WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Польсько-литовські відносини. Люблінська унія 1569 р. - Реферат

Польсько-литовські відносини. Люблінська унія 1569 р. - Реферат

Угорщиною для боротьби з Османською імперією, першу війну проти якої спровокував невдалий похід короля Яна Ольбрахта (1497 р.) в Молдавію. Восени 1498 р. турецькі війська прорвалися вглиб королівства, і тільки ранні морози змусили їх до відступу. Загибель короля Людовіка в битві з османами під Мохачем у 1526 р. залишила спустілими чеський і угорський трони, що призвело до гострої боротьби між Австрією і Портою за угорську корону. Польща у цьому конфлікті намагалася дотримуватись нейтралітету. Урешті-решт перемогла проавстрійська орієнтація, й замість чесько-угорського союзу, що існував зкінця XV ст., в центрі Європи утворився троїстий політичний блок під зверхністю Габсбургів. Польща погодилася на входження Сілезії до складу австрійської монархії. У свою чергу Австрія обіцяла надати підтримку Польщі у війні з Московською державою.
Московське царство в середині XVI ст. значно зміцнило свої міжнародні позиції. Після підкорення татарських ханств - Казанського й Астраханського - основною проблемою зовнішньої політики Москви за правління царя Івана IV став вихід до Балтійського моря. Головною перепоною на цьому шляху був Лівонський орден. Згідно з укладеним у 1554 р. договором, Лівонія протягом 20 років зобов'язувалася не укладати союзів з Литвою та Польщею. Однак під загрозою вторгнення
Річ Посполита в другій половині XVI ст.
1 - кордони Речі Посполитої та залежних від неї земель; 2 - кордони між Річчю Посполитою і Великим князівством Литовським до Люблінської унії 1569 р.; З - кордони між Річчю Посполитою і Великим князівством Литовським після Люблінської унії 1569 р.; 4 - кордони західних польських земель, відірваних від Польщі в ХІІ-ХІУ ст.; 5 - території васалів Польщі; 6 - землі, загарбані Річчю Посполитою під час Лівонської війни.
100-тисячного польсько-литовського війська, яке в 1557 р. за наказом короля Сігізмунда II Августа зосередилося на кордонах ордену, лівонський великий магістр Г.Кеттлер порушив свої зобов'язання перед Росією й уклав союз із Литвою і Польщею, спрямований проти Москви. Це стало однією з причин початку затяжної і виснажливої Лівонської війни (1558-1582). Уже в 1561 р. орден припинив своє існування, а землі Лівонії перейшли в спільне володіння Великого князівства Литовського і Польщі.
Прагнучи розширення своїх прав, дворянство та рицарство Великого князівства Литовського вже тривалий час із неприхованою заздрістю поглядали в бік Польського королівства. Проте литовські магнати добре усвідомлювали, що у випадку об'єднання з Польщею їм доведеться поступитися не тільки владою, а й певною частиною своїх земельних володінь на користь польських дворян і феодалів, й тому виступали проти об'єднавчих тенденцій. Проте Лівонська війна, що точилася на північних кордонах Литви, стала ще одним вагомим аргументом на користь встановлення тісніших зв'язків із Польським королівством.
У червні 1569 р. на спільному польсько-литовському сеймі в Любліні Сигізмунд II Август пообіцяв литовсько-руському дворянству зрівняти його в правах з польською шляхтою, а також запевнив, що в разі об'єднання з Польщею Литва може розраховувати на її підтримку у захисті своїх східних кордонів. Водночас під владу польського короля мали перейти Підляшшя, Віденське, Брацлавське, Подільське та Київське воєводства. Литовські магнати визнали рішення сейму й 1 липня 1569р. був підписаний акт Люблінської унії, згідно з якою Польське королівство та Велике князівство Литовське утворювали єдину Річ Посполиту. Нове державне утворення очолювали єдиний монарх і спільний сейм, проводилася спільна зовнішня політика, об'єднувалися грошова й митна системи. Водночас обидві країни зберігали власну адміністрацію, скарбниці, військо, суд.
Невдовзі після укладення Люблінської унії Сигізмунд II Август помер. Він був останнім із чоловічих представників династії Ягеллонів, а тому польський трон звільнився. На виборах ("вільній елекції"), що відбулися у Варшаві в 1573 р., королем було обрано французького принца Генріха Валуа. Однак, перш ніж посісти польський трон, Генріх дав обіцянку й заприсягнувся в тому, що відтепер короля обиратиме шляхетський стан усієї Речі Посполитої, а титул "спадковий король " ніколи не вживатиметься, що видання законів і вирішення питань про війну й "посполите рушення" стане прерогативою сейму, який скликатиметься кожні два роки. Між сеймами мала діяти обрана постійна рада у складі 16 сенаторів при королі, без дозволу якої він не міг прийняти жодного рішення. Окремий пункт обіцянок короля, відомих як "Генріхові артикули", стосувався свободи віросповідання. Крім усього іншого, в "Артикулах" наголошувалося, що у випадку порушення королем законів, піддані Речі Посполитої мають право на опір.
Генріх Валуа був королем Речі Посполитої лише п'ять місяців. Після смерті свого брата - короля Франції Карла IX - він таємно виїхав до Парижа, де незабаром посів французький трон. Наступним королем був обраний (лише через півтора року) трансільванський князь Стефан Баторій (1576-1586), за правління якого Річ Посполита змогла досягти перелому в ході Лівонської війни на свою користь. Згідно з Ян Запольським перемир'ям 1582 р. Польща залишила за собою Лівонію і Полоцьку землю. Однак передчасна смерть Баторія спричинила чергове міжкоролів'я й смуту.
Добра пам'ять про Ягеллонів виявилася в обранні на трон сина шведського короля й сестри Сигізмунда II Августа - Сигізмунда Вази (1587-1632), а згодом його синів, котрі правили Річчю Посполитою вже в наступному столітті.
ЛІТЕРАТУРА
Длугош Ян. Грюнвальдська битва. Москва, 1962.
Дневник Люблинского сейма 1569. Санкт-Петербург, 1863.
Дыбковская А., Жарин М., Жарин Ян. История Польши с древнейших времен до наших дней. Варшава, 1995.
История Европы: В 8 т. Москва, 1993. Т.3. Кареев Н. Очерки истории реформационного движения и католической реакции в Польше. Москва, 1926.
Ливанцев К. Е. Сословно-представительная монархия в Польше, ее сущность и особенности (вторая половина XIV - конец XVI вв.). Ленинград, 1968.
Любович Н. История реформации в Польше. Кальвинисты и антитринитарии. Варшава, 1887.
Полный свод статутов Казимира Великого // Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы/Под ред. В.М.Корецкого. Москва, 1961.
Польские мыслители эпохи Возрождения. Москва, 1960.
Україна і Польша в період феодалізму: 36. наук, праць / Під ред. ВА. Смолія. Київ, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве