WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Окупація Німеччиною північної і західної Європи (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Окупація Німеччиною північної і західної Європи (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

південний берег річки Маас. Не дочекавшись допомоги від англо-французьких військ і побоюючись можливості бомбардувань густонаселених міст, головнокомандувач голландською армією Вінкельман на п'ятий день війни 14 травня прийняв рішення капітулювати. Німці піддали бомбардуванню Роттердам, щоб показати населенню, що його чекає в разі опору.
Добре навчені і краще озброєні німецькі війська одержали ще одну перемогу. Додамо до цього ще й дії "п'ятої колони". Зрада, шпигунство та саботаж відіграли певну роль у швидкоплинності війни Німеччини проти Норвегії та Голландії.
Вторгнення німецьких військ у Бельгію відбувалось 10 травня 1940 р. одночасно з вторгненням в Нідерланди і приблизно за тим же оперативним планом. Швидкість, оволодіння невеликими військовими групами стратегічними об'єктами: мостами, радіостанціями, поштою, урядовими об'єктами - все це мало місце і в Бельгії.
Воєнною операцією в Бельгії керував генерал Геппнер. Він забезпечив прорив оборони бельгійських військ уже на другий день і змусив їх до відступу. Французькі війська попросту не встигли прийти на допомогу бельгійській армії. Незначними були зусилля і "п'ятої колони", навіть у прикордонних районах Ейпен і Мальмеді, де була значна німецька меншість. 16 травня німецькі війська зайняли столицю Бельгії Брюссель. Уряд Бельгії евакуювався в Лондон, а 26 травня бельгійська армія капітулювала.
Німецьке командування в Бельгії, як і в попередніх кампаніях, широко використовувало свої розвідувально-диверсійні групи, перш за все, для збереження від зриву відступаючими військами мостів. Літаки використовувалися не тільки для бомбардування населених пунктів, військових об'єктів, але й для десантування тисяч манекенів, стріляючих пристроїв та ін. Все це мало чинити на населення враження масштабності бойових операцій німецької армії.
Пропагандистська робота на території Бельгії була спрямована на насаджування відчаю, неминучості поразки, тобто деморалізувати населення.
Дії німецької армії в Бельгії не відігравали вирішальної ролі в наступі на Західному фронті, але якоюсь мірою відволікали увагу союзників від зміцнення південного фронту, де німці зосередили значні людські і технічні резерви.
Німецька армія, захопивши Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, набула певного військового досвіду. Генерали побачили, що раптовість і швидкі темпи воєнних операцій є запорукою воєнного успіху при найменших втратах. Тому-то в розробці і реалізації операції по захопленню великого герцогства Люксембургу було повторено все те із тактики, що дало ефект у попередніх кампаніях. Танковий корпус Гудеріана знищив усі загорожі на кордоні Люксембурга і тримав курс на Арденни.
Опір військових Люксембурга продовжувався недовго. Жоден захисник країни не був вбитий, у полон німцям здалося 75 чоловік. Територія Люксембургу була використана німецькими військами як коридор, по якому можна було найближчим шляхом і найшвидше дійти до Франції.
На травень 1940 р. Західний фронт протягнувся на 800 км. - від узбережжя Північного моря до швейцарського кордону. Німецьке військове командування зосередило там три групи армій. На північній ділянці фронту була група "Б" у складі 29 дивізій під командуванням генерал-полковника Бока. У центрі була група "А" під командуванням генерал-полковника Рунштедта. В її розпорядженні було 45 дивізій. Ця група мала нанести головний удар по Франції. На південному крилі була група "С" під командуванням генерала Лееба. В її складі було 19 дивізій. Ще 42 дивізії і одна бригада знаходились у резерві головного командування.
