WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Гуситська революція та гуситські війни - Реферат

Гуситська революція та гуситські війни - Реферат


Реферат
на тему:
ГУСИТСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ ТА ГУСИТСЬКІ ВІЙНИ
Звістка про мученицьку смерть Я. Гуса викликала в Чехії хвилю обурення й посилила реформаторські прагнення суспільства. В країні розпочалася справжня революція: люди захоплювали церковні землі, виганяли з храмів католицьких священиків і замінювали їх на прихильників гусизму, які стали здійснювати відправи по-новому: причащаючи всіх обома видами (вином і хлібом). Раніше так причащалося тільки католицьке духовенство, що вважалося ознакою його привілейованого становища. На захист Я. Гуса виступили викладачі та студенти Празького університету, а від імені різних верств населення була складена "Демократична петиція" (вересень 1415 р.).
Налякані масштабом народного руху чеські католицькі магнати, міський патриціат, римо-католицький клір та імператор Сигізмунд об'єднали свої зусилля для наступу проти гуситів, стали піддавати гонінням гуситських священиків, призначати на державні посади лише противників реформ. У відповідь процесія радикально налаштованих гуситів, очолювана священиком Я. Желівським, рушила до Новомєстської ратуші, вимагаючи звільнення ув'язнених однодумців. А коли власті відмовилися виконати цю вимогу, натовп захопив будинок ратуші й розправився з представниками влади. Невдовзі повсталі пражани обрали нову міську раду.
Ці події започаткували, гуситську революцію (1419-1471), в якій необхідно виділити основні етапи: 1419-1437рр. - Гуситські війни; 1437-1471рр. - період розвитку трансформованого чеського суспільства й прагнення до компромісу з навколишнім світом.
Король Вацлав IV змушений був визнати зміну влади. Прага перетворилася на революційний центр країни. Після раптової смерті Вацлава IV (16 серпня 1419 р.) на чеський трон став претендувати Сигізмунд (Жигмонд) Люксембург. За цих умов поміркований табір гуситів (переважно представників заможних прошарків), готовий до компромісу з католицьким кліром та німцями, наприкінці серпня підготував вимоги до Сигізмунда, після виконання яких помірковані гусити погоджувалися визнати його чеським монархом:
1) гарантія причастя мирян обома видами;
2) свобода "закону Божого" або богослужіння;
3) секуляризація церковного майна;
4) визнання нової влади в Празі.
Ці вимоги стали відомі як програма "Празьких артикулів ".
Згодом поміркованих гуситів стали називати "утраквістами" (каліхстинами), або чашниками. Захищаючи національні інтереси утраквісти вимагали заборонити іноземцям не лише обіймати в Чехії державні посади, а й купувати нерухоме майно.
Однак радикальні сили прагнули до подальшого розвитку революції. В середині жовтня 1419 р. Прагу наповнили тисячі селян, які прибули до міста з різних регіонів Чехії. Тоді противники реформації захопили Празький Град і Малу Страну й розмістили там свої війська. У відповідь гусити 25 жовтня зайняли Вишеград. Королева Софія мусила втікати з Праги. Й хоча невдовзі було укладено перемир'я, революція продовжувала свою переможну ходу.
В 1419-1421 рр. гуситська революція сягнула свого найвищого розмаху. За ініціативою радикальних елементів у Чехії швидко виникли нові центри гуситського руху: Градец Кралове, Пльзень. У червні 1419 р. на пагорбі Табор з усіх куточків країни зібралися майже 40 тис. гуситів, які чекали на друге пришестя Христа. Зрозумівши, що їхні сподівання марні, гусити захопили місто Сезимово Усти (лютий 1420 р.), де створили общину - прообраз рівноправного суспільства. Оскільки географічне положення міста не могло забезпечити його успішного захисту, гусити вибрали інше місце, де побудували добре укріплену фортецю під назвою Табор.
У Таборі виникла комуна - "товариство братів і сестер ", де була зроблена спроба ввести спільність майна. На вулицях стояли діжки, куди всі, хто приходив до міста, складали своє майно для спільного користування. Діяло правило: "В Таборі немає ані "мого", ані "твого", але всі мають порівну, в усіх все завжди має бути спільним, і ніхто не має права мати що-небудь для себе одного". Населення Табора ділилося на "общину працюючих вдома" та "общину працюючих на ратному полі". Послідовники Я. Гуса - "таборити" - у своєму віровченні відкидали все, на що не було прямих посилань у Священному Писанні: поклоніння іконам і мощам, різні церковні обряди, вчення про чистилище.
У селянсько-плебейському осередку таборитів не було єдиних програмних вимог з питань перетворень суспільства. Однак більшість із них вимагали скасування всіх феодальних поборів, оброків і панщини. Вони виступали за ліквідацію станових привілеїв, вважаючи всіх людей рівними. Самих себе таборити називали "братами і сестрами". Саме з цього осередку вийшли найуславленіші гуситські вожді - Ян Жижка, Прокоп Великий, Прокоп Малий.
У 1419-1437 рр. у Чехії тривали гуситські війни, в яких, з одного боку, чеським реформаторам протистояли захисники католицького кліру та чеські магнати, а з іншого - чехи-гусити вели боротьбу проти католицької реакції, очолюваної Римською курією, та іноземних інтервентів.
Утраквісти були готові на певних умовах визнати королем Сигізмунда Люксембурга, який вирішив силою зламати опір чеських "єретиків". Благословення на початок хрестового походу надійшло від папи Римського Мартина V (1417-1431) у березні 1420 р. Вже наприкінці червня численне військо Сигізмунда підступило до Праги. На горі Вітков 14 липня 1420 р. сталася вирішальна битва, в якій на допомогу пражанам прийшли таборити. Військо під проводом Яна Жижки (бл. 1360-1424) завдало поразки хрестоносцям і змусило їх відступити. В битві яскраво проявився полководницький талант таборитського ватажка. Ян Жижка походив з родини південночеських дрібних шляхтичів. Усе життя він займався військовою справою й дослужився до чину гетьмана (капітана) королівської охорони. Дотримуючись досить поміркованих поглядів, Я. Жижка не поділяв вимог радикального селянсько-плебейського осередку таборитів. Навесні 1420 р., коли таборитів очолили чотири гетьмани-шляхтичі, які не поділяли хіліастичних уявлень, представники радикалів, очолюваних проповідником Мартинеком Гускою, були оголошені порушниками порядку й дисципліни. В подальшому, із загостренням стосунків між поміркованими і радикалами, Я. Жижка нерідко вдавався до крайніх заходів - фізичного знищення радикалів-таборитів. Все це призвело до ліквідації революційно-плебейської комуни.
Незважаючи на свою поразку, Сигізмунд після коронації у соборі Св. Віта став чеським королем. Проте уже в червні 1421 р. на сеймі в місті Чеслав він був позбавлений чеської корони. Сейм проголосив "чотири празькі артикули" земськими законами. Другий хрестовий похід, який розпочався наприкінці серпня під керівництвом Сигізмунда, як і перший, закінчився повним розгромом хрестоносців у січні 1422 р.
Водночас і в стані гуситів посилились розбрат і чвари. В березні 1422 р. в Празі загинув один із найпослідовніших прихильників Я. Гуса - Я. Жидівський; із його загибеллю завершився радикальний період гуситської революції.
Новий етапреволюції ознаменувався відходом Я, Жижки від Табора (1423), а також: початком
Loading...

 
 

Цікаве