WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Лібералізм в Росії ХІХ ст. - Курсова робота

Лібералізм в Росії ХІХ ст. - Курсова робота


Курсова робота на тему :
"Лібералізм в Росії XIX століття"
Вступ
Основи і значення лібералізму.
Першим і найбільш важливим припущенням лібералізму є поділ держави і суспільства. Як наслідок релігійних і громадянських воєн в епоху Ренесансу і Реформації, ранні політичні теоретики намагалися деполітизувати "релігію, волю і власність" для встановлення стабільності в територіальному правлінні. У той же час, цей поділ мав значний визвольний ефект у тім, що він звільнив суспільство від усієї кількості моральних, економічних і політичних зобов'язань.
Однак, як наслідок, він також веде до виключення моральної і
економічної сфер із процесу демократизації. Демократія стала принципом тільки політичної сфери.
Усередині політичної сфери всі претензії на визнання колективної ідентичності відкидаються як частина приватної сфери моральної і соціально-економічної суб'єктивності. Логіка політичного лібералізму повинна виражатися винятково через твердження індивідуальних прав на основі подоби. З іншого боку, усередині цієї приватної сфери як індивідуальні, так і колективні нестатки і бажання даються конструктивної саморегуляції. Ринковий лібералізм стає винятковим принципом розходження в приватної сфері. Логіка політичної сфери тільки забезпечує регульовані рамки всіляких індивідуальних прихильностей ринковій логіці.
Ці припущення класичного лібералізму були згодом зм'якшені, ведучи до того, що можна назвати реформістським лібералізмом: визнаючи протиріччя між індивідуальною правовою рівністю і ринковою нерівністю, було додано вимогу розповсюдженої справедливості як благополучна умова, що узаконює політичний лібералізм. Добровільне політичне вирівнювання зацікавлених груп і партій і законна участь їх у представницькому уряді була розпізнана як неможлива умова ліберальної демократії. Як умову, як соціальних зобов'язань благополуччя, так і політичної демократизації, держава і ринок вважаються сферами з законами, скоріше доповнюють, чим взаємно виключають один одного: політична справедливість у правах, як правило, остаточно веде до розповсюдженої справедливості в потребах. Соціальна нерівність є тільки тимчасовим феноменом ринкового лібералізму без цілком розвитого політичного лібералізму.
Розділ І : Розвиток лібералізму в Росії
Лібералізм як інтелектуальна традиція російської суспільної думки розпочинається з XVIII в. і у своєму історичному розвитку "умовно" має три "хвилі", три етапи, кожний з який у той же час має свої особливості.
I "хвиля" - "урядовий" лібералізм, іниційований "зверху", що охоплює періоди правління Катерини II і Олександра I, за змістом - ліберально-просвітительський, що спирається на освічену монархію (М. М. Сперанський), що викликала опозиційне самодержавству рух декабристів;
II "хвиля" - лібералізм післяреформеного періоду - у своїх політико-соціологічних і філософських теоріях представлений як "охоронний", чи консервативний, лібералізм (концептуальні основи - К. Д. Кавелін, систематична розробка - Б. Н. Чичерін, П. Б. Струве), що викликала широке земське, а з початку 90-х років - буржуазний ліберальний рух;
III "хвиля" - новий лібералізм початку століття (до Жовтня 1917 р.) - по змісту соціальний лібералізм, що проголосив необхідність забезпечення кожному громадянину Росії "права на гідне людське існування". Він дав поштовх новому теоретичному осмисленню проблем правової держави і "правового" соціалізму в умовах ідейної боротьби з представниками як консервативних, так і ліворадикальних сил (Н. И. Кареєв, П. И. Новгородцев, Б. А. Кистяковський, С. И. Гессен, М. М. Ковалевський, П. Н. Мілюков, Л. И. Петражицький, С. А. Муромцев і ін.), підготував поряд з консервативним напрямком виникнення й утворення ліберально-демократичної партії кадетів (а згодом - її розкол). [1]
Умовно політико-соціологічний і філолофсько-правовий зміст ідей лібералізму I "хвилі" можна охарактеризувати як "офіційний", II "хвилі" - як більш "правий" у порівнянні з класичним лібералізмом (синтез основних ідей і цінностей лібералізму і консерватизму), а III "хвилі" - як більш "лівий" варіант (синтез класичного лібералізму і соціалістичної традиції) у порівнянні з "чистим" лібералізмом як "індивідуалістичною системою", що дає правам людської особистості перевага над всіма іншими.
Кожний з цих трьох напрямків російського лібералізму мав свої особливості, свою іманентну логіку розвитку в контексті історії, політичного життя російського суспільства і вітчизняної політико-філософської думки, відмінності від західноєвропейського лібералізму. Представники кожного з цих плинів російського лібералізму мали різні філолофсько-теоретичні підстави і своє бачення суспільного і політичного ідеалів, статусу особистості і соціально-політичних інститутів, способів перетворення суспільства, так чи інакше зв'язаних з тенденцією реформування й еволюційною соціальною методологією.
Ліберальний консерватизм як тип соціально-політичної орієнтації, безумовно, вписувався в ліберальну парадигму, в основі якої - визнання абсолютної цінності особистості і пріоритет еволюційно-реформістських методів соціальної перебудови. Але як особливий напрямок вітчизняної соціологічної і політико-філософської думки ліберальний консерватизм, розвиваючись в умовах післяреформеної Росії після убивства Олександра II, коли його "великі реформи" 60-х років були здійснені лише частково, мав свої сутнісні характеристики. Вони виражалися в синтезі основних ідей традиційного лібералізму (воля і права особистості, реформаторство) і консерватизму (порядок, сильна державна влада, релігійно-моральні традиції, наступність), в однаковій цінності і рівнозначному визнанні як самоцінності волі індивіда, так і цінностей загальнонаціонального, загальнодержавного, "колективного", насамперед порядку і стабільності, забезпечуваних владою. Усвідомленням потреби корінних перетворень післяреформеного російського суспільства з урахуванням збереження політичних і морально-релігійних підвалин і традицій в умовах індустріального і культурного відставання і "запізнілого" розвитку Росії і був II етап російського лібералізму. Концепції ліберального консерватизму "знімали" слабості і крайності лібералізму і консерватизму (радикалізм лівих лібералів, "зверхньоглядний прогресизм" і реакційність офіційної казенщини), нездатність як першого, так і другого побачити релігійно-моральну виправданість один одного. Ліберальний консерватизм пропонував на рубежі століть створити противага протидержавному і безрелігійному "відщепенству" (П. Б. Струве), "нігілістичному моралізму" і "соціалістичному нігілізму" (С. Л. Франк), "героїзму, що самобожествляється" (С. Н. Булгаков) російської інтелігенції, не здатної "звільнити народ" ні до, ні під час революції 1905 -
Loading...

 
 

Цікаве