WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

розкол робітничого руху, демагогія і терор фашистів уже привели до нейтралізації значного числа їх противників.
Виконуючи рішення Кельнської наради, П. фон Гінденбург 30 січня 1933 р. призначив Гітлера канцлером Німеччини. Відтепер фашисти в Німеччині отримали владу і відповідно їх можливості для реалізації своєї програми зросли. Це була влада крупного промислового і фінансового капіталу. Це видно і з складу уряду. До уряду Гітлер запросив Гугенберга, Шахта, Геринга, Геббельса, Фріка, Бломберга, Папена та ін.
В історичній, а ще більше в політичній літературі існує проблема, на яку до цих пір немає однозначної відповіді: чи обирав німецький народ Гітлера канцлером? Давайте будемо виходити із того, що було декілька причин того, що Гітлер став канцлером. Перша із них - це бажання крупного капіталу мати політичного лідера, який би гарантував незмінність політичного курсу і забезпечував би їм можливість отримувати великі прибутки. Економічна причина, вірніше сказати її наслідки, були другою причиною і, на кінець, не варто забувати про пропаганду, в якій робився наголос на можливий в Німеччині путч з непередбачуваними наслідками. Німці згадали 20-ті роки, інфляцію, безробіття. Ще раз потрапити в ту ж саму ситуацію вони не хотіли. І це зафіксували для історії виборчі кампанії у Німеччині на початку 30-х років.
1 лютого 1933 р. в Німеччині було розпущено Рейхстаг і призначено нові вибори на 28 лютого 1933 р. Зауважимо, що підготовка до нових виборів проходила в умовах дії надзвичайного декрету, підписаного П. фон Гінденбургом 4 лютого 1933 р. Згідно цього декрету та інших указів, уряд Гітлера мав право забороняти будь-які збори громадян, закривати газети. Поліція отримала право застосовувати зброю проти громадян на її розгляд. Все це було спрямовано, перш за все, проти комуністів - найпослідовніших борців проти фашизму. За перші шість тижнів діяльності уряду Гітлера в тюрми було ув'язнено 18 тисяч комуністів. Ув'язненими були і соціал-демократи, і представники демократичної інтелігенції. Терор в небачених до того розмірів, шовіністична і націоналістична пропаганда мали позбавити німецький народ здатності до боротьби.
Комуністи не мали наміру здаватися без бою. У рядах КПН було уже 300 тис. чол., на їх стороні було більше 6 млн. виборців. Це був той ґрунт, спираючись на який можна було вести боротьбу проти фашистів. Кінцевий успіх і тепер був можливий лише за умови спільності дій з соціал-демократами. ЦК КПН звернувся до керівництва СДПН і Загального об'єднання німецьких профспілок з пропозицією про спільні дії. Ця пропозиція, як і багато інших до цього часу, ними була відхилена.
Нова тактика соціал-демократів полягала в тому, що уряд Гітлера своїми діями сам себе дискредитує. Тому потрібно лише зачекати, коли це стане реальністю. Така тактика з боку СДПН фактично допомогла Гітлеру не тільки утримати владу, але й встановити диктатуру і розпочати реалізацію своїх злочинних планів.
Цьому передувала скликана Гітлером 20 лютого 1933 р. нарада найвидатніших промисловців Німеччини. Питання на ній було одне: підготовка до наступних виборів у Рейхстаг. Саме для виборчої кампанії Гітлера вони виділили 3 млн. марок. Тоді ж Гітлер заявив, що наступні вибори до Рейхстагу будуть останніми в найближчі 100 років.
27 лютого 1933 р. фашисти організували провокацію, підпалили власний Рейхстаг. Цей терористичний акт їм був необхідний , щоб ліквідувати комуністичну опозицію. Гітлер , прибувши на пожежу, одразу ж заявив, що це початок комуністичного повстання і, що сам бог нам каже, що потрібно знищити комуністів. Тієї ж ночі по всій країні по завчасно заготовлених списках було заарештовано 10 тис. комуністів і антифашистів. Вони стали першими поселенцями в концентраційних таборах у Бухенвальді, Дахау та ін. місцях. На 1939 р. у концтаборах утримувалось понад 1 млн. чол.
28 лютого 1933 р. П. фон Гінденбург підписав указ "Про охорону народу і держави", згідно якого були скасовані ті статті Веймарської конституції, що гарантували громадянам свободу особистості, слова, преси, зборів і спілок. КПН перейшла на нелегальне становище. 3 березня 1933 р. був заарештований і ув'язнений у тюрму лідер КПН Е.Тельман.
У такій внутрішньополітичній обстановці 5 березня 1933 р. в Німеччині відбулися вибори до Рейхстагу. КПН здобула значний успіх, 4 млн.850 тисяч виборців віддали їй свої голоси. 7 млн.180 тисяч виборців голосували за СДПН. НСРП набрала 17 млн. 200 тисяч голосів (43,9%). Проти неї голосувало 22 млн. виборців.
Для здобуття більшості в Рейхстазі і надання уряду надзвичайних повноважень легальним шляхом уже після виборів уряд Гітлера вдався до позапарламентських методів боротьби: були заарештовані усі 81 депутат - комуніст, а їх мандати визнані недійсними. Число депутатів Рейхстагу скоротилось до 556 осіб, а кваліфікована більшість зменшилась з 432 до 378 депутатів.
14 травня 1933 р. КПН була оголошена поза законом і пішла у підпілля, чимало її членів емігрувало. Опір комуністів фашистам продовжувався у формі видавництва і розповсюдження листівок, вивішування червоних прапорів і т. д.
Наступною політичною жертвою фашистів уже в березні 1933 р. стали євреї. Були спустошені цілі єврейські квартали, десятки тис. євреїв були відправлені в концтабори, чимало євреїв втекло за кордон.
Менше як через місяць після виборів, 23 березня Рейхстаг (на цей час фашисти уже мали більшість мандатів) 441 - за і 94 - проти (соціал-демократи) схвалив закон "Про повноваження уряду". В ньому були зафіксовані надзвичайні повноваження, які означали знищення Рейхстагу, позбавлення його законодавчих функцій. Відтепер укази і розпорядження канцлера та його уряду заміняють закони Рейхстагу. Одночасно з цим почалась чистка органів держапарату на основі расових і політичних ознак. На державній службі лишалися вірні фашистам люди.
2 травня 1933 р. фашисти розгромили профспілки, майно їх було конфісковане, керівництво кинуто в концтабори. Новим профспілковим об'єднанням став Німецький трудовий фронт. Тоді ж були розпущені усіінші масові організації трудящих (спортивні союзи, лікарські каси, освітні та інші товариства).
9 травня 1933 р. поліція заарештувала Г. Димитрова, Попова, Танєєва і М. Ван дер Любе. Їм було пред'явлене звинувачення в підпалі Рейхстагу.
22 червня 1933 р. була заборонена СДПН. Керівництво партії емігрувало в Прагу, частина рядових членів партії пішла у підпілля. Незабаром буржуазні партії заявили про "саморозпуск".
З цих пір в офіційній пропаганді робиться наголос на те, що "Гітлер врятував Німеччину". Таким чином, за перші 100 днів фашисти докорінно змінили політичне життя в країні, стали на шлях ліквідації парламентського устрою. У кінці 1933 р. цей процес був завершений. Диктатура однієї партії, проти чого так боролись комуністи, стала суворою реальністю в Німеччині.
З 21 вересня по 23 грудня у Лейпцизі проходив судовий процес над лідером Комінтерну і керівником Болгарської Комуністичної партії Г.Димитровим. Організатори судового процесу ставили дві мети: скомпрометувати комуністичний рух і себе показати як прибічників міжнародного права. Г. Димитрову на суді було пред'явлене звинувачення в підпалі Рейхстагу. Доказів слідство не змогло зібрати. Сам
Loading...

 
 

Цікаве