WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Угорщини у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Угорщини у міжвоєнний період - Реферат

над слов'янськими народами, які населяли довоєнну Угорщину, а також вихід із міжнародної ізоляції.
Шлях до реалізації цих планів лежав через налагодження контактів із західними державами, Німеччиною та Італією перш за все. Як відомо, і ці країни об'єднувало незадоволення післявоєнним устроєм в Європі. У 1924 р. вони надали Угорщині через Лігу Націй "позику оздоровлення" у розмірі 250 млн. золотих крон. Угорщина була прийнята в Лігу Націй. Як і в Австрії, в Угорщину був направлений комісар, який здійснював контроль за економічною політикою.
Позика відіграла позитивну роль в оздоровленні економіки Угорщини. У 1928 р. промислове виробництво досягло довоєнного рівня. Відносини Угорщини з Італією набули приоритетного характеру. Режим Хорті вкрай вороже ставився до СРСР (страх за 1919 р.).
Економічна криза 1929 р. в Угорщині почалась з кризи в сільському господарстві. Валовий збір пшениці знизився на 5,5 млн. центнерів. Це зменшило можливості її експорту в Австрію, Чехословаччину, Німеччину і, відповідно, зменшились надходження до державного бюджету.
У промисловості економічна криза найбільш сильно вдарила по металургійній галузі, яка до того ж і в 1929 р. не перевищувала рівня 1913 р. У цілому, промислове виробництво Угорщини за роки економічної кризи скоротилось на 23,1%.
На 1932 р. зарплата робітників знизилась на 81% від рівня 1929 р. 240 тис. робітників стали безробітними, робочий день збільшився до 11-13 годин. Угорщина займала одне із перших місць в Європі по захворюванню на туберкульоз, по дитячій смертності і кількості самогубств.
Компартія Угорщини чинила опір такій політиці. З її ініціативи був створений комітет єдності безробітних. Демонстрації безробітних у 1930 р. в Будапешті і в ряді інших міст сколихнули політичну думку. Ліві соціал-демократи пішли на співпрацю з комуністами в проведенні 1 вересня 1930р. (річниця падіння радянської влади) в Будапешті демонстрації, в якій взяло участь 100 тис. чол. Серед гасел демонстрантів були: "Хай живе пролетарська диктатура!", "Хліба і роботи!".
Правлячою партією в Угорщині була партія Національної єдності, яка в 1939 р. була перейменована в Партію угорського життя. Це була партія крупної буржуазії і поміщиків. Вони були єдині в необхідності перегляду Тріанонського мирного договору.
Продовжувала існувати і Християнсько-соціальна партія, Партія захисту республіки, угорська аграрна партія та ін. Особливу роль у політичному житті країни відігравала Соціал-демократична партія. Її підтримка правлячої партії національної єдності допомагала останній проводити жорсткий курс по відношенню до робітничого класу.
Уряд Бетлена пішов у відставку. 19 вересня 1931 р. новий уряд запровадив надзвичайне становище в країні, а в Ньйртурі та інших містах проти робітників була використана артилерія. Тоді ж були заарештовані і страчені керівники Компартії Імре Шаллаї і Шандор Хюст. Однак подолати революційний рух уряд не зміг.
У вересні 1932 р. Хорті призначив уряд "сильної руки" генерала Д. Гембеша. Він обмежив діяльність опозиційних партій і одночасно сприяв діяльності фашистської організації "Перехрещені стріли". Зовнішня політика цього уряду ще більшою мірою ніж попереднього була підпорядкована відродженню угорської нації, зорієнтована на Німеччину, особливо після приходу до влади Гітлера. Саме цей уряд завершив фашизацію країни.
У передвоєнні роки угорські фашисти стали на шлях мілітаризації економіки і розвитку воєнної промисловості. Це привело до деякого піднесення промислового виробництва. Іноземний капітал у промисловості і фінансах почав витісняти національних підприємців.
В аграрній політиці уряд Гембеша став на шлях перетворень, прийнявши закон про поселення. Згідно цього закону держава викупляла у поміщиків землі і розподіляла їх серед селян, що уже мали землю та інвентар. Це був курс на зміцнення куркульських господарств на селі.
У політичній сфері уряд Гембеша посилив переслідування Компартії. У 1935 р. був організований новий судовий процес над лідером комуністів М. Ракоші. Його засудили на довічне ув'язнення. Зі свого боку комуністи, соціал-демократи, християнські соціалісти і безпартійні спільно організовували страйки робітників.
У 1936 р. голова уряду Гембеш помер. Новим головою уряду став Даранья. Він продовжував політику свого попередника, ще більше обмежив виборче право громадян. Влада хортистів зміцніла. У 1938 р. парламент прийняв закон про розширення диктаторських повноважень Хорті. Капіталовкладення у військову промисловість зросли на 1 млрд. пенге, що означало відкриту підготовку до війни.
Міждержавні відносини Угорщини з Німеччиною розвивались досить успішно. Економічне зближення обох країн було реальністю. 2 листопада 1938 р. Угорщина згідно рішення Віденського арбітражу (не без допомоги Німеччини та Італії) отримала південну частину Словаччини і Закарпатської України - територію в 12 тис. кв. км. з населенням понад 1 млн. чол.
На початку 1939 р. уряд Імреді приєднався до антикомінтернівського Пакту, увійшовши таким чином до фашистського блоку держав. 2 лютого 1939 р. СРСР у знак протесту проти цього кроку Угорщини розірвав з нею дипломатичні відносини.
У березні 1939 р. Угорщина за згодою Німеччини захопила усю Закарпатську Україну і брала участь на боці Німеччини в ліквідації Чехословацької держави. Шовіністичні настрої від цих "здобутків" охопили значну частину угорського суспільства.
Історичний шлях Угорщини у міжвоєнний період був складним і суперечливим. Він пролягав через революцію і проголошення незалежності, утвердження і поразку радянської влади. Завершився цей період її історії утвердженням диктатури Хорті, її орієнтацією на фашистську Німеччину.
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве