WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Формування Шостої антифранцузької коаліції. Шомонський трактат - Реферат

Формування Шостої антифранцузької коаліції. Шомонський трактат - Реферат


Реферат на тему:
"Формування Шостої антифранцузької коаліції.
Шомонський трактат"
На російський престол вступає Олександр I, 24-літня молода людина. В Олександра був гнучкий і виверткий розум; він любив прикидатися ідеалістом, що ніби-то схильний забувати про свої безпосередні вигоди: він сам підтримував свою репутацію захопливого фантазера, зручну при дипломатичних переговорах. На цю вудку не раз потраплялися посли, міністри і государі.
Уже з 1801 р. Олександр починає говорити про захоплення Бонапарта і про "загальний мир", який повинен, нарешті, покінчити з нещастями, пережитими людством. При цьому цар дає зрозуміти, що такий мир може бути досягнутий тільки шляхом утворення проти Франції коаліції, очолюваної ним, імператором Олександром.
У травні 1804 р. в Англії до влади був знову покликаний Пітт. Фактично він керував загальним напрямком зовнішньої політики вже з 1803 р. Пітт із найбільшою енергією працював над створенням нової коаліції європейських великих держав проти Наполеона. Тільки утворення такої коаліції і могло, за його переконанням, запобігти висадженню французьких військ в Англії, яку вже підготовлював Наполеон у Булоні.
План Пітта зустрів повне співчуття в Олександра I. Марнолюбна думка стати на чолі "звільнення Європи від тиранії" Бонапарта остаточно опанувала царем. Вже в 1804 р. він зважився взяти участь у задуманій Піттом коаліції, хоча всі захоплення Наполеона стосувалися поки що тільки німецьких країн, Голландії, Італії, Швейцарії й анітрошки не торкалися інтересів Росії.
З переходом російських військ через Німан Олександр почав активно збивати нову антифранцузьку коаліцію з колишніх союзників Наполеона.
16 (28) лютого в Каліше був підписаний союзний договір між Пруссією і Росією, і союзна армія рушила до Ельби. Перше ж зіткнення з Наполеоном 19 - 20 квітня (1 - 2 травня) при Люцені і 8 - 9 (20 - 21) травня 1813 при Бауцені закінчилися поразкою союзників, які опинилися знову відкинутими на Одер.
Однак Наполеон не зміг закріпити свій успіх і змушений був погодитися на двотижневе Плесвіцьке перемир'я 23 травня (4 червня) 1813 р.
За цей час до коаліції примкнула Австрія. Бойові дії відновилися в серпні 1813 р. І в першому ж великому Дрезенському бої 14 - 15 (26 - 27) серпня Наполеон здобув рішучу перемогу, після якої залишки союзницької армії безладно відступили до Богемських гір.
Коаліціонери були деморалізовані, саме існування шостої коаліції виявилося під погрозою. Але отут Олександрові повезло. 17-18 (29 - 30) серпня в Кульмському бої недобита під Дрезденом Богемська армія завдала нищівної поразки переслідуючому її корпусу генерала Д. Вандама. Сам генерал виявився в полоні, а Кульмська перемога знову згуртувала коаліцію.
Дрезденський бій став останньою великою перемогою Наполеона. Кампанія 1813 рю завершилася для нього розгромним Лейпцігським боєм - 7 (16 - 19) жовтня.
У 1814 війна була перенесена на територію Франції. Але тут союзників чекали нові сюрпризи. Наполеон, вдало маневруючи, ішов з-під їхнього удару, і брав одну перемогу за іншою.
Дуже ймовірної здавалася і можливість повстання французького народу проти інтервентів. Австрія і Пруссія готові були укласти з Наполеоном мир на умовах повернення Франції в границі 1792 р. Це не влаштовувало ні Наполеона, ні Олександра.
Для першого це було занадто мало, для другого занадто багато. Виявивши себе неабияким дипломатом, цар зумів переконати союзників у неможливості примирення з Наполеоном.
10.03.1814 у французькому місті Шомоне Росія, Англія, Австрія і Пруссія уклали між собою так званий четвертний союз і зобов'язалися не підписувати з Францією сепаратний мир і вести війну до повної перемоги.
Крім того Шомонський трактат, датований заднім числом - 1 березня, торкався і питання майбутнього устрою Європи, багато в чому передбачаючи "Заключний акт Віденського конгресу".
У червні 1813 р. представники Австрії погодилися з представником Росії Нессельроде і представником Пруссії Гарденбергом пред'явити Наполеонові наступні умови миру:
1) Наполеон відмовляється від герцогства Варшавського;
2) повертає Пруссії Данциг;
3) віддає Австрії Іллірію, яку відняв у неї в 1809 р.;
4) очищає від своїх військ міста Гамбург і Любек.
Гарденберг хотів, щоб Наполеонові були ще поставлені вимоги відмовитися від протекторату над Рейнським союзом і повернути Пруссії хоча б частину земель, віднятих по Тільзітському миру. Але Меттерних, який бажав скоріше укласти мир, не погодився.
