WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Причини та характер ІІ світової війни - Реферат

Причини та характер ІІ світової війни - Реферат

боротьбою народів Європи та Америки за їх незалежність, за демократичні свободи".
У доповіді на урочистому засіданні у зв'язку з 24-ю річницею Жовтневої революції 6 листопада 1941 р. Сталін заявив: "Німці ведуть тепер загарбницьку, несправедливу війну, розраховану на захоплення території та підкорення чужих народів. На відміну від гітлерівської Німеччини Радянський Союз та його союзники ведуть війну визвольну, справедливу, розраховану на звільнення поневолених народів Європи і СРСР від гітлерівської тиранії".
Після закінчення війни ця точка зору помінялась відносно не тільки Великої Вітчизняної війни, але і початкового періоду Другої світової війни (1939-1941 рр.). Разом з тим, ніколи в радянській історіографії не заперечувалась наявність імперіалістичних цілей у керівників буржуазно-демократичних країн Заходу. Це можна підтвердити систематичними зволіканнями з відкриттям другого фронту, мали місце спроби відкрити другий фронт не на Атлантичному узбережжі Франції, а на Балканах. Мали місце і таємні переговори представників Англії, США з Німеччиною.
А як оцінювати позицію Сталіна в 1939-1941 рр.? Нагадаємо основні політичні кроки цього періоду з боку СРСР: підписання секретного протоколу про розмежування сфер державних інтересів СРСР і Німеччини; підписання договору про дружбу і кордони між двома країнами 28 вересня 1939 р; розв'язання війни проти Фінляндії 30 листопада 1939 р.; нав'язування сталінського режиму народам Прибалтики після їх включення до складу СРСР літом 1940 р.; переговори з Німеччиною про приєднання СРСР до Троїстого Пакту, розширення торгівлі СРСР з Німеччиною стратегічними товарами; пронімецька лінія в офіційній пропаганді радянського керівництва.
Чи дає все це право стверджувати про союзні відносини СРСР і Німеччини? Ні. Чому? Навіть одночасність військових дій Німеччини і СРСР проти Польщі не дають права стверджувати про союз Німеччини і СРСР. Адже СРСР мав моральне право на звільнення західних областей України і Білорусії, а з точки зору воєнно-політичної (можливість захоплення цих територій Німеччиною) потреба закріплення воєнної присутності СРСР була вкрай необхідною.
Не може бути ніякого виправдовування розв'язанню війни проти Фінляндії. У разі успіху радянських військ Фінляндія мала стати однією із республік СРСР (так само як і республіки Прибалтики). З воєнної точки зору радянсько-фінська війна була локальним епізодом, а не часткою Другої світової війни.
Переговори Молотова в листопаді 1940 р. в Берліні відбувалися в той час, коли Франція уже капітулювала, а позиції Англії були досить небезпечними. Вийшло так, що не відбулося ослаблення обох імперіалістичних блоків (на що розраховував Сталін) а ослаблення одного - англо-французького і посилення другого - німецького. Радянському Союзові саме в цей час було запропоновано взяти участь у майбутньому розподілі англійських колоній.
З боку Німеччини це був намір відволікти увагу СРСР від підготовки Німеччини до нападу на його територію і одночасно ускладнити і зробити неможливим його союзницькі відносини з Англією. Радянська делегація ухилилась від обговорення проблеми розподілу англійських колоній і зажадала виведення німецьких військ з Фінляндії і надання гарантій Радянським Союзом Болгарії. Радянсько-німецькі переговори в Берліні зайшли в тупик.
Щодо розширення торгівлі Німеччини з СРСР упродовж 1940 - першої половини 1941 рр., то варто зауважити, що на долю СРСР припадало лише 10% німецького імпорту. Значно більше товарів Німеччина імпортувала з Швеції, але це не дає права стверджувати, що нейтральна Швеція була союзником Німеччини.
Таким чином, СРСР не був і не міг бути союзником Німеччини в початковий період Другої світової війни, а займав позицію нейтралітету, інколи "доброзичливого нейтралітету" при пронімецькому курсі офіційної пропаганди.
Абсолютно безпідставні твердження немов би Сталін готував у 1941 р. превентивний удар проти Німеччини і що з цією метою в СРСР розроблялись оперативні воєнні плани, будувались нові укріплені райони, відбувалась передислокація військ, проводилось чимало воєнних маневрів і навчань. На цій підставі робиться висновок, що СРСР планував бойові дії проти Німеччини 6 липня 1941 р., і Гітлер лише випередив Сталіна, здійснивши напад на СРСР 22 червня 1941 р.
Радянське керівництво знало, що війна з Німеччиною неминуча. Багатопланова підготовка СРСР до відсічі агресору дійсно здійснювалась. Разом з тим, слід мати на увазі, що в 1941 р. СРСР був не готовий не тільки до наступальних, але й оборонних боїв. Саме цим визначалось бажання Сталіна відтягти війну з Німеччиною. Саме тому Сталін не дозволив привести в бойову готовність прикордонні округи, щоб не спровокувати Німеччину. Щодо тверджень В. Суворова про вимушеність Німеччини почати війну проти СРСР на випередження, то це є не що інше як паплюження своєї колишньої батьківщини, якій він зрадив, намагання бути помітним, перевершити усіх противників Радянського Союзу.
Події 22 червня 1941 р. і початок Великої Вітчизняної війни радянського народу проти гітлерівських загарбників кардинально змінили ситуацію. Англія і США одразу ж заявили про те, що вони нададуть всебічну підтримку Радянському Союзові, який зазнав агресії з боку Німеччини. Це поклало початок створенню майбутньої антигітлерівської коаліції, яка повела визвольну війну проти фашистської Німеччини та її сателітів, не дивлячись на наявність протиріч, які мали місце між державами антигітлерівської коаліції упродовж всього періоду Другої світової війни.
Радянське керівництво мало свої інтереси, які полягали в тому, щоб не тільки звільнити народи Європи від фашизму, але й утвердити свій переважаючий вплив у країнах Центральної і Південно-Східної Європи. І тепер, особливо на завершальному етапі війни, як це мало місце у відносинах між Німеччиною і СРСР в 1939 р., між союзниками по антигітлерівській коаліції мова йшла про розподіл сфер впливу в Європі і Азії. Це означало, що мова йшла про формування основ нової, біполярної системи міжнародних відносин, яка складеться уже після завершення Другої світової війни. Однак, це ні в якій мірі не може применшити величезний вклад СРСР та його союзників - Англії і США увелику справу розгрому сил фашизму в роки Другої світової війни.
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве