WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період - Реферат

військовий злочинець). З 1924 по 1928 рік у політичному, соціально-економічному житті Німеччини якихось особливих подій не відбувалось. Обсяг промислового виробництва на 1927 рік був значно більшим, ніж Англії і Франції, дещо скоротилось безробіття, підвищилась зарплата працюючих.
31 березня 1928 р. П. фон Гінденбург розпустив парламент, і 20 травня відбулися нові вибори. Урядовий блок втратив 1,5 млн. голосів. Соціал-демократи і комуністи суттєво збільшили своє представництво в рейхстазі, разом вони мали 40% всіх місць. На цей час у німецькому суспільстві уже пройшла ейфорія від плану Дауеса, сподівання для трудящих значною мірою виявилися примарними. Саме цим і пояснюється їх полівіння. Уряд В. Маркса пішов у відставку.
У липні 1928 р. лідеру Соціал-демократичної партії Г. Мюллеру доручили сформувати уряд "великої коаліції" (Народна партія, Демократична, партія Центру і баварська Народна партія).Уряд Мюллера управляв країною до березня 1930 р. За цей час уряд провів закон про скорочення допомоги по безробіттю, сотні тисяч із них взагалі були позбавлені допомоги. В лютому 1929 р. було узаконено 10-годинний робочий день. Було збільшено ціни на газ, воду, електроенергію а також витрати на військові цілі. Почалось таємне переозброєння армії.
Робітничі організації пробували чинити опір цим діям уряду. У відповідь 1 травня 1929 р. в Берліні була розстріляна демонстрація трудящих, 33 чол. було вбито. Ось з такими "здобутками "Німеччина підійшла до світової економічної кризи.
У жовтні 1929 р. у Німеччині почалась економічна криза, яка тривала до 1932 р. Тягар кризи для німців із-за репарацій був значно важчим, ніж в Англії чи Франції. За цей час загальний обсяг промислового виробництва скоротився на 40%, 68 тис. підприємств збанкрутували. Кількість безробітних зросла з 2 млн. чол. у 1928 р. до 5,5 млн. чол. У 1932 р. 44,7% усіх промислових робітників Німеччини не мали роботи. Загальний прибуток робітників і службовців скоротився з 44,5 млрд. марок у 1929 р. до 25,7 млрд. у 1932 р.
У селі економічна криза боляче вдарила по земельних відносинах. Примусовий продаж землі за борги збільшився в 4 рази. Заборгованість сільського господарства в 1924 р. була 2 млрд. марок, а в 1932 р. - 13 млрд. Загальний прибуток від сільського господарства зменшився за роки кризи на 30%.
У 1929 р. США запропонували Німеччині допомогу у вигляді нового плану Юнга. Згідно цього плану передбачалось зменшення загальної суми репарацій до 113,9 млрд. марок з щорічним погашенням в 2 млрд. протягом 37 років. Це було саме те, чого домагалася Німеччина. Всі контрольні органи союзників у Німеччині було ліквідовано. Фінансування з боку США отримувала, в першу чергу, німецька військова промисловість. У 1930 р. війська Антанти очистили Рейнську область. Тоді ж уряд Г. Мюллера пішов у відставку 30 березня 1930 р. Новий уряд очолив представник партії Центру Г. Брюннінг. Цей уряд проіснував до 1932 р. Уряд був коаліційним. До нього входили представники Католицької, Народної, Демократичної партій. Цей уряд посилив наступ на життєвий рівень трудящих. Був прийнятий декрет про подальше зменшення допомоги безробітним, пенсій і збільшення податків. Середня зарплата робітників за 1929-1932 рр. скоротилась на 50%. У той же час великі промисловці і торговці одержали від держави кредит на суму в 2 млрд. марок, 4 млрд. одержали 13 тис. аграріїв.
У Німеччині почастішали масові голодні демонстрації безробітних, вони почали грабувати продовольчі магазини. Зіткнення з поліцією стали непроглядним видовищем у німецьких містах. Кількість безробітних сягнула 5 млн. чол. Причому безробітними були робітники, вчителі, лікарі, інженери. Гітлер каже: "Я попереджав, що листопадові зрадники до добра не приведуть".
У вересні 1930 р. уряд Брюннінга провів нові вибори до Рейхстагу. Соціал-демократи втратили майже 600 тис. голосів, комуністи одержали 4,6 млн. голосів, що було на 1,300 тис. більше від попередніх виборів 1928р.
За фашистів на цих виборах проголосувало 6 млн.400 тис. чол., або у 8 разів більше, ніж у 1928 р. Цими людьми були дрібні торговці, ремісники, селяни, інтелігенція, життєвий рівень яких катастрофічно погіршився в роки економічної кризи, частина безробітної молоді. Усі вони втратили довіру до лідерів соціал-демократії, які їх обманювали протягом багатьох років. Вони повірили Гітлеру, який у своїй пропаганді стверджував, що причиною усіх бід німців є Версальський договір і марксисти. Звідси заклик до виборців підтримати НСРП, яка знищить Версальський договір та його обмеження щодо воєнних озброєнь і воєнної активності Німеччини, поверне усі території, які були відібрані згідно цього договору. Окрім того, фашисти відверто заявляли, що вони розширять "життєвий простір" за рахунок інших народів. Крупній буржуазії Гітлер обіцяв покінчити з комуністами, колишнім офіцерам вермахту обіцяв створити армію, в якій вони зможуть відновити свою службу і добитися кар'єри, дрібній буржуазії і торговцям обіцяв розширити торгівлю і підвищити її добробут. Націоналісти були в захопленні від такої перспективи розвитку Німеччини.
У пропаганді фашистів мала місце і критика капіталістів, а приєднання до назви партії слова "соціалістична" стало обманом для багатьох малостійких і відсталих робітників.
Такий успіх НСРП на виборах дозволив їм (без протидії з боку уряду) приступити до створення своїх "охоронних загонів" "СС" і штурмових загонів "СА". На них було покладено завдання допомогти НСРП "оволодіти вулицею". За таку послугу вони після приходу до влади партії мали стати панами.
Нагадаємо, що в 1923 р. буржуазія не підтримала фашистів в їх намірах взяти владу. Тепер, в умовах економічної кризи, безвихідності в політичній і економічній сфері, буржуазія побачила у фашистській партії ту силу, яка могла в короткі строки вивести Німеччину із складного становища. У 1931 р. Я. Шахт сказав Гітлеру: "Я вірю, що ви станете канцлером. Щоб не трапилось - ви можете розраховувати на мою підтримку".
Економічна криза привела до погіршення матеріального становища населення, а це ґрунт для критики демократії. Фашисти обіцяють навести порядок в економіці. На 1932 р. фашисти стали найвпливовішою партією в Німеччині. Соціал-демократи (нараховували 1,100 тис.чол.) і комуністи залишались непримиренними ворогами. Агресивність фашистів злякала багатьох німців, вони побачили, що влада слабка і не здатна захистити демократію.
У 1931 р. уряд Німеччини заявив, що він припиняє виплачувати репарації. США погодились з цим, оголосившимораторій на борги на один рік. Це і був кінець репараційного питання.
У жовтні 1931 р. в Гарцбургзі відбулась фашистська конференція, на якій були Гітлер, лідер націоналістів Гугенберг, банкір Я. Шахт та ін. Усіх їх об'єднувало прагнення знищити демократію і встановити терористичну диктатуру. Гітлер отримав від них фінансову допомогу. Вони об'єдналися для боротьби за встановлення в країні фашистської диктатури під проводом НСРП.
Через 3 місяці, а саме 27 січня 1932 р. в Дюссельдорфі відбулася закрита конференція промисловців, банкірів на якій Гітлер виклав свою програму дій. Першим ділом, з його точки зору, слід знищити демократію - це "панування глупоти", потім належало знищити марксизм в
Loading...

 
 

Цікаве