WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Окупація Німеччиною північної і західної Європи (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Окупація Німеччиною північної і західної Європи (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Соммі-Ена.
Їм протистояв Вейган, який прикривав підступи до Парижа. По суті, сил для масштабної оборони уже не було і тому-то Вейган дав вказівку перейти до утворення "вогнищ опору" в населених пунктах, лісах. Це була остання можливість французької армії з честю чинити опір німецькій армії, перш ніж бути переможеною.
5 червня 1940 р. німецька армія почала крупномасштабний наступ. Військово-повітряні сили бомбардували позиції французьких військ, танкові дивізії, в районі Ам'єна і Перонне також перейшли в наступ.
Опір з боку французької армії був серйозний. Їй вдалось навіть зупинити наступ німецької армії поблизу Соммі. Але уже на другий день опір французів ослаб, і вони почали відступати на рубіж річок Авр-Ена.
Битва на Соммі була програна. Армія Роммеля швидкими темпами рухалась у бік Парижа і 9 червня вийшла на правий берег річки Сена в районі Ельбефа. 10-а французька армія, будучи притисненою до моря, капітулювала перед танками Роммеля. Генерал Вейган на нараді 9 червня заявив: "Наші армії ведуть останній оборонний бій. Якщо він буде програний, вони будуть приречені на швидке знищення".
10 червня німецькі війська переправились на лівий берег Ена - і французькі війська залишили свої позиції на Ена. Залишки військових частин перейшли на лінію фронту, який йшов по Марні і Рейну. Це означало кінець організованого опору.
10 червня уряд залишив Париж і перебрався в Бордо. Штаб Вейгана також залишив Париж. Вейган оголосив Париж "відкритим містом". У французів залишилось 30 дивізій, а в резерві - 1. Відступ армії був визначений до району Кан, Тур, Морган, Юра.
11 червня в 19.30 хв. відбулась нарада Верховної ради, на якій були присутні Петен, Вейган і де Голь - від Франції і Черчілль, Іден і генерали Іспей і Спирс - від Англії. Щось змінити вони уже не змогли. Битва за Францію була програна. Вейган зайнявся проблемою облаштування перемир'я.
13 червня війська вермахту форсували Сену на захід від Парижа, а 14 червня увійшли в Париж, не припинивши переслідування відступаючих французьких військ у південно-західному, південно-східному і східному напрямках.
14 червня французька ставка прибула у Віші. Капітуляція французьких військ (400 тис. чол.) втеча у Швейцарію окремих військових підрозділів - ось реалії останніх днів битви за Францію.
17 червня замість прем'єра Рейно був призначений Петен. Перший крок уряду Петена - прохання про перемир'я. Того ж дня він звернувся по радіо до французького народу з закликом припинити опір німецькій армії.
Німці, однак, не припинили свого наступу і ще оволоділи Шербургом, Брестом, Греноблем та ін. містами. Лише після цього було підписано перемир'я. Відтепер французька армія вела бої лише з італійською армією, оскільки 10 червня Італія оголосила війну Франції. Співвідношення військових сил було 5:1 на користь італійців. 21 червня наступило перемир'я. Італійська армія так і не змогла прорвати оборону французьких військ.
Які ж були причини поразки Франції у війні з Німеччиною? Військова відсталість, надмірна надія на "лінію Мажіно". Додамо, що французьке воєнне командування практично з самого початку бойових дій на франко-німецькому фронті не вірило в можливість своєї перемоги.
Гітлер так сформував умови перемир'я з Францією: збереження французького уряду і суверенітету Франції; демілітаризація залишків французької армії і нейтралізація воєнного флоту; територіальні вимоги до Франції, у т. ч. і на колонії пред'явити при підписанні мирного договору.
