WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Поява слов'ян на історичній арені - Реферат

Поява слов'ян на історичній арені - Реферат

напрямах.
Вкрай обмежені відомості про давніх слов'ян на рубежі нової ери значною мірою пояснюються тим, що межі поширення політики та інтересів тогочасного центру цивілізації - Римської імперії - були або далеко на Сході (на кордоні з Парфією), або на північно-західних і північних окраїнах держави (Галлія, Британіка), де римські легіони вели нескінченні й кровопролитні війни з "варварами ". Тому, щоб дістати уявлення про розселення та становище слов'янських племен у цей період, необхідно використовувати археологічні дані. Водночас процес визначення належності певної археологічної культури до конкретного етносу сам по собі є надзвичайно складним. Ідеться про те, що навіть тотожні етнічні об'єднання можуть у своїх частинах відрізнятися за ознаками матеріальної культури, тоді як у зовсім різних виявляються певні спільні риси.
Так, сильний пізньоримський вплив простежується в черняхівській культурі (II-Уст. н. е.), що охоплювала терени від Сіверського Донця вздовж Північного Причорномор'я, СереднєПридніпров'я, Подністров'я, значну частину Карпат (аж до Нижньодунайського Лівобережжя). Західний ареал "черняхівців" упродовж сторіччя майже цілком збігався з територією римської провінції Дакія. В межах черняхівської культури (на півночі) археологи виділяють зарубинецьку культуру (II ст. до н. е. - ІІІ ст. н. е.), що поширювалася на схід від пшеворської культури (II ст. до н. е. - IV ст. н. е.) в районах Полісся і Середнього Подніпров'я. Саме вона не тільки відповідала відомостям з писемних джерел, а й продовжувала зв'язок з уже безперечно слов'янськими культурами наступних століть.
Однією з основних ознак черняхівської культури, крім її поліетнічності, були тісні відносини з "провінційною римською культурою " (Дакія, Паннонія). Вона також не втратила органічного зв'язку з матеріальною культурою скіфів і сарматів. Усе це наводить на думку, що "черняхівці" етнічно, ймовірно, були ірано-мовними племенами в Північному Причорномор'ї, фракійцями - на заході, в Придунав'ї, праслов'янами - на північному заході. Черняхівську культуру характеризувала висока концентрація людності, що жила в неукріплених поселеннях і вирізнялася досить високим рівнем розвитку землеробства й ремесел.
Саме під час існування черняхівської, пшеворської та зарубинецької культур у цьому регіоні Європи постала "готська проблема". Готи, що прийшли зі Скандинавії, на початку нової ери долають море та заселяють, поряд з іншими германськими племенами, Балтійське узбережжя у пониззі Ельби та Вісли. У другій половині II ст. н. е. германці вирушили у південно-східному напрямі на пошук привабливіших територій.
На місці первісного розташування германців залишились тільки гепіди, які в III ст. розпочали пересування у південному напрямі й згодом оселилися на Лівобережжі Дунаю. Вже в середині III ст. германські племена, долаючи Дунай, здійснювали зухвалі морські експедиції, спустошуючи римські провінції. Інше плем'я германців - герули, просуваючись у південно-східному напрямку, врешті-решт досягли нижнього Дону.
Історик Йордан у праці "Про походження та діяння гетів" докладно описував труднощі, з якими стикалися переселенці, долаючи (ймовірно, в басейні Прип'яті) численні багна, драговини та інші перепони, перш ніж досягай "кордону Скіфії" на Дніпрі (саме там закінчувалася лісостепова зона). Уже в середині III ст. готи та їхні союзники контролювали майже всю територію Північного Причорномор'я. У III ст. готи поділилися на остготів (грейтунгів) та вестготів (тервінгів).
У середині IV ст. утворилася готська державна федерація, очолювана вождем східних готів Ерманаріхом (бл. 350-370). Після підкорення Боспорського царства (362) розпочалася війна готів з венедами. Однак, щоб досягти Привіселля, де ті мешкали, готи мусили не тільки подолати певну відстань, а й підкорити інші слов'янські племена: антів (район Південного Бугу) та склавинів (у трикутнику - Правобережжя Дніпра, Карпати й Середнє Подунав'я).
Саме в той час (середина IV ст.) в районі між Дніпром і Дністром, як засвідчив Йордан, склався військовий союз антських племен. Анти, мабуть, належали до слов'ян, хоча сам етнонім, імовірно, запозичили в іраномовних скіфів. Готи силою змусили антів і склавинів підкоритися. Проте частина склавинів, які не визнали влади Ерманаріха, пішла з освоєних земель у північно-східному напрямі.
Невдовзі під владу готів потрапили й венеди. Згодом Ерманаріх підкорив балтійські племена естів. Відтепер Гетика (держава готів) пролягала від північно-чорноморських степів до Балтійського узбережжя. Готи підтримували тісні взаємозв'язки зі слов'янськими племенами до останньої чверті IV ст., поки Гетика не припинила своє існування. На згадку про стосунки з ними в слов'янських мовах залишилися деякі слова: князь, полк, шолом, меч тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Вернадский Т. В. Древняя Русь. Москва, 1996.
Восточная Европа в древности и средневековье: язычество, христианство, церковь. Москва, 1995.
Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. Москва, 1989.
Дринов М. С. Южные славяне и Византия в X в. Санкт-Петербург, 1875.
Дринов М. С. Заселение Балканского полуострова славянами. Санкт-Петербург, 1883.
Истрин В. А. 1100 лет славянской азбуки. Москва, 1988.
Кобычев В. П. В поисках прародины славян. Москва, 1973.
Королюк В. Д. Славяне и восточные Романцы в эпоху раннего средневековья. Москва, 1985.
Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. Москва, 1982.
Раннефеодальные государства и народности. Южные и западные славяне в VI-XII вв. Москва, 1991.
Свод древнейших письменных известий о славянах: В 2 т. Москва, 1993. Т. 2.
Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1979.
Седов В. В. Восточные славяне в VІ-VІІІ в. Москва, 1982.
Седов В. В. Славяне в древности. Москва, 1994.
Славяне на Днепре и Дунае. Киев, 1993.
Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственний период. Киев, 1990.
Loading...

 
 

Цікаве