WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Культура в чеських землях (друга половина XVII - кінець XVIII ст.) - Реферат

Культура в чеських землях (друга половина XVII - кінець XVIII ст.) - Реферат


Реферат
На тему:
Культура в чеських землях (друга половина XVII - кінець XVIII ст.)
Після Білогорської битви у культурному житті чеських земель чільну роль відігравала католицька церква, яка за підтримки держави боролася з усіма проявами відступництва. Церковне управління вдосконалювалося. Передусім виникли нові єпископства: у Літомержице (1655) та Градці Кардовому (1664) засновувались єзуїтські осередки та інші церковні інституції. Релігійні книги, котрі мали замінити "єретичне чтиво", випускало окреме видавництво - "Спадщина Святого Вацлава", засноване в 1669 р. у Празі. Всі ці зусилля не залишилися марними: релігійна ситуація в Чехії та Моравії зазнала відчутних змін. Так, у Сілезії контр-реформаційний рух символічно благословив зведення в сан святого Яна Непомуцького (1729) й активно поширював його культ, з метою стерти з людської пам'яті згадку про сучасника Непомуцького - Яна Гуса.
Невід'ємним і ефективним знаряддям реокатоличення в чеських землях виступала барокова культура. Бароковий стиль не міг пробитися без втрат крізь Ренесанс з його розумінням повноцінності буття і розвивався своїм, відмінним шляхом, котрий, щоправда, позначався певною суперечливістю. Барокове мистецтво в багатьох напрямах виходило за межі вузького суспільного замовлення, створюючи естетичні цінності, в яких поєднувались пластичність, барвистість і фантастичність.
Після закінчення Тридцятилітньої війни з Італії та німецько-австрійського Придунав'я до Чехії та Моравії вирушило чимало знаменитих архітекторів, котрим церковні та світські діячі робили вигідні замовлення. До них належав передусім Карл Лураньо (1615-1648), якого найняли єзуїти для будування низки нових і перебудови старих храмів і монастирів. Головною його справою стало спорудження єзуїтського гуртожитку в празькому Клементині, розбудова Маріанської площі на Святій горі під Прашибрамом.
Згодом гідну конкуренцію йому склав інший відомий італієць Франческо Карраті (1620-1677), який, крім іншого, спроектував монументальний Лабковицький замок у Роудниці на Лабі та Чернинський палац у Празі (1669-1687).
Визначними представниками чеської барокової архітектури вважаються Криштоф Дінзенгофер (1655-1722) і його син Кіліан Дінзенгофер (1689-1751). Вони посіли в історії архітектури місце поруч з Петром Парлержем у вершинній та Бенедиктом Рейтом у пізній готиці. У Чехії Дінзенгоферй спорудили храм Св. Микулаша в Празі на Малій Страні (1702-1752). За проектом молодшого Дінзенгофера було збудовано костел на Старомєстській площі (1732-1734).
У Моравії відчувався вплив віденської архітектурної школи, насамперед Яна Фішера з Ерлаха (1656-1723), що працював у маєтку кардинала Дітріхшейна в Микулові, Домініка Мартінеллі (1650-1720), який збудував замок братів Коуніцу, та Яна Гільдебрандта (1668-1745), котрому належить проект храму в Жидліховіце. Бароко в Чехії та Моравії поступово проникло до всіх будівель і справило вплив не тільки на міську, а й на народну архітектуру в сільській місцевості.
Інтенсивне будівництво, яке розгорнулося в чеських землях, дало поштовх розвиткові барокової скульптури й малярства. У ранньому бароко великих успіхів досяг Ян Бендс (1620- 1680), автор пам'ятника Св. Вацлаву в центрі Вацлавської площі в Празі (1678). Та вершиною барокової скульптури вважається творчість Фердінанда Брокаффа (1688-1731) і Матіаша Брауна (1684-1738). Вони оздоблювали кам'яний міст через Влтаву, що в 1670 р. дістав назву Кардового (згодом там виникла одна з найкращих скульптурних галерей), оформлювали готичний міст, на якому в 1730 р. поставили скульптуру Яна Непомуцького. Просто неба розташувалася ще одна чудова галерея "Розпусти і Доброчинності", що її створив М. Браун у маєтку Шпорка в Куксі (Східна Чехія). Яскравими представниками раннього бароко в живописі були пражанин Карела Шкрета (1610-1674) та Петер Брандл (1668-1706), майстер дивовижних картин для вівтарів.