21 червня французька делегація в тому ж самому вагоні, що приймала в 1918 р. капітуляцію Німеччини, сама отримала умови капітуляції перед Німеччиною. 22 червня Франція підписала умови перемир'я. 24 червня бойові дії на території Франції припинилися. Уряд Петена залишився у Віші, парламент був розпущений. Територія Франції ділилася на 2 зони: окуповану і не окуповану. Збройні сили були роззброєні і демобілізовані. Шарль де Голь на знак протесту з капітулянтською політикою Петена емігрував в Англію. 18 червня він звернувся по радіо з закликом до усіх французьких солдат і офіцерів, що знаходились на території Англії, вступити в організацію "вільних французів".
Після розгрому Франції Англія залишилась одною перед загрозою нападу Німеччини. Уряд Англії відхилив пропозиції Гітлера щодо капітуляції Англії. Навпаки, парламент надав йому надзвичайні повноваження. Одночасно були здійснені арешти серед членів Британського союзу фашистів. Оборонні роботи на усій території Англії посилились. Шарль де Голь, який виступав за продовження війни з Німеччиною, був визнаний урядом Черчілля лідером руху "Вільна Франція".
2 липня 1940 р. Гітлер видав першу директиву про підготовку до вторгнення на територію Англії. 16 липня було прийнято рішення про вторгнення в Англію під кодовою назвою "Морський лев". При цьому враховувались такі труднощі, як погодні умови, могутність англійського флоту і винищувальної авіації і надії Англії на допомогу СРСР і США.
Тоді Гітлер приймає рішення, не припиняючи підготовки до вторгнення в Англію, розпочати підготовку до війни проти СРСР на весну 1941 р. з тим, щоб ліквідувати в Англії надію на допомогу з його боку. У кінцевому рахунку розгром СРСР і Англії мав зробити Німеччину володаркою усієї Європи.
З тактичної точки зору Гітлер визнав, що вести одночасно війну проти Англії і СРСР неможливо. Першим мав бути ліквідований СРСР. Ось такий розрахунок Гітлера врятував Англію від вторгнення німецьких військ на її територію літом 1940 р.
Уже в липні 1940 р. почалось зосередження німецьких військ біля кордонів СРСР. Було прийнято рішення про збільшення німецької армії до 180 дивізій. 9 серпня головний штаб збройних сил Німеччини розпочав підготовку усіх заходів по вторгненню на територію СРСР.
Таким чином, німецькі танки, пройшовши через усю Західну Європу, в липні 1940 р. зупинилися перед Ла-Маншем. Англія, втративши під Дюнкерком 2300 гармат, 90 тис. гвинтівок, 120 тис. автомобілів, близько 700 танків, мала в своєму розпорядження близько200 танків, близько 5400 гармат. Цих сил було явно недостатньо для війни 250-тисячною армією Німеччини, яка мала здійснити висадку в Англії згідно з планом "Морський лев".
19 липня 1940 р. 12 генералів вермахту одержали звання фельдмаршала (Кейтель , Браухіч та ін.) Геринг одержав ранг рейхсмаршала. До речі, Геринг вважав, що одні ВПС Німеччини зможуть поставити Англію на коліна. 1 серпня була видана директива про ведення "повітряної і морської війни проти Англії". Вони, без вторгнення сухопутних військ, повинні були перемогти Англію.
13 серпня 1940 р. в Німеччині було оголошено "Орлиним днем". Саме в той день німецька авіація в складі 1200 бомбардувальників і 1000 винищувачів здійснила широкомасштабний удар по території Англії. Англійці мали 250 бомбардувальників і 960 винищувачів. Бомбардування Лондона і взагалі усієї Південної Англії відбувались майже щодня. Однак РЛС (радіо-локаційні станції) Англії добре працювали, і уже 15 вересня англійці здобули першу перемогу у повітряній битві. Вони втратили 26 літаків, а німці - 60. Всього німецька авіація з 10 липня до 2 жовтня втратила над територією Англії 1408 літаків, англійська - 781. При цьому англійська промисловість постійно нарощувала виробництво літаків, довівши їх випуск до 460 щомісяця. Німеччина в цьому відношенні відставала. За таких умов здобути панування німецької авіації в повітрі було неможливо.
Вторгнення сухопутної армії в Англію було перенесено на 1941 р.
Loading...

 
 

Цікаве