WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Польща в період феодальної роздробленості - Реферат

Польща в період феодальної роздробленості - Реферат

прагнучи збільшити прибутки, карбували власну монету, відкривали митниці на кордонах між уділами і стягували мито з купців, які проїздили через країну. Це стримувало розвиток загальнопольської торгівлі, водночас прискорюючи становлення численних локальних ринків.
За часів феодальної роздробленості збільшилася кількість осіб, які дістали право обкладати населення різноманітними поборами й повинностями. Крім князів, збирали данину великі світські землевласники й церква. Службові села майже зовсім зникли, а основним виробником у польському господарстві й основним платником податків став залежний селянин.
Разом із тим від кінця XII ст. окремі великі феодали розорювали нові землі й освоювали пустки, на які вони запрошували вільних польських та іноземних посадників (переважно німців). Посадники отримували позику у вигляді реманенту та насіння й на деякий час звільнялися від повинностей. По закінченні терміну "вольниці" землевласники стягали данину (чинш грошима або натурою), але про її розміри домовлялись заздалегідь. Це заохочувало селян до інтенсивнішої праці, оскільки решту врожаю вони залишали собі й могли обмінювати на необхідні товари. Посадникизастосовували досконаліші методи обробітку землі, нові знаряддя праці. Основною системою в рільництві стало трипілля. Завдяки колонізації нових земель і наданню поселенцям пільг господарства почали давати значні прибутки.
Колонізація нових, земель супроводжувалася також: соціальними змінами у польському суспільстві. Вони були викликані передусім локацією (заселення сіл за німецьким правом), що поширилася по всій країні. Локатор (солтис), переважно німецького походження, домовлявся із землевласником про умови заселення й користування землями, на які він пізніше запрошував колоністів. За це локатор отримував від землевласника найліпші ділянки, які міг передавати у спадок, і звільнявся від усіх повинностей. Німецьке право давало змогу краще організовувати життя сільських общин, аніж польські юридичні норми, що діяли до того часу. Воно визначало принципи сільського самоврядування, узгоджуючи їх з верховними судово-адміністративними прерогативами землевласника.
Починаючи з XIII ст. німецьке право (магдебурзьке, любецьке тощо) поширюється й на міста, забезпечуючи їм більшу автономію. Серед міських жителів були як німецькі осадники, котрі займали в них провідні позиції в економіці й управлінні (більшою мірою в Сілезії та Західному Помор'ї, меншою - у Великій і Малій Польщі), так і поляки й євреї. Особливо інтенсивно зростали міста, розташовані на великих торговельних шляхах - Краків, Вроцлав, Познань тощо.
Збільшенню міст і промислових осередків сприяло поглиблення територіального поділу праці й удосконалення ремісницького виробництва. Зміцнювались економічні зв'язки не тільки між містом і його сільськогосподарською округою, а й, незважаючи на феодальну роздробленість, між окремими містами й регіонами країни. По всіх польських землях розвозилася сіль, яку видобували в Бохні й Величці. Район Олькуша славився видобуванням свинцю й срібла, Кельце й Лелев - залізорудним промислом. У Вроцлаві, Легниці та інших сілезьких містах виробляли добрі сукна. В гірничій, сукняній, шкіряній промисловості почали використовувати вітряки й водяні млини.
З XIII ст. в Польщі формується міський стан, що складався з трьох груп. Першу з них становив патриціат, до якого належали заможні купці та цехові майстри. Саме вони очолювали міське самоврядування. Патриціат обирав міські ради (магістрати), які виконували законодавчі, виконавчі та судові функції. До другої групи належали міщани-ремісники середньої руки, які також брали участь у міському управлінні й могли входити до магістрату. Третю групу становив плебс, позбавлений усіх прав. Серед патриціату й частини міщан, особливо у великих містах Сілезії, як правило, переважали німці, тоді як серед плебсу - поляки. Внаслідок цього інтереси вищих міських верств не завжди збігалися з інтересами польського суспільства. Разом із тим іноземне походження купців сприяло налагодженню зовнішніх зв'язків, що дало змогу Польщі прилучитися до широкої міжнародної торгівлі. Особливо інтенсивно Польща торгувала з Німеччиною, Київською Руссю, Чехією та іншими сусідніми країнами.
Якщо міський стан у Польщі в XIII ст. ще тільки почав формуватися, то духовенство на той час уже цілком склалося як окремий стан. Воно володіло величезними маєтностями, мало низку привілеїв і практично звільнилося з-під опіки князів. Основні ж багатства й політичну владу дістав рицарський стан, який складався з великих феодалів (можновладців) і служилої знаті - рицарів. Формування цього стану, як і міського, тривало.
З середини XIII ст., у зв'язку з повсюдним поділом праці між містом і селом та зростанням товарного виробництва, феодальна роздробленість гальмує подальший господарський розвиток країни, заважає обмінові між окремими регіонами й, що найголовніше, перешкоджає ефективній обороні кордонів від зовнішніх ворогів.
ЛІТЕРАТУРА
Галл Аноним. Хроника и деяния князей и правителей польских. Москва, 1961.
"Великая хроника" о Польше, Руси и их соседях ХІ - ХШ вв. Москва, 1987.
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X - первой трети ХІІІ в. Киев, 1988.
История Европы: В 8 т. Москва, 1992. Т. 2. История Польши: В 3 т. Москва, 1954. Т. 1.
Королюк В. Д. Древнепольское государство. Москва, 1957.
Королюк В.Д. Славяне и восточные Романцы в эпоху раннего средневековья. Москва, 1985.
Краткая история Польши. Москва, 1993.
Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. Москва, 1982.
Разумовская Л. В. Очерки по истории польских крестьян. Москва; Ленинград, 1958.
Рутковский Я. Экономическая история Польши. Москва, 1953.
Loading...

 
 

Цікаве