WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічні та політичні здобутки (перша половина XV ст.). Актуалізація османської загрози. Дубровницько-далматинське літературне відродження - Реферат

Економічні та політичні здобутки (перша половина XV ст.). Актуалізація османської загрози. Дубровницько-далматинське літературне відродження - Реферат

сербів і хорватів уперше протягом своєї історії потрапила до європейського культурного кола.
Літературне Відродження в Дубровнику й Далмації розвивалося в рамках ідеології петраркізму та літературної практики трубадурської лірики. Запозичуючи італійські зразки, дубровницько-далматинські поети й драматурги поступово виробили власний, цілком оригінальний, національно-своєрідний поетичний стиль, що найяскравіше виявився у творах таких митців, як Марин Држич, Іван Гундулич та ін.
Творчість представників дубровницько-далматинського Відродження була новаторською як за змістом, так і за формою, причому це новаторство в окремих випадках мало не тільки локальне, а й загальнослов'янське, навіть загальноєвропейське значення. Справжній творчий прорив, здійснений дубровницько-далматинськими митцями, спирався насамперед на енергію, сприйняту з інонаціонального - італійського - впливу, але водночас увібрав у себе важливу національну складову, ґрунтуючись якщо не на загальнонаціональній, що тільки починала формуватися, то на локальній культурно-мистецькій традиції.
У літературі Дубровника і Далмації того періоду домінували теми антитурецької боротьби, захисту християнства, єдності слов'ян, вільного від догматичних перепон кохання тощо. Надзвичайно плідною залишалася тема місцевого патріотизму, особливо помітна у творчості письменників-дубровчан, які створили своєрідний поетичний культ рідного міста.
Основоположниками дубровницько-далматинського Відродження стали Марко Марулич (1450-1523) зі Спліта й дубровчани Шишко Менчетич (1457-1527) та Джоре Држич (1461- 1501). Марулич був нелише оригінальним поетом, а й перекладачем, автором творів повчального й просвітницького змісту. Основний твір Марулича - поема "Юдіф", присвячена боротьбі народу проти іноземних загарбників і написана на основі образів і мотивів християнської міфології. Яскравим зразком патріотичної лірики став вірш "Молитва проти турків". Менчетич і Држич створили блискучі зразки трубадурсько-петраркістської лірики сербською мовою, у її національне своєрідному варіанті й з виразними елементами народної пісенної традиції.
Вершиною дубровницько-далматинського Відродження є творчість Марина Држича (1508-1567), автора комедій та сентиментально-ідилічних пасторалей. Држич був типовим представником "ренесансної людини", сповідував нову "ренесансну віру" з притаманними їй оптимізмом, гедонізмом, гуманізмом, антидогматизмом і відмовою від середньовічного аскетизму. У творах Држича панує атмосфера веселощів, гумору, молодості, жадоби життя в усіх його проявах. Для більшості його персонажів головний сенс буття полягає в пошуках шляхів задоволення природних людських прагнень і мрій, довго стримуваних релігійними догмами.
Новаторство Држича виявляється на різних рівнях і в масштабах різних національно-культурних ареалів. Він вносить у звичний для того часу художній світ пасторалі реалістичні елементи, що приводить до появи нового жанру. Држич істотно оновлює жанр комедії, збагачуючи її елементами як реалізму, так і сатири - індивідуальної та соціальної. Він створює низку героїв-типів - Дундо Мароє, Помета, Скнару та ін., котрі являють собою не просто карикатурних носіїв однієї риси, як це було заведено в той час, а реалістичні образи з помітною часткою індивідуалізації і типізації. На сто років раніше за мольєрівського Скнару, народився Скнара з Дубровника, що започаткував розробку теми у європейській комедіографії і наслідував традиції Плавта. Відкриттям Држича варто вважати і образ служника Дундо Мароє - Помета, попередника Фігаро і Труффальдіно з творів Бомарше та Гольдоні. Помет є дотепним і винахідливим носієм народної мудрості, народного світосприйняття, народної моралі.
На початку XVII ст. дубровницько-далматинське Відродження дає ще одну постать - дубровчанина Івана Гундулича (1588- 1638), творчість якого становить перехідний етап од Відродження до бароко. У творах Гундулича домінували два світоглядні елементи: християнсько-моралістський і національно-патріотичний, що співіснував з ідеєю єдності слов'ян. Перший ґрунтувався на антипетраркізмі й бароковій концепції людини, другий - на усвідомленні жахливої небезпеки, що з'явилася у вигляді османів і загрожує самому існуванню як Дубровника, так і всього християнського світу.
Основні твори Гундулича - поема "Сльози блудного сина", в якій автор, спираючись на популярні в ті часи твори італійців, зокрема Торквато Тассо, скористався біблійним сюжетом для ілюстрації ідеї швидкоплинності всього земного; пастораль "Дубравка", що в оригінальній художній формі прославляє Дубровник як ідеальний світ ідеальних людей; епічна поема "Осман", яка описує поразку турків, очолюваних султаном Османом, у битві проти об'єднаного християнського війська під проводом польського королевича Владислава під Хотином у 1621 р.
XVII ст. завершує "золотий вік "дубровницько-далматинської літератури, пов'язаної з Відродженням. Воно вичерпує себе як актуальне літературне явище, залишаючись в історії у вигляді надзвичайно багатої і плідної традиції.
ЛІТЕРАТУРА
История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
Українська літературна енциклопедія: В 5 т. Київ, 1990. Т. 2.
Чоня З. История хорватской культуры. Загреб, 1965.
Loading...

 
 

Цікаве