WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Аргентини у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Аргентини у міжвоєнний період - Реферат

зборів на сільгосппродукти в США.
З СРСР Аргентина не бажала встановлювати дипломатичні відносини. Лише в 1926 р. був покладений початок торговельним відносинам обох країн.
У січні 1928 р. в Аргентині загострилася економічна криза. Різко знизився вивіз пшениці і інших зернових продуктів, скоротилася зовнішня торгівля, державний борг зріс у 3 рази. Розорення дрібної буржуазії набуло загрозливих розмірів, у такій же мірі росло безробіття. Зарплата робітників знизилась на 20%.
Робітничий клас Аргентини чинив опір монополіям. Страйки харчовиків, портовиків, мебельників та інших категорій трудящих переростали в загальні страйки і політичні страйки. У березні 1930 р. через страйк залізничників був паралізований залізничний рух у країні. Страйки мали місце в таких провінціях, як Кордова, Санта-Фе, Тукуман та ін.
Уряд Ірігойєна пішов на поступки. Було введено 8-годинний робочий день, прийнято закон про мінімум зарплати. Невдоволення реакційних сил такими діями Ірігойєна наростало.
6 вересня 1930 р. генерал Х. Урібуру здійснив державний переворот і встановив диктатуру. Він взяв курс на придушення робітничого руху, ввів стан облоги, розпустив парламент, вислав за межі країни Ірігойєна. Компартія та інші організації робітничого класу пішли у підпілля. Тисячі людей були вислані на Вогняну Землю. Усі партії були розпущені. На основі партії консерваторів була створена національно-демократична партія. США надали диктатору Урібуру велику позику після того, як він заявив, що не буде націоналізовувати нафтову промисловість.
У 1931 р. на президентських виборах переміг генерал А. Хусто (правий радикал), який керував Аргентиною до 1938р.Внутрішньополітичний курс залишався без змін. Репресії проти лівих організацій не тільки не припинилися, але і посилились і доповнились політичними вбивствами.
У зовнішній політиці Хусто пробував обмежити експансію США, уладнати з Англією проблему закупівлі м'яса. У 1933 р. ця проблема була вирішена, 85% аргентинського м'яса закупляла Англія.
У середині 30-х років в Аргентині розгорнулась боротьба за утворення Національного фронту - з боку правих сил. і Народного фронту - з боку лівих сил. Саме в цей час в Аргентині з'явились фашистські організації (серед німецьких емігрантів в першу чергу), у т. ч. "Цивільний легіон". В 1935 р. уряд Хусто уклав з урядами Бразилії і Уругваю "антикомуністичний Пакт".
У 1936 р. відбулися вибори до парламенту. Перемогу здобули ліві партії, що сприяло зростанню авторитету лозунгу Народного фронту в країні. На першотравневому мітингу в 1938 р. одночасно виступали демократи, ліві радикали, соціалісти та комуністи, які заявляли про рішимість вести боротьбу проти фашизму, за демократичні свободи. Однак події в Іспанії лякали прибічників буржуазної демократії в Аргентині можливістю виходу за рамки буржуазної держави. Народний фронт не був створений. Соціалісти і ліві радикали відхилили пропозицію комуністів про єдність дій у боротьбі проти монополій.
На президентських виборах у 1938 р. ліві сили виступали роз'єднано. Президентом Аргентини був обраний Ортіс (1938-1940 рр.), колишній директор американської фірми "Уніон телефонік". Він знизив тарифи на американські промислові товари, сприяв росту американських капіталовкладень в економіку Аргентини. Політична ситуація в Аргентині дещо пом'якшала, репресії зменшились.
Напередодні Другої світової війни різко посилилось економічне проникнення держав "Осі" в Аргентину. Багато банків і великих підприємств в Аргентині опинилися в руках держав "Осі". Економічна експансія поєднувалась з експансією ідеологічною і політичною. Саме цим слід пояснювати доброзичливу позицію уряду Ортіса до фашистського блоку в роки Другої світової війни, хоч офіційно було заявлено про нейтралітет.
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве