WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

близько 100% синтетичного бензину і барвників. Концерн Круппа, який виробляв зброю, в цей час отримав 21,1 млн. марок чистого прибутку. Різко збільшились прибутки Стального тресту, капітал якого досяг 800 млн. марок. У 1928-1929 рр. він виробляв 41% сталі і 43% чавуну. В такому ж напрямку йшов розвиток і банківської справи. У 1929 р. банки Берліна зосередили 67,5% усіх вкладів.
Ідеологічна обробка фашистами населення Німеччини здійснювалась за умов відсутності політичної опозиції. Сутністю фашистської ідеології був не тільки націоналізм, а й звірячий шовінізм, політичний бандитизм, система провокацій і катувань у відношенні до робітничого класу, дрібної буржуазії та інтелігенції. Метою ідеологічної роботи було утвердження всесилля держави і підкорення всього народу авторитаризму. Непокірні мали бути знищені любими засобами.
Фашистська ідеологія отруїла шовінізмом значні верстви населення, у т. ч. і частину німецького робітничого класу. Фашисти використовували і національні почуття, скривджених Версальським договором німців.
Основні положення фашистської ідеології були викладені Гітлером у книзі "Майн Кампф". Ця книга була видана в Німеччині 8-мільйонним тиражем і часто в примусовому порядку поширювалась серед німців. У ній Гітлер обґрунтував теорію про перевагу германської раси, яка не повинна допускати змішування з іншими расами, про недостачу "життєвого простору для німців". Німеччина повинна завоювати його шляхом війни на Сході, в ході якої мали бути допустимі "найбільш безжалісні методи боротьби". Кінцевим наслідком війни для німців мав бути достатньо високий рівень життя. Ця теорія мала виправдати плани завоювання світового панування німецьким імперіалізмом. Вона утверджувала застосування сили і заперечувала мирне розв'язання міжнародних проблем.
Для реалізації цих планів уже в березні 1933 р. було створено міністерство народної освіти і пропаганди на чолі з Геббельсом. Невдовзі були утворені обласні органи пропаганди. Під їх контроль підпали усі газети, були змінені їх редактори. У країні була запроваджена сувора цензура, було заборонено ввозити і розповсюджувати на території Німеччини іноземну пресу.
Імперське управління культури прийняло рішення, (і неухильно його виконувало), по спаленню на вогнищах творів таких німецьких письменників, як Г. Гейне, Г. Манна та ін. "Чорні списки" заборонених книг і чистка бібліотек стали звичними і масовими явищами. У них були занесені 2000 найменувань. Спалення книг Геббельс назвав святом національної культури. На знак протесту проти терору 250 письменників залишили Німеччину. У роки влади фашистів справжню національну літературу уособлювали твори І. Бехера, В. Бределя, А. Зегерс, Г. Манна, А. Цвейга, Е. Ремарка, Т. Манна та ін.
Фашисти широко використовували радіомовлення. Причому німці могли слухати тільки німецьке радіо. Слухання передач з СРСР каралося відправленням у концтабори.
На екрани кінотеатрів ринула велика кількість націоналістичних і мілітаристських фільмів. Пісні, їх слова і мотиви закликали до помсти. Офіційним привітанням в Німеччині стало "Хайль Гітлер!".
Фашисти оголосили школу і виховання основою "озброєної нації". Головними навчальними предметами в школах були расова теорія і воєнна ідеологія, також військові заняття. Усі вчителі шкіл і студенти вузів повинні були брати участь у воєнізованих політичних організаціях. Для молоді були створені нові організації, такі як "Гітлерівська молодь" (8 млн. чол.), "Молода нація", "Союз німецьких дівчат". Вони охоплювали в примусовому порядку майже усіх дітей та підлітків віком від 10 до 18 років.
Ми уже відзначали, що в Німеччині були заборонені усі політичні партії, окрім НСРП. КПН, СДПН намагалися продовжувати свою роботу в умовах підпілля. Форми їх роботи були адекватними політичним умовам: нелегальний випуск газет, листівок. Мета нелегальної політичної діяльності була в тому, щоб підтримувати моральний дух. антифашистів. На жаль і тепер єдності дій КПН і СДПН не було. У період з 1937-1939 рр. мали місце поодинокі страйки в Берліні, Рурській області. Вони не відзначалися масовістю учасників і впертістю в досягненні своїх вимог. Морально робітничий клас уже був зломлений. Страх поселився в душі багатьох німців.
2 серпня 1934 р. помер президент Німеччини П. фон Гінденбург. Гітлер провів референдум з питання об'єднання двох посад канцлера і президента в одній особі, що і було завершенням реформування державного устрою. Більшість німців підтримали цю пропозицію. Зауважимо, що на цей час він уже обіймав посаду Верховного судді і фюрера партії. Тепер йому офіційно присвоїли звання "фюрер німецького народу". Ряди НСРП зросли на цей час зі 180 тисяч до 1 млн. членів. Дві третини в ній було робітників і селян, одна третина складали люди віком до 30 років. Так завершилося утвердження єдиновладдя лідера НСРП, встановлення тоталітарної фашистської диктатури.
У кінці 1937 р. - початку 1938 р. серед німецького керівництва виникли розбіжності з питань про методи і темпи озброєння Німеччини і про політику щодо західних держав. Я. Шахт і Ф. Тіссен вважали за необхідне розширяти імпорт, накопичувати валюту, отримати нові кредити від США і лише потім починати війну.
Інша група, а саме представники "І. Г. Фарбеніндустрі" вважала, що необхідно виконати любою ціною 4-річний план озброєння і, не дивлячись на загрозу війни на два фронти, приступити до виконання програми завоювань. Ось ця остання точка зору була прийнята Гітлером. Це привело до змін в уряді і в керівництві збройними силами. У листопаді 1937 р. подав у відставку Я. Шахт. Усічні 1938 р. пішов у відставку генерал-фельдмаршал В. Бломберг, а в лютому і головнокомандуючий сухопутною армією генерал-полковник Річ, міністр закордонних справ К. Нойрат.
Вони були замінені вірними однодумцями Гітлера. Гітлер зайняв посаду воєнного міністра, проголосив себе верховним головнокомандувачем, створив верховне командування вермахту на чолі з генерал-полковником В.Кейтелем. Сухопутні сили очолив В. Браухіч, генерал-фельдмаршал Г.Герінг став на чолі в військово-повітряних сил (люфтваффе). Міністром закордонних справ Гітлер призначив І. Ріббентропа, а міністром господарства - В. Функа. Це був уряд війни. Справа була лише в часі її початку.
Таким чином, у Німеччині в 30-ті роки була встановлена класична модель тоталітарного режиму. Виникає питання, чому саме Німеччина стала такою країною? Адже Німеччина не була відсталою країною. Навпаки, вона була однією із найбільш розвинених країн капіталізму, поступаючись за рівнем розвитку тільки США. Могутність німецької буржуазії була величезна. Робітничий клас був багатомільйонним і добре організованим (СДПН, КПН). Ще в 1928 р. ці партії отримали 40% голосів виборців.
І в цій державі до влади прийшов фашизм, який поставив під загрозу всю цивілізацію. До того ж прийшов до влади легально, за підтримки значних верств населення країни. Так чому ж, які були основні причини приходу до влади фашистів? Однозначної відповіді не це питання до цих пір немає. Є думка, що всьому винен особисто Гітлер, а звідси висновок про випадковість фашизму в Німеччині. Є думка, що тоталітаризм взагалі - це результат вторгнення в історичний процес ХХ століття сліпих,
Loading...

 
 

Цікаве