Умови були настільки легкими для Наполеона, при якому в сутності залишалася майже вся його колосальна імперія, що Олександр був розчарований: "Що ж буде, якщо він прийме ці умови?" - роздратовано запитував Олександр Меттерніха. Вирішено було, що прийняття цих пунктів буде лише основою для початку переговорів, а під час переговорів від Наполеона зажадають і подальших поступок.
26 червня Меттерніх з'явився як посередник до Наполеона, який проживав у Дрездені. Розмова, від якого залежала доля Європи, тривала кілька годин і скінчився повним провалом місії Меттерніха. Наполеон не бажав і чути про поступки. Він кричав на Меттерніха, гнівно запитував його, наскільки великий той грошовий хабар, що Меттерних одержав від Англії, щоб сміти пропонувати такі умови йому, імператору Наполеонові, і грозив незабаром бути з армією у Відні. Меттерніх говорив, що, якщо Наполеон не погодиться на переговори, Австрія, зараз же по закінченню перемир'я між Наполеоном і союзниками, вступить у війну проти Франції. Все було даремно. Наполеон не йшов на поступки. Імператор, що бажав зробити весь континент ринком збуту і колонією Франції, не бачив змісту у своєму царюванні, якщо його завоювання будуть урізані й боротьба його з Англією скінчиться її перемогою. Все або нічого! Такий був його девіз. "Ваш володар остаточно збожеволів", - сказав Меттерніх маршалу Бертьє, вийшовши, вражений, з палацу після цієї бесіди з Наполеоном. "Ви мені не оголосите війни", - сказав на прощання Наполеон, роблячи вигляд, що не вірить погрозі Меттерніха.
З попередніх переговорів, що почалися, у Празі, звичайно, нічого не вийшло. 10 серпня 1813 р. Австрія офіційно вступила у війну проти Наполеона.
Війна відновилася. Після страшного триденного побоїща під Лейпцигом 16-19 жовтня 1813 р. Наполеон відступив у Францію. Але тут ряд його блискучих перемог над прониклими у Францію ворогами спонукав їх знову запропонувати Наполеонові мир, - але вже, звичайно, на гірших для нього умовах.
У лютому 1814 р. у місті Шатільоні почалися мирні переговори союзників з уповноваженим від Наполеона Коленкуром, герцогом Віченцським. Наполеонові пропонували імперію в границях 1792 р., тобто відмовлення від завоювань. Наполеон із гнівом відмовився навіть розглядати ці умови. Він запитував Коленкура, як він змів повідомити йому, імператору, про такі образливі пропозиції. Ряд нових військових успіхів французьких військ у ці дні підсилив непримиренністьНаполеона.
Англійські шпигуни провідали, що Меттерніх, збентежений успіхами Наполеона, почав уже за спиною своїх союзників зносини з Коленкуром і про щось з ним змовляється.
Тоді лорд Кестльрі став вимагати, щоб союзники уклали між собою договір зобов'язуючий їх діяти разом аж до остаточної перемоги.
Кожний союзник виставляє по 150 тисяч чоловік; Англія бере на себе субсидування війни. Союзники зобов'язуються повернути, по можливості, Європу до донаполеонівських часів; після перемоги над Наполеоном союз чотирьох держав повинен був пильно спостерігати за тим, щоб Франція не намагалася порушити умови миру, що буде їй продиктований після перемоги.
Цей Шомонский трактат був підписаний представниками Англії, Росії, Австрії і Пруссії 1 березня 1814 р. Він став надовго основою дипломатичної діяльності європейських держав і в тому чи іншому вигляді проіснував аж до 1822 р., коли Англія звела цей трактат фактично до нуля.
30 березня 1814 р. союзники ввійшли в Париж. Через кілька днів Наполеон відрікся від престолу і відправився на острів Ельбу в якості "імператора" цього острова. На французький престол повернулася усунена революцією династія Бурбонів в особі Людовіка XVIII, брата страченого короля Людовіка XVI.
Період майже безупинних кровопролитних воєн закінчився. Деспотизм військового диктатора, що вийшов з надр революції, а потім який її придушив, замінив той режим, про який О. С. Пушкін у 1823 р. виразився, що задуми Олександра I "світу тиху неволю в дарунок несли". Ця "тиха неволя" підтримувалася здебільшого вже не зброєю, але конгресами, дипломатичними переговорами й угодами.
Відновлення, по можливості, старого абсолютистсько-дворянського, - в одних місцях кріпосницького, в інших напівкріпосницького режиму, - така була соціальна першооснова політики держав, об'єднаних після закінчення війни Шомонським трактатом. Ця утопічна мета вже сама по собі повідомляла неміцність досягненням держав, які перемогли Францію в 1814 р.
Повне відновлення дореволюційного режиму й в економіці й у політику після нищівних ударів, які нанесли йому французька революція і Наполеон, виявилося справою не тільки важкою, але і безнадійною.
У цьому Маркс і Енгельс убачали прогресивну роль наполеонівського панування. Таку історичну роль, зовсім до тому не прагнучи особисто, а лише думаючи про завоювання, про могутність Франції, про економічне панування буржуазії, зіграв французький імператор Наполеон.
Література
1. Всесвітня історія. Посібник. - К., 2001.
2. Історія дипломатії від стародавніх часів до наших часів. - М., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве