WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Проблеми устрою світу на мирних конференціях після закінчення першої світової війни (1919-1921 рр.) - Реферат

Проблеми устрою світу на мирних конференціях після закінчення першої світової війни (1919-1921 рр.) - Реферат

відносини між Румунією, Угорщиною і Болгарією.
Все це робилося невипадково. Націоналізм на той час ставав потужною політичною силою. Тому-то роз'єднуючи народи, вони йогопослаблювали. У результаті, соціальні рухи переставали бути загрозою для капіталізму.
Імперіалістичний характер міжнародних відносин не змінився і в ставленні до колоніальної політики. Колоніальна система була збережена. Інтернаціоналістична форма управління колоніальними володіннями (мандатна система) не одержала підтримки і була відхилена.
Чимало вигод від Версальської системи договорів одержала Великобританія. Під її управління перейшли найважливіші німецькі і турецькі колонії. Німеччина більше не могла бути її конкурентом. У Лізі Націй Великобританія мала практично 6 голосів (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз та Індія).
Франція також одержала немало вигод від Версальської системи договорів. Вона набула нові колонії в Африці, суттєво посилився її вплив на вирішення європейських проблем. Цього вона досягла шляхом підписання цілої системи військово-політичних союзів з Бельгією, Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Югославією, а також утримуванням сильної сухопутної армії. Вирішальну роль Франція відігравала і в вирішенні репараційної проблеми, домоглася виділення їй 52% від загальної суми репарацій.
Між Францією і Великобританією мали місце імперіалістичні протиріччя. Однак, їх опір домаганням США на керівну роль у вирішенні проблем післявоєнного устрою світу був рішучим і спільним. Ця обставина була однією з причин успіху на конференції Великобританії і Франції і "поразки" США.
В історичній літературі дійсно існує таке твердження. Однак, варто підходити до нього не так однозначно. По-перше, все-таки США домоглися визнання ряду запропонованих ними міжнародних принципів у "Чотирнадцяти пунктах" Вільсона. Був прийнятий американський план утворення Ліги Націй, схвалений принцип утворення мандатної системи. Інша справа, що реалізація цих принципів через опір Великобританії і Франції дещо відрізнялася від того, як того хотіли США.
Чому ж США не змогли протистояти на конференції Великобританії і Франції? В американській історіографії існує думка, що у США на конференції не було ніяких імперіалістичних планів, що на відміну від лідерів Великобританії і Франції, які намагалися захопити нові колонії, американська делегація проявляла "благородство" і мріяла про встановлення нового, справедливого світового порядку. Звинувачення В. Вільсона і взагалі всієї американської делегації у відсутності політичного і дипломатичного досвіду, як це робили окремі дослідники і політики, не витримує ніякої критики. Можемо сказати, що В. Вільсон був більш далекоглядним політиком і справедливо настоював на включення в систему міжнародних відносин нових принципів, які випливали з реальної оцінки нового часу.
На наш погляд, перешкодою для В. Вільсона були деякі внутрішньополітичні аспекти, а саме: протистояння в американській політиці ізоляціоністів і глобалістів, що послаблювало позиції США на конференції. До того ж США відставали від Великобританії і Франції у розмірах свого військово-морського флоту, а від Франції - у розмірах своєї сухопутної армії. Не мали США і розгалуженої системи військово-політичних союзів. Страх перед "загрозою більшовизму", тобто поширення революційного руху у світі, спонукав їх йти на підтримку Великобританії і Франції.
Імперіалістичні кола в США і, перш за все, в республіканському таборі, розгорнули серйозну антипрезидентську кампанію, звинувачували Вільсона за те, що США виявилися "обділеними" в Парижі. Кампанія по дискредитації лінії Вільсона набрала в США таких обертів, що в Конгресі постало питання про недоцільність ратифікації Версальського договору, про їх участь у роботі Ліги Націй. Вимога "свободи рук" для США у відстоюванні їх міжнародних інтересів стала домінуючою в системі дискредитації В. Вільсона і його політичного курсу.
Політичні підсумки Першої світової війни.
У результаті війни і під її впливом відбувся крах Російської, Австро-Угорської імперії і монархії в Німеччині, утворилися незалежні національні держави в Центральній і Південно-Східній Європі.
Народи Європи не підтримали наміру більшовиків повалити імперіалізм, але вони виступили серйозною перепоною на шляху імперіалістів збройною силою придушити радянську владу в Росії. З цього часу світ став біполярним.
Рішення Версальської конференції заклали систему нових відносин у післявоєнному світі.
США взяли курс на утвердження своєї гегемонії у вирішенні важливих проблем післявоєнного світу
Відбувся серйозний перерозподіл політичних і економічних позицій серед європейських країн. Франція явно претендувала на лідерство в Європі
Учасники Паризької мирної конференції взялися за одночасне вирішення великої кількості складних міжнародних проблем, при цьому припустилися серйозної помилки під час вирішення питання про післявоєнний устрій світу, спробували його законсервувати на переможців і переможених; репарації для Німеччини були визначені без врахування її національних інтересів; проблема кордонів в Європі в результаті їх зміни учасниками конференції в Парижі не тільки не послабилася, але й загострилася; курс країн Західної Європи і США на ізоляцію радянської Росії був недалекоглядним. Зближення Росії з Німеччиною було значною мірою наслідком такого курсу.
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве