WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перші державні утворення на території Чорногорії X-XV ст. - Реферат

Перші державні утворення на території Чорногорії X-XV ст. - Реферат

зазнали поразки. Сам Бодин потрапив до рук візантійців, і його відправили як в'язня доКонстантинополя, де тривалий час утримували в одному з монастирів. Згодом Бодин утік і повернувся на батьківщину. Гнів Візантії відчули на собі не лише македонці, а й князь Михайло: каральна експедиція проти нього була стрімкою і напрочуд успішною для його противників. Візантійці в кількох сутичках розбили дуклян (у цих битвах загинули всі сини князя Михайла, крім полоненого раніше Бодина), взяли заручників, розмістили свої гарнізони у найбільших населених пунктах уздовж кордону, зруйнували місто Преспу. Мрії Михайла про єдину державу дуклян, расціян і македонців на чолі з ним самим не здійснилися.
Тим часом Ватіканський півострів привернув увагу Римської курії. Папа Григорій VII розгорнув активну діяльність, спрямовану на посилення католицького впливу на балканських слов'ян. У 1077р. Михайло отримав від папи королівську корону. Усі попередні державні утворення в цьому регіоні Балкан не вважалися легітимними, оскільки, згідно з тогочасними уявленнями, право на владу той чи інший правитель діставав тільки з Риму або Константинополя. Михайло розв'язав цю проблему, здобувши правове потвердження своєї влади в тій самій формі, що й більшість інших європейських державців.
Михайлові належить першість у реалізації ще однієї ініціативи, надзвичайно важливої з огляду на утвердження реального суверенітету держави. Він розпочав переговори з Римом стосовно заснування в Дуклі архієпископства для дуклян-католиків. Незважаючи на певну млявість, переговори зрештою завершилися цілком успішно для дуклян. 8 січня 1089р. в місті Бар виникло окреме католицьке архієпископство.
Після Михайла престол обійняв його син Бодин, який довів своє право першості перед іншими претендентами на трон.
Бодин здобув корону в тяжкі для Дуклі часи, коли складні й суперечливі політичні процеси тривали як усередині країни, так і поза нею. У боротьбі Візантії та норманів за домінування на Балканах король Бодин вичікував, не виступаючи відкрито на боці жодного із суперників. Уміло балансуючи й максимально використовуючи переваги моменту, Бодин здійснив низку успішних походів, унаслідок яких відновив свою владу над Рашкою та Боснією, втрачену під час змагань за батьківський престол. Рашка після цього стала звичайною областю Дуклі; керувати нею Бодин доручив двом своїм підлеглим - Вукану і Марку. Намісником Боснії він призначив князя Стевана.
Бодин робив спроби збільшити свої володіння й за рахунок територій Візантії, намагаючись захопити область Драч і Дубровник.
Під час походу на візантійські землі в 1090 р. військо Бо-дина було розбите, а сам він потрапив у полон, звідки, щоправда, швидко врятувався й повернувся додому. В 1091 р. Бодин разом із рашківським жупаном Вуканом вирушив у черговий похід, але незабаром повернувся до своєї столиці Скадара. Поступово Бодин зосередив увагу на боротьбі проти деяких своїх родичів, які намагалися усунути його від влади. Він змусив внутрішніх противників утікати спочатку до Дубровника, а потім - до Константинополя.
Особистий успіх Бодина в боротьбі за владу не посприяв дальшому зміцненню його держави. Навпаки, центральна влада швидко ослабла, й розпочався занепад Дуклі. Ситуацію погіршували чвари всередині правлячої династії, а також поступове посилення сусідньої Рашки.
Бодин помер на зламі ХІ-ХІІ ст. Його смерть спричинила черговий спалах династичних усобиць, які врешті-решт призвели до того, що Дукля остаточно втратила провідну роль у регіоні, заселеному сербами. Наступним королем Дуклі став брат Бодина - Доброслав. Такий розвиток подій не влаштовував імператора Алексія, який вирішив втрутитися в династичні суперечки. Він направив проти Дуклі військо, а з ним і тих родичів Бодина, які колись утекли до Константинополя. Проте їх випередив інший претендент на дуклянський престол - Кочапор, один з бодинових дядьків. Спираючись на політичну та військову підтримку жупана Рашки Вукана, Кочапор захопив владу в країні, а Доброслава ув'язнив.
Суперництво Дуклі і Рашки за лідерство серед сербських земель у цей час загострилося, і Кочапор відмовився від патронату жупана Рашки, намагаючись зберегти за Дуклею провідне місце серед інших сербських державних утворень. Він усіляко уникав відкритої воєнної сутички з Рашкою, активно збираючи навколо себе інші території, де проживали серби. Кочапор одружився з дочкою боснійського бана, прагнучи в такий спосіб утвердити дуклянсько-боснійський союз проти Вукана. Однак під час одного з походів до Хумської області Кочапор загинув.
У боротьбі за дуклянський престол у цей час виразно простежується протистояння двох угруповань, одне з яких підтримувала Візантія, а інше - Рашка. Після смерті Кочапора королівські регалії перейшли до Володимира, сина найстаршого з бодинових братів, який після одруження з дочкою рашківського жупана Вукана підпав під вплив свого тестя. Через певний час ініціативу перехопила вдова Бодина - Яквінта. їй вдалося посадити на трон прямого Бодинового спадкоємця - його сина Джордже. Цьому значною мірою сприяла смерть Вукана й перехід влади в області Рашка до Уроша. Урош і Джордже вважали Візантію головним ворогом як Рашки, так і Дуклі, й продовжували інтеграцію двох провідних сербських територій, що її започаткував Вукан. Такий перебіг подій викликав гостре невдоволення Візантії. Візантійська армія, очолювана майбутнім імператором, а на той час намісником області Драч - Іоанном Комніном, - завдала поразки війську Джордже й захопила столицю Дуклі (Скадар). Візантійці посадили на трон представника роду Бранісавлевичів (з нього ж походив і Кочапор) Грубешу.
Протягом кількох наступних років дуклянський престол ще двічі переходив від одного до іншого представника прорашківської або провізантійської орієнтації. Спочатку Джордже з допомогою Рашки повернув собі трон, перемігши Грубешу в битві поблизу Бара (сам Грубеша в цій битві загинув). Невдовзі Бранісавлевичі, за підтримки Візантії, завдали поразки війську Джордже, а його самого захопили в полон і відправили до Константинополя, де він незабаром помер. Королем Дуклі проголосили Градихну Бранісавлевича, який визнав зверхність Візантії.
Унаслідок усобиць всі сербські терени знову потрапили під владу Константинополя. Крім того, Дукля та Рашка тимчасово пішли різними шляхами, занедбавши традиції об'єднання сербських племен, закладені Чеславом, Михайлом і Бодином. Від них відокремилася Боснія, яка незабаром поступово підпала під вплив Угорщини.
ЛІТЕРАТУРА
Дринов М. Южные славяне и Византия в Хвеке. Москва, 1876.
История Югославии: В 2 т. Москва, 1963.
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
Макушев В. Задунайские и Адриатические славяне. Санкт-Петербург, 1867.
Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
Ровинский П. Черногория в ее прошлом и настоящем. Санкт-Петербург, 1888.
Loading...

 
 

Цікаве