Таким чином, з воєнно-технічної точки зору німецьке командування завчасно потурбувалось про створення могутнього воєнного кулака для нападу на Францію. Ми уже говорили, що окупація Німеччиною сусідніх з Францією країн також була обумовлена значною мірою підготовчою роботою до війни з Францією.
Згідно "Жовтого плану", який був розроблений Німеччиною весною 1940 р., передбачався наступ проти Франції по всьому фронту з нанесенням головного удару через Люксембург - бельгійські Арденни, в обхід французько-німецького кордону, прикритого "лінією Мажіно". Кінцева мета німецької армії на континенті Європи - Ла-Манш.
Якими же були воєнні сили і стратегічні плани франко-англійської сторони? Вони тримали фронт близько 650 км між узбережжям Ла-Маншу і швейцарським кордоном. На бельгійському напрямку було зосереджено 44 дивізії. Їх завдання було обороняти там фронт. На "лінії Мажіно" було зосереджено 25 дивізій. І їм було поставлене завдання обороняти свою ділянку фронту. Союзні війська мали 1300 бойових літаків. У цілому, союзні війська уступали німецьким і по чисельності, і в технічному оснащенні, і по бойовій підготовці.
Правда, союзні держави могли ще розраховувати на бельгійську (22 дивізії) і голландську армії (10 дивізій). Проте останні не бажали спільними зусиллями протистояти Німеччині. Вони більше були схильні до нейтралітету. Страх перед німецькою армією у них був досить великі.
Паніка і страх вселились у душі сотень тисяч бельгійців, нідерландців, французів. Величезні маси біженців заполонили дороги. Німецькі літаки їх безжалісно обстрілювали і бомбардували.
Загострились відносини між Англією і Францією. Франція вимагала від Англії збільшення авіації. Англія виділила додатково 10 ескадрилій. Франція звертається до США з пропозицією вступити у війну. Ф. Рузвельт відмовляється це зробити. Настрої неминучої поразки оволоділи багатьма у французькому керівництві. Маршал Петен був їх ідейним орієнтиром.
21 травня 1940 р. німецькі війська досягли Ла-Маншу, відрізавши 28 французьких і англійських дивізії від головних сил. 26 травня під прикриттям вогню військових кораблів союзні війська почали відступати з Дюнкерка. Всього в Англію було вивезено 338 тис. солдатів і офіцерів, у т. ч. увесь 224-тисячний англійський експедиційний корпус. Уся військова технік англійських експедиційних сил дісталася німецькій армії.
Після поразки під Дюнкерком головнокомандувачем французької армії був призначений генерал Вейган. Уже на цей час сили французької армії були серйозно підірвані (тільки в Англію було евакуйовано 100 тис. чол.) Франція втратила 24 дивізії піхотинців, 3 моторизовані дивізії, 2 кавалерійські дивізії та 1 танкову.
У французів залишилось 43 дивізії піхотинців, 36 бронеавтомобілів, 40 танків. Такі були сили на фронт протяжністю 360 км. Лінію Мажіно охороняли 17 дивізій. Отже, Франція мала в своєму розпорядженні 60 дивізій проти 130 німецькихдивізій, у т. ч. 10 танкових.
У Франції було два виходи із ситуації: або запросити у Німеччини перемир'я з усіма військово-політичним наслідками, або евакуювати війська в Африку. Третій шлях - продовження війни з Німеччиною - був безперспективний.
Для відступу французької армії в Африку потрібно було організувати оборону в районі річок Соммі і Ена. 26 травня Вейган сказав Бодуену: "Якщо ми не утримаємося на лінії Соммі-Ена, мене очікує сумна перспектива зустрітися з німцями в Компьєнському лісі, як і 22 роки тому, але в протилежній ролі" (Вейган був присутній при підписанні капітуляції німцями в 1918 р. в залізничному вагоні в Компьєні).
Плани Гітлера щодо Франції були однозначними: знищити французьку армію "континентальний меч Англії" і змусити Англію приєднатися до союзу з Німеччиною.
Військовими операціями на території Франції керував генерал Бок, Рунштедт, Гудеріан. Основний удар вони наносили південніше "лінії Мажіно" в районі рік
Loading...

 
 

Цікаве