Бароко переважало не тільки в малярстві, а й у музиці і театрі. Музика та спів стали складовою частиною барокових літургій, в усіх храмах їх дбайливо культивували. Чудові зразки ранньо-барокової музики створив органіст, граф Адам Міхна з Отрядовіце (1600-1676).
Певне тематичне звуження спостерігається в бароковій літературі. Більшість єзуїтів, у тому числі найвідоміший з них - Богуслав Балбін (1621 - 1688), писали латиною, і про їхні наукові праці люди довідалися набагато пізніше. Однобічний духовний тип давався взнаки у фактах певного придушення власної думки, що стосувалося як чесько-, так і німецькомовних творів. Хоча з літературного боку останні були досконалішими, вони не мали великої популярності в Чехії та Моравії.
Уже на початку XVIII ст., під впливом соціально-економічних змін у чеських землях, чехи ознайомилися з ідеями раннього Просвітництва. Так, в Оломоуці в 1746 р. виникло перше просвітницьке товариство. Але якщо спочатку поширення просвітницьких ідей в Австрійській імперії відбувалося в річищі австрійсько-німецького духовного процесу, то вже з 60-х років ситуація зазнала кардинальних змін. У чеських землях виникли загальноавстрійський, німецький, чеський напрями розвитку просвітницької думки. Головною заслугою представників чеського напряму, біля витоків якого стояли літератори та історики, було те, що вони переосмислили, трансформували й звільнили від контрреформаційного духу чеську патріотичну традицію, поєднавши її з вимогами філософії Просвітництва.
У цілому суспільно-політична позиція чеських просвітників у цей період була досить поміркованою. Однак вони зробили значний внесок у боротьбу за свободу думки та сумління. Так, Г. Добнер і його прихильники звернулися до розробки з погляду раціоналістичної критики питань вітчизняної історії, розпочали систематизацію науки, вдосконалювали й збагачували чеську літературну мову. Все це сприяло зростанню національної свідомості, а згодом і поширенню загальнослов'янських настроїв. Діяльність прихильників національно-просвітницького напряму справила суттєвий вплив на становлення чеської нації. Не дивно, що зазначений напрям втягнув у свою орбіту практично всіх найвидатніших чеських діячів культури та науки 60-70-х років. Чільні позиції в просвітницькому русі посідали фізіолог І. Прохазка та інші вчені-природознавці, художники, діячі музичної й театральної культури. Від початку 70-х років у Празі здійснюються перші спроби театральних вистав чеською мовою.
За сприятливих умов "Йосифінського десятиліття", коли було скасовано цензуру й проголошено свободу наукових пошуків, просвітницький світогляд перестав уважатися "приватною" і прихованою справою. У більшості середніх шкіл замість латини запроваджувалася німецька мова. Чеську мову викладали спочатку в Терезіанській військовій академії у Відні (1752), а згодом у Віденському (1775) та в Празькому (1792) університетах. Чеська мова стала одним з багатьох шкільних предметів. Просвітницькі реформи надавали перевагу німецькій мові як панівній у Габсбурзькій монархії. Німецька освіченість, що малавеликі культурні здобутки, перетворилася на мірило освіченості взагалі. Німецькою мовою створювалися літературні й наукові праці, нею викладали в університетах, вживали в товариствах освітян і вчених.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ваничек В. История государства и права Чехословакии. Москва, 1981.
2. Гуса В. История Чехословакии. Прага, 1963. История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1959. Т. 2.
3. Краткая история Чехословакии. Москва, 1988.
4. Лаптева Л. П. Письменные источники по истории Чехии периода феодализма. Москва, 1985.
5. Лаптева Л. П. История Чехии периода позднего феодализма и раннего Нового времени (1648-1849). Москва, 1998.
6. Любавский М. История западных славян. Москва, 1918.
7. Неедлы З. История чешского народа. Москва, 1952.
8. Рубцов Б. Эволюция феодальной ренты в Чехии. Москва, 1958.
Loading...

 
 

Цікаве