WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Міжнародні відносини країн Європи та Америки (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Міжнародні відносини країн Європи та Америки (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.) - Реферат

Біда в тому, що з часом цей добрий жест з боку переможців У Німеччині був використаний фашистами для гіпертрофованого розвитку військово-промислового комплексу.
6 квітня 1927 р. міністр закордонних справ Франції А. Бріан запропонував уряду США підписати всеосяжний договір про мир, про відмову від війни як знаряддя національної політики. Цю ідею Бріан розвинув до створення із європейських держав федерації - пан Європи. На 10 сесії Асамблеї Ліги Націй ця ідея була проголошена і позитивно сприйнята її членами. План пан - Європи передбачав ліквідацію мит, співпрацю бізнесменів та ін. У тих конкретно-історичних умовах ця ідея не була реалізована. Надто протилежними виявилися цілі основних учасників міждержавних відносин. У сучасних умовах ця ідея реалізується, знайшла палких прихильників на Заході і Сході Європи.
У кінці 20-х років сталося загострення міжнародних відносин. Найбільш складними і небезпечними були відносини Англії і СРСР. Англія виступала в ролі координатора дій проти СРСР з метою примусити його до виконання міжнародних зобов'язань. У противному випадку Англія мала намір домагатися всебічної ізоляції СРСР.
Страйк шахтарів в Англії 1926 р. став тим детонатором, який зірвав англо-радянські відносини. СРСР надав матеріальну допомогу англійським страйкарям. Уряд С.Болдуіна заявив рішучий протест СРСР за втручання у внутрішні справи Англії. У засобах масової інформації пристрасті буквально кипіли. Звинувачення в агресивності СРСР були досить серйозними. Обмін нотами протесту став нормою відносин. Справа дійшла до нападу на спільне англо-російське кооперативне підприємство АРКОС з метою пошуку там компрометуючих матеріалів проти СРСР. Дипломатичні відносини з СРСР з ініціативи Англії були розірвані 27 травня 1927 р.
Погіршення відносин Англії з СРСР дало ланцюгову реакцію на інші держави. У Варшаві 7 червня 1927 р. був убитий посол СРСР Войков. І тільки завдяки тому, що Франція і Німеччина на даному етапі зайняли стриману позицію, конфлікт вдалось швидко локалізувати.
Мабуть, можна погодитись з точкою зору тих дослідників, які вважають, що з другої половини 20-х і першої половини 30-х років прямої воєнної небезпеки для СРСР не існувало. По-перше, планів військової кампанії проти СРСР за цей час не знайдено. Кількість збройних сил в Європі зоставалась стабільною. Не було чітко визначено і потенційних союзників.
Радянське керівництво в ці роки постійно наголошувало про воєнну небезпеку для СРСР. Приводом для цього були заяви Фінляндії про незадоволення Тартуським мирним договором, позиція Польщі, яка не бажала йти на підписання з СРСР Пакту про ненапад, Румунія домагалась офіційного визнання її права на окуповану нею Бессарабію.
Відносини між державами Центральної і Південно-Східної Європи почали тільки складатися. Справа в тому, що тут після розпаду Австро-Угорської Імперії відбувся процес утворення національних держав. Внутрішні процеси в цих країнах були складними. В Австрії мало місце протиборство між фашистами і соціал-демократами. Подібні процеси відбувалися в Угорщині. Болгарія і Румунія повернули вправо у внутрішній політиці, ще не були чітко визначені ними параметри зовнішньої політики.
Новим, небаченим по всеосяжності в економіці явищем, яке мало вкрай негативні наслідки для народів Європи та Америки була економічна криза 1929-1933 рр. Несподіваність, а значить, і морально-політична непідготовленість державних структур до такої кризи призвела до того, що більшість урядів часто обирали не найефективніші шляхи виходу із неї. Загальним у цьому плані було поправіння у внутрішній політиці, зростання агресивності по відношенню до інших народів, висування на відповідальні державні посади безвідповідальних осіб. Наслідки всього цього не заставили себе довго чекати.
У ті роки мало місце розбалансування міжнародної фінансової системи через те, що США, ставши основним міжнародним кредитором, поставили у фінансову залежність країни Західної Європи. Протекціонізм з їх боку зробив неможливим виплату боргів європейськими країнами. Не могли вони вирішити фінансові проблеми за рахунок репараційних виплат Німеччиною.
У Німеччині економічна криза була найбільш болючою для народу. Ще діяла система Версальського договору. Матеріальне становище більшості людей було дуже скрутним. За таких умов зростає вплив двох політичних течій на людей: фашистів, які бачили вихід із кризи на шляху завоювання нових земель, і комуністів, які пропонували ліквідувати капіталістичний лад в Німеччині. При всьому тому значно більший вплив на людей мали фашисти.
Економічна криза для Англії не була дуже важкою. З утворенням у 1926р. Британської співдружності націй економічні і політичні інтереси Англії на довгу перспективу були забезпечені.
У Франції також мав місце спад виробництва товарів. Мали місце банкрутства банків, що привело до фінансових втрат мільйонами людей. У політичній сфері відбулося зміцнення позицій комуністів.
В Італії на цей час при владі уже були фашисти. Тому у внутрішній політиці особливих змін не відбулося. У зовнішній політиці головне місце відводилося проблемі розширення впливу в Африці і Албанії.
Економічна криза охопила і країни Центральної та Південно-Східної Європи: Румунію, Угорщину, Грецію. В силу того, що їх державність була ще досить слабкою, криза була затяжною, і самі вибратися з неї вони не могли.
Для СРСР, оскільки він не був інтегрований у світову економіку, економічна криза безпосередньо немов би не торкалася. З 1928-1929 рр. почалась перша п'ятирічка. Були досягнуті значні успіхи у промисловості. Міжнародне становище СРСР і в цей час не покращилося хоча і були ним заключені в 1932 р. Пакт про ненапад з Фінляндією, Латвією, Литвою, Естонією, Польщею і франко-радянський договір про ненапад.
Поряд з проблемою міжнародних зобов'язань (дореволюційні борги) тепер виникла проблема демпінгу в торгівлі. Ця політика проводилася СРСР з метою організації збуту своїх промислових товарів та сировини і одержання валюти для закупівлі за кордоном машин та обладнання для оснастки нових заводів. Демпінг з боку СРСР викликав протест у виробників на Заході. Адже і вони тепер, особливо за умов кризи, потребували значних фінансів. Методи торгівлі СРСР вони розглядали як ворожі, і всіляко їм протидіяли.
Папа Римський Пій ХІ у 1930 р. звернувся до усіх віруючих з посланням, в якому звинувачував СРСР в утисках релігії. Активізувались російські білогвардійці, все гучніше лунали їх голоси із закликом до початку війни проти СРСР.
Одним із наслідків економічної кризи був крах системи післявоєнних платежів. Збанкрутував Дармштадський банк у Німеччині в 1931 р. Президент Німеччини П. фон Гінденбург звернувся до США з пропозицією про відстрочку оплати кредитів по плану Юнга. Англія і Франція підтримали це прохання.
У такій обстановці в Лозанні відбулася чергова конференція, яка займалась вирішенням проблеми платежів.Учасники конференції визнали, що світ опинився на грані катастрофи, тому-то необхідно розробити нові правила
Loading...

 
 

Цікаве