WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Міжнародні відносини країн Європи та Америки (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Міжнародні відносини країн Європи та Америки (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Німеччиною припинити переговори в Москві.
Для Німеччини, яка уже завершила підготовчу роботу до нападу на Польщу, ці пропозиції були малозначимими. Вони були нею відхилені.
Таким чином, у 1939 р. Англія і Франція своєю політикою показали, що вони несуть пряму відповідальність за невдачу переговорів у Москві, за провал спроб створення єдиного фронту боротьби проти фашистської агресії.
Однак значна доля відповідальності за це лежить і на СРСР. Його керівництво недовіряло Англії і Франції завжди, а після Мюнхенської угоди , особливо. До того ж Сталін не вбачав серйозної відмінності між політичною лінією Англії і Франції з одного боку і Німеччини - з другого. Рівнозначно Англія і Франція не бачили особливої відмінності в політичній лінії СРСР і Німеччини.
Ось ці протиріччя і лягли в основу прощупування контактів з боку Німеччини до Радянського Союзу, і навпаки, з боку Радянського Союзу - до Німеччини. Для Німеччини було дуже важливо після нападу на Польщу не допустити війни на два фронти. Найефективнішим шляхом було підписання відповідного Пакту з СРСР.
СРСР, зі свого боку, не маючи конкретних результатів у переговорах з Англією і Францією, таємно вступає в переговори з Німеччиною, щоб військовий конфлікт, який назрівав, спрямувати не проти себе, а проти Англії і Франції.
Таким чином, обидві сторони - Англія і Франція з одного боку та СРСР - з другого намагалися використати Німеччину для спрямування її агресії проти своїх можливих союзників.
Відсторонення на початку травня 1939 р. Сталіним Литвинова від посади Наркома закордонних справ, який був прихильником англо-франко-радянської угоди, і призначення на цю посаду В.Молотова, який без оглядки служив Сталіну - було ознакою зміни політичної орієнтації Радянського Союзу.
Зі свого боку Німеччина під час таємних контактів з представниками СРСР у червні-липні 1939 р. обіцяла гарантувати "забезпечення державних інтересів СРСР" у країнах Східної Європи, підписати двосторонній Пакт про ненапад.
21 серпня 1939 року СРСР перервав переговори з Англією і Францією. 23 серпня в Москві міністри закордонних справ Німеччини І.Ріббентроп і міністр закордонних справ СРСР Молотов підписали Пакт про ненапад між Німеччиною і СРСР на 10 років і таємний протокол до нього.
У протоколі сторони домовились про розмежування "сфер інтересів" у Східній Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Західну Україну і Західну Білорусію, Фінляндію, Латвію, Естонію, Бессарабію. Литва визнавалась сферою інтересів Німеччини. Протокол передбачав розподіл Польщі.
Це була остання крапка в дипломатичній грі, яку вели провідні європейські держави та їх лідери напередодні війни. Вони намагались одноосібно вирішувати лише інтереси своїх держав. Протиріччя між Англією, Францією і США з одного боку та СРСР - з другого досягли свого апогею. Протиріччя між фашистською Німеччиною і Англією, Францією і США також були досить серйозними. Однак Чемберлен, Даладьє, Рузвельт намагалися їх вирішувати на двосторонній основі, не припускаючи думки про їх фатальне завершення.
Договір між СРСР і Німеччиною став можливим через неготовність Англії і Франції до реалізації ідеї колективної безпеки в Європі з участю СРСР із-за поступок, які вони робили Німеччині упродовж 30-х років, із-за небажання лідерів Західної Європи і США по новому подивитися на Німеччину, особливо після приходу там до влади фашистів, які відверто взяли курс на реванш наслідків Версальського мирного договору, на світове панування.
Постає питання: а чи була альтернатива радянсько-німецькому Пакту? Строки нападу Німеччини на Польщу були відомі в Москві і вони наближалися невгамовно. Англія і Франція не бажали договору з СРСР. Німеччина мала намір радикально вирішити польське питання навіть у разі підписання англо-франко-радянського Пакту. Успіх Німеччини в Польщі був гарантований. Через місяць-два бойових дій її армія була б на кордоні з СРСР. Спокуса продовжити свій успіх і відкрити бойові дії проти СРСР була б цілком ймовірною. До того ж СРСР вів бойові дії в Монголії проти японської армії. Загроза для СРСР війни на два фронти була очевидною. Додамо. Якщо Англія і Франція не надали допомоги Польщі в 1939 р. у відбитті німецької агресії, то чи допомогли б вони СРСР?
Навпаки, можливість англо-франко-німецької угоди з умовою надання Німеччині свободи рук для наступу на Схід, була б цілком реальною
З нашої точки зору, підписання СРСР договору з Німеччиною в тій конкретно-історичній обстановці було виправданим. У 1939 р. Прибалтика, Західна Україна і Західна Білорусія перейшли під контроль СРСР. У разі відсутності договору з Німеччиною могло бути інакше. Інша справа, що протокол був підписаний СРСР і для того, щоб на цих територіях встановити свою владу, що і було зроблено в короткий час.
28 вересня 1939 р. СРСР заключив з Німеччиною договір про дружбу і кордони, який передбачав встановлення нових кордонів у Східній Європі.
Таким чином, у кінці 30-х років завершився крах тієї моделі міжнародних відносин, яка була створена після Першої світової війни - Версальсько-Вашингтонської системи. Саме у 30-ті роки відбулася кардинальна зміна у співвідношенні сил великих держав на світовій арені, були висунуті, а потім реалізовувалися агресивні плани фашистських держав. Зусилля противників фашистського блоку не допустити сповзання світу до нової світової війни через гострі протиріччя між ними виявилися безрезультатними.
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочнаяборьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве