, імовірно, походить від галлів (кельтів), які колись тут мешкали. Виходячи з цього, первісний ареал розселення праслов'ян, мабуть, варто шукати на північ від Паннонії та Карпатських гір, на Середній Віслі й балтійському Помор'ї, поряд зізгадуваними в писемних джерелах східногерманськими племенами готів, бургундів, герулів, вандалів та ін.
Повідомляючи в І ст. н. е. про венедів, римський історик Тацит згадує балтські племена естів та фенів. За його свідченнями, венеди в той час населяли сучасну Південно-Східну Польщу, Південно-Західну Білорусь та волинські й поліські землі України. Відомості Птолемея (II ст. н. е.) дають змогу розширити територію розселення праслов'ян, долучивши до неї північне Прикарпаття й частину Балтійського узбережжя (Венедська затока). Ймовірно, що впродовж II-III ст. н. е. давні слов'яни відтіснили й асимілювали певну частину германських та інших етносів, належність яких не встановлена.
Розширення місця проживання давніх слов'ян спостерігалося й у ІІІ-ІУ ст. н. е., але, на жаль, джерела цього чеку майже відсутні. Так, згідно з Пейтингеровими таблицями, в Прикарпатті зафіксовано місцерозташування венедів та сарматів, яке, ймовірно, відповідає реаліям, до навали гунів IV ст. н.е.
Вторгнення гунів привело до значного змішування людності Східної та Центральної Європи. В степовій зоні Північного Причорномор'я, після короткочасного панування угрів, уже в VI ст. н. е. знову переважали прототюрки. На півночі - у лісостеповій зоні - іраномовні племена виявилися стійкішими, проте й вони поступово зазнавали тиску слов'ян, які неухильно рухалися на схід. Імовірно, що вже в V ст. вони підійшли до Середнього Подніпров'я, де й асимілювали залишки місцевих іранців. Згодом праслов'яни просунулися за Дніпро, до басейну річки Десни.
На сьогодні є достатню підстав стверджувати, що саме гунське вторгнення значною мірою стимулювало давні слов'янські племена до розширення ареалу свого розселення. Основними ворогами гунів тривалий час залишалися германці (готи та ін.) й іранці (алани), котрих завойовники постійно переслідували, відтісняючи далі на захід. За цих умов давні слов'яни або стали природними союзниками гунів, або вміло скористалися ситуацією, що склалася. В V ст. вони продовжували рух на захід, відтіснивши германців до Ельби, а згодом і за цю річку.
З кінця V ст. розпочинається колонізація давніми слов'янами Балкан, що, безумовно, стало однією з визначних віх їхньої етнічної історії - своєрідним "зоряним часом ", "проривом " до історії. Водночас є всі підстави стверджувати про аналогічний рух на схід та у північно-східному напрямі (сучасні Україна та Росія). У лісостеповій зоні після гунської навали кількість місцевого населення істотно зменшилася, у лісовій же вона ніколи не була значною.
Для етногенезу праслов'ян особливе значення мало не тільки слов'янсько-візантійське протистояння на Дунаї, а й налагодження співробітництва з Візантією у справі колонізації Балкан. Переконливою ілюстрацією цього є результати археологічних досліджень, унаслідок яких була відкрита "празька культура" (Прага - Корчак). На початку І тис. н. е. праслов'яни зустрілися на Дунаї з візантійською цивілізацією. Ці історичні події VI-VII ст. цілком збігаються з писемними відомостями того часу. "Празька культура" вважається найдавнішою загальновизнаною достовірно праслов'янською за своєю належністю.
Археологічна простежується її зв'язок з наступними слов'янськими "історичними "культурами жителів Центральна-Східної Європи - від Ельби та Дунаю до Середнього Придніпров'я, що знову ж таки відповідає наявним писемним джерелам про розселення в цих регіонах давньослов'янських племен. Присутність слов'янського компонента на такій великій території можна порівняти хіба що з "демографічним вибухом". Значення "празької культури" як першої достовірно праслов'янської полягає ще й у тому, що вона по суті об'єднала ті регіони, які після розпаду балтослов'янської, а згодом і праслов'янської спільноти стали ареалом початкового розселення самостійних етнолінгвістичних груп, на основі яких сформувалися пізніше племена східних, західних та південних слов'ян. У наступних століттях з цих трьох гілок виділилися вже окремі нації та народи, які сьогодні населяють Центральну, Південно-Східну й Східну Європу та значну частину Євразії.
ЛІТЕРАТУРА
- Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса. Москва, 1973.
- Вернадский Г. В. Древняя Русь. Москва, 1996. Вовк Ф. Антропологічні особливості українського народу, Київ, 1994.
- Гумилев Л. Й. Конец и вновь начало. Москва, 1994.
- Древности славян и Руси. Москва, 1988. Кісь Я. П. Этногенез слов'ян. Львів, 1985. Кобычев В. П. В поисках прародины славян. Москва, 1973.
- Надерле Л. Славянские древности. Санкт-Петербург, 1902.
- Надерле Л. Славянский мир. Санкт-Петербург, 1909.
- Павленко Ю. В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. Київ, 1994.
- Петров В. П. Етногенез слов'ян. Київ, 1972.
- Петров В. П. Походження слов'ян. Київ, 1991.
- Свод древнейших письменных известий о славянах: В 2 т. Москва, 1991. Т. 1.
- Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1979.
- Седов В. В. Очерки по археологии славян. Москва, 1994.
- Третьяков П. Н. По следам древних славянских племен. Москва, 1982.
- Трубачев О. М. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования. Москва, 1991.
- Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья. Лингвистика, история, археология. Москва, 1984.
- Этногенез, ранняя этническая история и культура славян. Москва, 1965.
Loading...

 
 

Цікаве